ПРОСТЕЖТЕ ЖИТТЯ ЗА КАРТИНАМИ
«Моє творче життя можна простежити за моїми картинами. Юнацькі етюди з натури, копії картин у музеях, початок серії «Чумаки» і картини на релігійну тематику, потім — захоплення міфологією, експериментальна серія «Дійства», далі — великі пейзажні цикли, види Львова, а також Праги, Рима, Венеції, Парижа; шевченківські місця; портрети й жанрові сцени; величезний цикл «Вертепи»... Мені нецікаво затримуватися на чомусь одному. Я завжди шукав як нових сюжетів, так і розширення технічних можливостей». Так формулює своє творче кредо один із найяскравіших сучасних художників, львів'янин Петро Сипняк. Виставка його живопису — «Мистецький вертеп» — відкрилася у столичній галереї «ABC-арт».
В експозиції представлені твори з різних живописних серій митця — його пейзажі, які напрочуд тонко передають стани природи, натюрморти, що рефлексують поетичну сконцентрованість автора у найменших нюансах. Особливою сторінкою мистецького доробку художника є чумацтво — характерний «сипняківський» мотив, котрий виріс у великий живописний цикл. Саме ця тема вирізняє художній світ майстра з-поміж інших і міцно тримає, візуалізуючись у численних модифікаціях: чумаки в дорозі, чумаки відпочивають, порожній віз...
Оригінальними й багатоплановими є картини митця на біблійно-євангельські теми. Казково-феєрійну стихію зимових свят майстерно відтворено на «вертепних» полотнах, позначених яскравою театралізацією.
Відвідувачі виставки мають приємну нагоду подорожувати — не лише у просторі й часі, вони можуть вільно обирати комфортні для них пори року. Скажімо, імпресіоністичні львівські краєвиди пропонують здійснити подвійну подорож — по-перше, у не таке віддалене від столиці місто Лева, а вже прибувши туди, за бажанням чергувати, наприклад, осінь із зимою. Романтично-замріяний настрій створюють полотна з циклу «Дощ у Львові». Настійливі струмені дощу все стікають, і бачимо розмиті постаті, нечіткі обличчя, будинки, трамваї, лінії вузеньких вуличок. Все місто — у владі вологої стихії.
Серпанок огортає львівські вулиці і взимку (картина «Захолодився холодом мороз»), але тут уже превалює не прозорість, а загальна біло-блакитна засніженість.
«Зима в нашій країні переживається важко,— констатувала на відкритті виставки арт-директор галереї «ABC-арт» Алла Маричевська.— Ми постійно живемо в очікуванні повідомлень про те, яка буде погода, чи матимемо тепло в домівках, тож весь час перебуваємо у стресовій ситуації. І мабуть, оці моменти заважають нам відчути себе людьми. Забуваємо про якісь близькі нам природні речі, не помічаємо, що, приміром, дерево в інеї — це прекрасно, що сніг не тільки спричинює незручності, а й чистить ауру землі. І власне, з думками про те, щоб ми побачили себе, почули голос власної душі, щоб середні й старші згадали про той різдвяний стіл під рушниками — наша галерея й відкриває цю виставку».
А ще пані Алла закликала всіх присутніх у найближчі хвилини відчути свято і якомога довше з ним не розлучатися. «Винуватець» урочистостей подякував галереї «ABC-арт» за надання можливості виставити свої картини саме під час новорічно-різдвяних свят, бо його дитячі спогади, пов'язані з колядуванням та вертепом, є одними з найяскравіших.
Поки гості оглядали роботи Петра Сипняка, я скористалася нагодою поспілкуватися з художником, творчий почерк якого дивовижно оригінальний і впізнаваний.
— Пане Петре, однією з «родзинок» Вашого творчого почерку є знаменитий фактурний мазок — про нього багато говорили й сьогодні. Як пояснити цю особливість авторської техніки популярною мовою?
— Це техніка нанесення фарби на полотно. Її суть полягає у тривалому, неодноразовому зверненні до твору. Зазвичай накладаю шари художнього матеріалу тричі, аби набрати фактури, створити вібрацію фарби на полотні.
— І отак розфарбовуючи, додаєте певних колористичних нюансів?
— Воно само собою виходить, коли йде пошук на полотні, вимішування фарб, накладання їх одна на одну. Маємо ефект, якого не можна досягнути за один прийом. І навіть самому художникові повторити ту саму роботу ще раз практично неможливо, бо він не завжди пам'ятає, як усе відбувалося, тому що в процесі пошуку автор не фіксує, як він накладає фарби. Це підсвідомий процес. Коли він завершується, з'являються такі нюанси кольору, які спланувати неможливо. Можна намалювати картину (скажімо, яблуні в літньому пейзажі) кількома відтінками однієї фарби — зелену, наприклад, «розтягнути» на десятки, а можливо, й сотні колористичних нюансів — від теплих до холодних.
— Скажіть, а як до Вас прийшла ідея намалювати воду в різні пори року, створивши живописний цикл «Жива вода». Він дає нам змогу побачити, що дзеркальна поверхня річки в грудні, січні, лютому, жовтні має різний вигляд.
— Якось я проїжджав через невеликий міст над річкою. Зупинився, подивився на воду, зробив кілька фотографій. Сюжет мені сподобався. За місяць знов потрапив туди й зупинився. Подумав, що було б цікаво побачити це місце в розвитку. Багато разів. І почав створювати сюжет за сюжетом. Захопило неабияк! Виявляється, можна зробити сто картин навіть про пори дня. Зранку річка відбиває сонячні промені не так, як увечері. Різниця величезна, адже вода постійно змінюється.
З нашої розмови я довідалася також, що Петро Сипняк — людина флегматична, схильна до медитацій, може тому й так припало йому до душі зображувати чумаків, котрі їхали на возах хоч не швидко, та цілеспрямовано й мали час для роздумів.
Митець вірить у завершення кожного задуманого шляху. Сили й наснагу він черпає у рідному селі Лани на Івано-Франківщині, їздить туди зі Львова щотижня бодай на днинку. Батьківський край дарує йому цілюще повітря, позитивно заряджену землю і теплі дитячі спогади. Зокрема, про те, як ходив колядувати з дідом та його однолітками, поважними 50–60-річними чоловіками, та й вистави у вертепі дивився. Цими нетлінними скарбами душі Петро Сипняк ділиться і з нами.
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- ВІВАТ, ACADEMIA!
- МАРІЯ МАТІОС СУДИТЬСЯ З ШЕВЧЕНКІВСЬКИМ КОМІТЕТОМ
- УКРАЇНСЬКИЙ ХУДОЖНИК — ЛАУРЕАТ ПРЕМІЇ ІМЕНІ МАЛЕВИЧА
назад »»»