«ЖИТИ З ПОЧУТТЯМ ГІДНОСТІ»
10 ГРУДНЯ — ДЕНЬ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ
Майже все, що стосується прав людини, в законодавстві нашої країни врегульовано. Однак на практиці ситуація з їх дотриманням погіршується, стверджують правозахисники.
Головний обов'язок держави
«Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність».
Ці слова записано в Загальній декларації прав людини, ухваленій Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948-го. Через два роки на ознаменування цієї події всім державам було запропоновано відзначати цю дату як День прав людини.
Симптоматично, що з-поміж держав, які утрималися під час голосування за ухвалення декларації, була й Українська РСР (крім неї, Білоруська РСР, Чехословаччина, Польща, Саудівська Аравія, Південно-Африканський Союз, СРСР, Югославія).
Декларація є найдоступнішим текстом на планеті: документ перекладено на понад 370 мов світу, у тому числі ті, якими розмовляють менш ніж тисяча осіб.
«Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» — так сказано в ст. 3 Конституції України. На законодавчому рівні це питання майже повністю вирішено, зазначила заступник міністра юстиції Лідія Горбунова під час відкриття Тижня права, присвяченого Дню захисту прав людини. Залишилися тільки певні «білі плями». Зокрема, не врегульовано питання надання безоплатної правової допомоги (відповідний закон ухвалено в першому читанні). Має бути ухвалено закон про прокуратуру, який би відповідав європейським стандартам. Є проблеми і в судовій системі, котра перебуває в стадії реформування, однак ще не в усіх аспектах забезпечує право на справедливий суд.
Що стосується практики, то тут не все так утішно. Втім, на світі немає таких держав, навіть зі столітніми демократичними традиціями, де було б усе гаразд із правами людини.
Одним із явних показників нашого неблагополуччя є кількість скарг до Європейського суду з прав людини. Нині туди звернулося 16 тисяч наших громадян. Хтось вбачає в цьому позитив, мовляв, наші люди почали усвідомлювати свої права та активно обстоювати їх. Інші зауважують, що українці відчувають себе громадянами великої європейської держави, хоч формально не є такими, тому розглядають суд у Страсбурзі як щось своє. Дехто слушно зауважує, що не всі надіслані до Євросуду заяви обґрунтовані. Хай там як, але наша країна — серед лідерів за кількістю звернень до цієї міжнародної інституції. Це свідчить принаймні про одне: судова система не працює так, аби люди знаходили захист своїх прав у вітчизняної Феміди.
Правозахисники б'ють на сполох: ситуація з дотриманням прав людини погіршується. Органи влади та місцевого самоврядування не реагують на звернення громадськості, на протести проти незаконних дій. У відповідь на таке відверте ігнорування зростає протестна активність громадян, наголошує співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
Закономірно виникає запитання: чи справді зміст діяльності держави визначають права людини? Нещодавно на цьому загострив увагу єврокомісар з питань розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле. Він зазначив: наша держава має шанс досягнути реального розвитку відносин із Євросоюзом лише за умови дотримання прав людини і поваги до демократичних принципів. На його думку, деякі політики в нашій країні не усвідомлюють, що забезпечення стабільності не повинно суперечити захисту фундаментальних прав.
Ще один месидж міжнародна спільнота послала днями нашій державі вустами Комітету міністрів Ради Європи. Цей орган закликав Україну забезпечити виконання рішень вітчизняних судів, ухвалених проти держави або її органів. До цього його спонукала інформація страсбурзького суду про те, що ця міжнародна інституція у своїх 400 рішеннях знайшла порушення, пов'язані з невиконанням або затримками у виконанні представниками державної влади вердиктів українських судів на користь позивачів.
Загроза
національній безпеці
Особливу увагу привертає значне погіршення ситуації з дотриманням прав людини в діяльності міліції. Щороку до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини надходить понад п'ять тисяч скарг на порушення прав людини тими, кого, за іронією долі, зазвичай називають правоохоронцями. До цього спонукають наших громадян катування, жорстоке поводження, неналежне розслідування справ, затримання, під час яких завдають тілесних ушкоджень. Чверть ізоляторів тимчасового тримання не відповідає загальноприйнятим стандартам, наголошує омбудсман Ніна Карпачова, адже в них особа наражається на небезпеку заразитися інфекційним захворюваннями.
Прокуратура не реагує на звернення громадян про злочини, скоєні співробітниками органів внутрішніх справ. Сама ж міліція далека від розуміння того, що її діяльність повинна бути обмежена правами людини. Ці факти, а також погіршення криміногенної ситуації становлять загрозу національній безпеці, тому правозахисники у листі на ім'я перших осіб держави вимагають розгляду цих питань на засіданні Ради національної безпеки та оборони України.
Не додає оптимізму і те, що фахівці, які є продуктом сучасної юридичної системи, не розуміють, що таке верховенство права чи стандарти прав людини, переконаний виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський. Адже в нашій державі лише кілька курсів із цієї тематики, тоді як вона — основа юридичної освіти на Заході. У середовищі політиків теж мало хто розуміє, що таке права людини. Адже попри партійну належність вони висловлюються з цієї тематики приблизно однаково: мовляв, є європейські стандарти, а є наші реалії.
На думку заступника голови Координаційної ради молодих юристів України Олександра Клименка, важливим напрямом у сфері утвердження прав людини є правоосвітній. Основи правової культури слід закладати, починаючи з дитсадка. Особливий акцент має бути зроблено на освіті молоді. Нині при регіональних управліннях Міністерства юстиції діє майже 700 громадських приймалень, де надають правову допомогу громадянам, однак попит на неї перевищує пропозицію. Тож при вищих навчальних закладах було створено понад 70 юридичних клінік, де консультують молоді юристи.
Як зазначив екс-генеральний секретар ООН Кофі Аннан, освіта у галузі прав людини — значно більше, ніж шкільний урок або тема дня. Це процес ознайомлення людей з механізмами, необхідними для того, щоб жити в умовах безпеки і з почуттям гідності.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- РЕФОРМА ЧИ ПІАР?
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- У КАТАСТРОФІЧНИХ УМОВАХ
- СПРАВИ «ЗАВИСЛИ»
назад »»»