ДЕРЖАВНІ ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ?
Метою державної політики у сфері державних закупівель, зазначають у Мінекономіки, є формування єдиної структурованої системи на засадах прозорості, відкритості, недискримінованості й конкурентності, функціонування якої спроможне забезпечити раціональне, ефективне використання державних грошей та задоволення потреб у товарах і послугах вітчизняних і закордонних виробників.
Щороку в Україні проводять понад 100 тис. закупівельних процедур державним коштом. Тільки за дев'ять місяців нинішнього року замовниками за результатами закупівельних процедур укладено договорів на загальну суму більш ніж 100 млрд грн. Основними позитивними результатами змін, запроваджених упродовж 2008–2010 років у сфері державних закупівель, у Мінекономіки називають зростання рівня конкуренції у цій сфері, поступове відновлення довіри до неї у потенційних учасників торгів, яку було втрачено за часів існування тендерної палати. Нині віддають перевагу конкурсним процедурам. Протягом останніх трьох років частка конкурсних процедур у загальній структурі закупівель державним коштом у кількісному вираженні зросла з 91,2 до 97,6%, а у вартісному — з 52 до 71,9 відсотка.
Проте статистика останніх трьох місяців погіршить ці цифри, зазначають в економічному відомстві. Хоча динаміка свідчить про могутній потенціал для ефективного витрачання та заощадження державних коштів, які, по суті, є коштами платників податків. Міжнародний досвід свідчить, що застосування конкурсного механізму дає змогу отримати у середньому 20% економії державних грошей. Це актуально для нашої держави.
Розвивати систему державних закупівель Україна має з урахуванням міжнародного права, зокрема законодавства Європейського Союзу та правил СОТ. Ключову роль у цьому процесі відіграє ефективне завершення переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС і приєднання до загальної закупівельної Угоди СОТ. Світова практика доводить, що система держзакупівель має відповідати кільком важливим принципам. Процедура державних закупівель має відбуватися публічно, а інформація бути доступною для громадського контролю. Державні закупівлі стануть максимально ефективними завдяки підвищенню конкурентності. Важливо, аби держзакупівлі здійснювалися так, щоб дії конкретних замовників та їхні результати були підконтрольні розпорядникам бюджетних ресурсів.
Ці важливі принципи знайшли відображення у новому Законі «Про здійснення державних закупівель», який почав діяти з липня 2010 року. Цей документ був підтриманий міжнародними експертами, які зазначили, що загалом він задовольняє вимоги ЄС. Задля забезпечення принципів відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель закон передбачає оприлюднення широкого спектра інформації, навіть значно більшого, ніж вимагали міжнародні організації та ЄС.
Цю інформацію безплатно публікують в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» та оприлюднюють на державному веб-порталі «Державні закупівлі». Причому доступ до даних веб-порталу безплатний і вільний. Таким чином інформація щодо будь-якої стадії кожного процесу закупівель стає доступною для потенційних учасників, контролюючих органів і громадськості.
Законодавчі недоліки
Закон, який отримав позитивні оцінки міжнародних експертів, на практиці виявився недосконалий. Ключовий недолік — у документі записано, що 12 напрямів держзакупівель мають регулюватися спеціальними законами. Проте вони не були підготовлені. І не могли бути підготовлені, адже треба було опрацювати великий масив європейського досвіду. Це призвело до того, що закупівлі в цих напрямах відбуваються не шляхом застосування норм закону, а з використанням неконкурентних процедур.
Достатньо згадати процес закупівлі «блакитного» палива для нинішнього опалювального сезону. Лише за одну ніч Мінекономіки видало триста погоджень на закупівлю житлово-комунальними підприємствами газу, аби розпочався опалювальний сезон. Те саме відбуватиметься і при закупівлі електроенергії й тепла. Тож за рахунок цього статистика конкурентних процедур може погіршитися.
Аби закон про держзакупівлі запрацював на повну силу, Мінекономіки як уповноважений орган у сфері державних закупівель розробило та ухвалило низку підзаконних актів. Ними затверджено форми документів у сфері держзакупівель, порядок визначення предмета закупівлі, стандартну документацію конкурентних торгів, типовий договір про закупівлю.
Відсутність деяких законів, які б мали визначати особливості закупівель певних робіт, товарів і послуг, негативно впливає на процес державних закупівель. Тому Мінекономіки разом із представниками Єврокомісії та Світового банку, враховуючи практику застосування закону про держзакупівлі, розробило зміни до нього. Основні їх положення узгоджено з провідними європейськими і міжнародними інститутами. У законопроекті спрощено порядок закупівель підприємствами без застосування державних грошей; визначено стадії процедур запобігання умовам неоднозначного тлумачення норм закону замовниками і контролюючими органами. А також чітко прописано відповідальність за порушення спеціального і бюджетного законодавства з боку контролюючих органів і замовників.
Законопроектом передбачено встановлення можливостей довгострокового планування для державних закупівель. Адже велика проблема, коли бюджетні гроші надходять наприкінці року і їх неможливо використати, бо необхідний новий річний план. Спрощено процедури закупівлі в одного учасника. Встановлено специфікацію державних закупівель з урахуванням приватизаційних процесів і специфіку закупівель для природних монополій. Законопроект опрацьовано майже усіма зацікавленими міністерствами та центральними органами виконавчої влади, представниками реального сектора економіки. Враховано більшість концептуальних зауважень і пропозицій експертів Світового банку і Єврокомісії. У разі ухвалення Верховною Радою змін до закону про держзакупівлі діятимуть більш зручні та ефективні правила у сфері державних закупівель, запевняють у Мінекономіки.
На жаль, поза дією закону про державні закупівлі опинилось Євро-2012. У Мінекономіки пояснюють, що це важливий для України національний проект, і рішення про закупівлю товарів і послуг треба ухвалювати швидко. Міжнародні експерти переконані, що винятків із закону не має бути, а питання ефективного витрачання державних коштів повинно бути на першому місці. Вони вважають можливим «запуск» численних корупційних схем, пов'язаних із Євро-2012.
У Мінекономіки зазначають, що можуть бути й інші винятки із закону про держзакупівлі, адже надходить чимало пропозицій щодо цього від міністерств і відомств. Розставити крапки над «і» мусить Верховна Рада. Проте в ній є багато лобістів. Зазвичай винятки із закону надають привілеї одним і звужують можливості інших суб'єктів господарювання; підвищують рівень корупції. Тож експерти радять потурбуватися про потужне антикорупційне покриття.
Аналітики запевняють, що у законопроекті погано прописані пункти, які стосуються планування. План державних закупівель має бути прив'язаний до державного бюджету. Якщо цього не відбудеться, то вічно працюватимемо у цейтноті, й бал правитимуть лобісти. Варто державні закупівлі передати до Мінфіну, де панує серйозна дисципліна. Якщо цього не зробити, тендерна палата має шанс на відродження, переконані експерти. Адже її батьки-засновники нікуди не поділися, спокійно ходять з депутатськими значками у Верховній Раді.
А як у них?
У Європейському Союзі давно діють електронні закупівлі. Це забезпечує прозору конкуренцію в межах усього співтовариства, а також публічний контроль з використанням Інтернету, підвищує ефективність використання грошей платників податків, усуває зайву бюрократію. Проте цей процес дорогий. У Болгарії, Чехії, Естонії, Фінляндії, Угорщині, Ісландії, Мальті виділення бюджетних коштів на реалізацію системи електронних закупівель проблематичне, бо політики не вважають це питання важливим. Перевірка дотримання вимог не вважається першочерговою потребою. У таких випадках одним із можливих рішень є співфінансування ЄС. Національні органи, призначені у кожній державі — членові ЄС — для нагляду за розвитком системи електронних закупівель, у багатьох випадках не мають організаційних і фінансових можливостей для координації процесу перевірки, особливо, якщо на різних рівнях влади реалізовано різні системи. У Болгарії та Мальті відсутні процедури, що забезпечують прозорість процесу електронних закупівель.
У більшості країн Європейського Союзу доцільне існування спеціального органу на європейському або національному рівні, який має координувати електронні закупівлі, пропагувати їхнє використання серед громадян і урядів, а також забезпечувати перевірку дотримання вимог законодавства.
Газовий «нокаут»
Наша країна розплачуватиметься грішми своїх платників податків за газ із «РосУкрЕнерго». Нагадаємо, що український суд зобов'язав «Нафтогаз» повернути тій компанії понад 12 млрд кубів «блакитного» палива. Це газ, який попередній уряд передав у володіння держави. Рішення було ухвалене на закритому судовому засіданні. Нагадаємо: 8 червня 2010 року міжнародний арбітражний суд Стокгольма виніс ухвалу про повернення 11 млрд кубів газу компанії «РосУкрЕнерго», а також про штрафні санкції — 197 млн дол. і понад мільярд кубів палива. За попередніми оцінками, збитки «Нафтогазу» від виконання цього рішення становитимуть майже 10 млрд грн.
Після рішення Стокгольмського арбітражу стало зрозуміло, що доведеться повертати борг трейдеру. Тому всі подальші судові й позалаштункові маніпуляції зводилися до намагання зменшити ризик для державних фінансів і паливного балансу. Існувало кілька схем виплати. Хоча термін «схема» у нашому лексиконі набув негативного забарвлення, у цьому випадку іншого слова не добереш. Більшість експертів переконана, що не існувало такого варіанта, за якого Україна нічого б не втратила. Глава вітчизняного енергетичного відомства Юрій Бойко, як писали московські ЗМІ, пропонував повернути «РосУкрЕнерго» половину газу натурою, решту зарахувати як борг трейдера перед «Нафтогазом».
Зрештою було вирішено, що український «Нафтогаз» передасть увесь обсяг газу трейдерові, тобто 12 млрд кубів. А «РосУкрЕнерго» виплатить нашій компанії борг — мільярд 700 млн дол., що дасть змогу їй збалансувати свій фінансовий стан, і ще 810 млн дол. — «Газпрому». Деякі експерти запевняють, що досягнута схема дозволяє зберегти паливний баланс України. Адже «росукренергівський» газ не перебуватиме поза межами нашої держави. Тож, можливо, й не замерзнемо. Інша справа, що «Нафтогазу» доведеться попрацювати з фінансами. Проте чимало фахівців оцінило такі домовленості як небезпечні для «Нафтогазу».
Існує радикальна думка, що «Нафтогазу» треба збанкрутувати. Деякі експерти зазначають, що «РосУкрЕнерго» може скористатися особливостями українського законодавства і зажадати повернення додаткової суми — півмільярда доларів. Це остаточно «продірявить» бюджет «Нафтогазу» і держави теж. Усні слухання у тому ж Стокгольмському арбітражі мають відбутися наступної весни, якщо сторони не досягнуть нових домовленостей. Аналітики запевнять, що виграли всі. Адже судовий припис і закон виконано.
У «Нафтогазі» наголошують, що газ повертатиметься «РосУкрЕнерго» поступово. Тому це не призведе до нестачі «блакитного» палива для внутрішніх потреб країни. Водночас експерти налаштовані не так оптимістично. Вони зауважують, що виконання цих домовленостей може поставити «Нафтогаз» у складне становище. 12 млрд кубів газу, які треба повернути,— це майже половина запасів, що Україна тримає у своїх сховищах. Державі доведеться закуповувати додатковий газ за вищими цінами майже на три мільярди доларів. Єдиний позитив у цих домовленостях аналітики бачать у тому, що «РосУкрЕнерго» поверне «Нафтогазу» 1,7 млрд дол. Та це не врятує українську компанію від фактичного банкрутства і проблем із постачанням газу для українських споживачів у зимовий період. Держава втратить майже п'ять мільярдів кубів «блакитного» палива цьогоріч і ще 7,5 млрд наступного року.
Теоретично «Газпром» може забезпечити додаткові потреби України в газі, але є суттєва проблема. Згідно з попередніми домовленостями між «Газпромом» і «Нафтогазом», російський газовий монополіст надає «Нафтогазу» знижку — 100 дол. за тисячу кубів, але це стосується лише 30 млрд кубів. Якщо Україна купує більше газу, його ціна сягне понад 360 дол. за тисячу кубів (найбільша вартість у Європі). Це не тільки ударить по газовому балансу України, а й по фінансовому становищі «Нафтогазу», а також по державному бюджету України. Далі фактичне банкрутство «Нафтогазу» створить найкращі умови, аби російський «Газпром» перебрав на себе контроль над українською компанією та магістральними газогонами.
Аналітики зауважують, що наразі «РосУкрЕнерго» вирішує питання, пов'язане з поверненням обсягів газу, як своє тактичне завдання. Стратегічне завдання — повернення в ролі посередника на українсько-російський газовий ринок. Наразі важко говорити, чи повернеться на ринок посередник, який має проблематичну репутацію у світі і який «випав» із цього ринку. Тривалий час ринок працює без посередника.
Кабмін має намір створити страхові запаси газу у розмірі 10% договірних квартальних обсягів поставок газу споживачам у натуральній формі. Ця ідея витає у повітрі більш ніж десять років. Експерти запевняють, що газ довго не протримається у вітчизняних сховищах, його перепродадуть. Ідея ж виникла не для того, щоб захистити інтереси держави, підвищити національну безпеку, а для реекспорту «блакитного» палива. Аби певні структури могли додаткові газові ресурси реекспортувати і заробляти великі гроші за рахунок використання ресурсів державної компанії.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»