ХТО ПОДБАЄ ПРО ЗДОРОВ'Я ПРАЦІВНИКІВ?
В Україні, в умовах економічної й демографічної кризи, загострилася ситуація з травматизмом, станом здоров'я працівників та їхньою професійною захворюваністю.
З огляду на цю масштабність проблеми профспілки змушені були звернутися до Президента з проханням доручити Кабміну разом із ученими, роботодавцями розробити Національну стратегію безпеки праці. Адже рівень смертельного травматизму значно перевищує відповідний середній показник у європейських державах. До 30 відсотків зросла питома вага людей, котрі працюють в умовах, шкідливих для здоров'я. Постійно збільшується кількість нововиявлених захворювань (шість-сім тис. на рік). До речі, п'ять тисяч працівників загинуло і понад 85 тис. травмовано на виробництві за останні п'ять років.
Через масштабну захворюваність, тимчасову непрацездатність, інвалідизацію постраждалих економіка безповоротно втрачає трудовий потенціал, мільярди коштів держбюджету та фондів соціального страхування.
Чому це відбувається? Фахівці констатують відсутність у нас системи стимулів і суворої відповідальності, що дає змогу заощаджувати на охороні праці й запобіганні можливим аваріям, нещасним випадкам. А це, у свою чергу, лягає на суспільство, на фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, якому бракує коштів.
Хоч як це дивно, в Україні зруйновано цілісну систему управління охороною праці. Як острівці в морі, в деяких центральних органах виконавчої влади, обласних і районних адміністраціях залишилися повноцінні підрозділи й підготовлені фахівці з охорони праці. Але ж вони повинні бути головними координаційними центрами з питань охорони праці та запобігання виробничому травматизму у відповідних галузях і на територіях!
На жаль, практично ліквідовано систему цільового медичного обслуговування на підприємствах, яка давала змогу підтримувати здоров'я працівників, виявляти профзахворювання на низьких стадіях.
Якщо ми не почнемо дбати про здоров'я робітників уже зараз, то в 2015–2020 роках, на думку експертів, потреба в трудових ресурсах у провідних галузях промисловості може бути задоволена лише на 40–45 відсотків, що загрожує кадровим колапсом підприємствам металургійної, хімічної, вугільної, гірничозбагачувальної промисловості; енергетики, транспорту. А як же наші плани щодо зростання економіки України, коли не буде вдосталь кадрів?
Що й говорити, проблема масштабна і становить потенційну загрозу для майбутнього розвитку України.
також у паперовій версії читайте:
- КОМПЕНСАТОРИ ВЗАМІН ПІДВИЩЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ВІКУ
- ПІДПИСАНО НОВУ ГЕНЕРАЛЬНУ УГОДУ
- РИНОК ПРАЦІ ОЖИВАЄ
назад »»»