МЕТР АВІАЦІЇ
В одному з інтерв'ю Павло Сухой зазначив: «Для вченого, конструктора вкрай важливо обрати мету пошуку, вміння приймати необхідні рішення. Адже від цих рішень залежить доля не тільки однієї людини, а й доля тисяч, а може, мільйонів людей. Основне в роботі конструктора: взяти на себе відповідальність».
Початок шляху
Недавно наукова та інженерно-технічна громадськість країн СНД відзначила 115-ту річницю від дня його народження. Це була людина, яка вміла абстрактно мислити, мала яскраву і конкретну уяву. В цій дивній особистості щасливо поєднувалися і видатний авіаконструктор, і вмілий організатор науки та виробництва. Більшість вважали його уродженцем Росії. Насправді Павло Сухой — білорус, народився 1895 року в м. Глибоке Вітебської області. Вчився, працював у Білорусі, Україні, Росії. Було б об'єктивно називати Павла Сухого сином трьох народів.
Ще будучи гімназистом, уперше побачив літак, пілотований знаним авіатором Сергієм Уточкіним. А коли вчився на фізико-математичному факультеті Московського вищого технічного училища, мав щастя слухати лекції професора аеродинаміки Миколи Жуковського про основи теорії авіації. Це і визначило подальшу долю Павла. Працелюбність і здатність схоплювати суть інженерного рішення виокремлювали його серед студентів, його ровесників.
Працював креслярем у Центральному аеродинамічному інституті й одночасно під керівництвом авіаконструктора Андрія Туполєва готував дипломний проект. Юнак привернув увагу професора своїми здібностями. Після одержання диплома залишився в колективі Андрія Миколайовича. За досить короткий час Павло Сухой зумів створити перший цільнометалевий літак-винищувач (АНТ-5), який чимало років перебував на озброєнні винищувальної авіації.
Згодом Павла призначили відповідальним керівником з проектування і будівництва літака РД(АНТ-25), який мав дальність польоту 13 тис. км і був виготовлений із вітчизняних матеріалів, з двигуном водяного охолодження конструкції Олександра Микуліна. Його потужність становила 750 кінських сил. У липні 1936 р. льотчики В. Чкалов, Г. Пайдуков і штурман О. Бєляков на АНТ-25 Павла Сухого здійснили безпосадочний переліт з Москви над заполярними районами на Далекий Схід. Екіпаж подолав за 56 годин 20 хвилин 9374 км, приземлився на піщаній косі Удд (нині острів В. Чкалова).
Не минуло й року, як цей же екіпаж вперше в історії авіації перелетів через Північний полюс, залишивши позаду у складних метеоумовах 9 тис. км. Далі були сміливі перельоти на АНТ-Л5 льотчиків М. Громова і А. Юмашева, штурмана С. Даниліна, льотчиць В. Гризодубової, П. Осипенко і штурмана М. Раскової. Наприкінці 30-х Павло Сухой сконструював штурмовик ВБ-1(АНТ-51). Він став зразком застосування передової технології. Військові спеціалісти рекомендували літак до серійного випуску.
Харківський період
Постановою Комітету оборони при Раді Народних Комісарів СРСР від 29 липня 1939 року Павло Осипович Сухой зі своїм колективом був направлений до Харкова. Його призначили головним конструктором нового ОКБ-135. В Україні, крім виконання головного завдання, він розпочав проектування швидкісних висотних винищувачів СУ-1 і СУ-3. Після успішного запуску у серійне виробництво ББ-І його прийняли на озброєння як СУ-2.
На фронтах Другої світової війни СУ-2 дістав найвищу оцінку льотчиків. До кінця 1942 року встигли виготовити 912 машин. СУ-2 як розвідник залишався у бойовому строю до 1944 року. За роки війни П. Сухой зі своїми конструкторами створив і удосконалив літаки СУ-6, СУ-8.
Доба реактивних літаків
Окреме конструкторське бюро Павла Сухого ефективно займалося створенням реактивних літаків, продовжувало випуск машин з поршневими двигунами. Тоді в іменитому колективі був створений вітчизняний авіаційний ракетний комплекс перехоплювачів цілей СУ-9. На ньому вперше у практиці вітчизняного літакобудування застосовувався гальмовий парашут з метою зменшення пробігу під час посадки, катапультове сидіння.
У 50–60-ті ще більшого розмаху набула реактивна авіація. На озброєння було поставлено сімейство винищувачів-бомбардувальників СУ-7 та понад 20 модифікацій. Створювався в ті часи дальній ударно-розвідувальний дослідний комплекс Т-4, який випробували у 1972 р. Літак уперше оснастили електродистанційною системою управління і автоматом тяги.
Багаторічна інтенсивна, виснажлива і відповідальна робота позначилася на здоров'ї 80-річного геніального конструктора. 15 вересня 1975 року одного із засновників радянської реактивної і надзвукової авіації, доктора технічних наук Павла Осиповича Сухого не стало. Він був автором 50 оригінальних конструкцій літаків, з яких 34 були споруджені й випробувані. Завдяки Павлу Сухому і його колегам вітчизняна авіація стала надзвуковою, всепогодною, реактивною. Його звитяжна праця відзначена званням Героя Соцпраці (двічі), Ленінською, Сталінською, Державною СРСР, Державною Росії (останні дві — посмертно) преміями. Ми гордимося тим, що життєвий і трудовий шлях Павла Сухого проліг і через Україну, яку він любив і якій завдячував. На батьківщині авіаконструктора в Гомелі встановлено бронзовий бюст Героя, його ім'ям названа вулиця в Москві
Валентин САНДУЛ
також у паперовій версії читайте:
- «ПОЄДНАННЯ РОЗУМУ, ТАЛАНТУ І ЧЕСНОСТІ»
назад »»»