ПРІОРИТЕТ СВОБОДИ
ЗЛОВЖИВАННЯ ЗАТРИМАННЯМ МАЄ БУТИ ПОДОЛАНО
Попри кроки, спрямовані на гуманізацію кримінальної юстиції та певні позитивні зрушення в цій сфері, ізолятори тимчасового тримання переповнені. Як змінити ситуацію на краще, досліджували експерти Центру суддівських студій.
«Маленькі» хитрощі
«Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом». Так зазначено в ст. 29 Конституції України. Аналогічне положення є й у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Здавалося б, ці норми є достатньо чіткими, однак зацікавлені особи знаходять численні можливості для маніпулювання ними.
Відомо, що після так званої малої судової реформи 2001 року санкцію на затримання та арешт видає суд, до якого правоохоронці звертаються з відповідним поданням. Однак було б помилкою вважати, що переповненість слідчих ізоляторів — на совісті служителів Феміди. Річ у тім, що працівники міліції вдаються до хитрощів, аби здобути дозвіл на обрання для підозрюваного чи обвинуваченого такого запобіжного засобу, як тримання під вартою.
Як засвідчили результати опитування служителів Феміди, проведеного експертами Центру суддівських студій, слідчі часто завищують кваліфікацію злочину, в скоєнні якого підозрюють особу, порівняно з тією, котру потім вказують у звинувачувальному висновку. Природно, що дехто вважає таку практику намаганням натиснути на суддів.
Ще один поширений спосіб маніпулювання полягає в тому, що особу спочатку беруть під варту на термін до трьох діб за нібито скоєне адміністративне порушення. Потім ще на три доби, але вже в порядку кримінального затримання. Таким чином до суду з проханням про заповітну санкцію звертаються майже через шість діб, порушуючи встановлені законодавством терміни. Служителі Феміди в таких випадках орієнтуються на останній протокол, складений згідно з вимогами Кримінально-процесуального кодексу (КПК). На попереднє затримання — за уявне адмінправопорушення — уваги не звертають. Щоб покласти край таким хитрощам, слід законодавчо посилити відповідальність за незаконне адміністративне затримання.
Переліченими способами арсенал «творчого» трактування норм закону не вичерпується. Нерідко час, зазначений у протоколі, не збігається з фактичним моментом затримання. Поширеним явищем є оформлення цього документа через значний проміжок часу після того, як людину «закрили». Тож у нормативних актах, що регулюють цю процедуру, має бути вказано, що протокол необхідно скласти негайно, а час, зазначений в ньому (з точністю до хвилин) має відповідати реальному.
Термін затримання — горезвісні 72 години — належить відраховувати від моменту фактичного затримання, а не моменту складення протоколу. Оздоровити ситуацію також допомогло б таке формулювання, внесене до КПК і Кодексу України про адміністративні правопорушення: особа вважається затриманою від моменту, коли вона не має можливості пересуватися вільно, на свій розсуд.
Існує ж альтернатива!
Кожен затриманий або заарештований має негайно постати перед суддею — цього вимагає Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Цю ж норму зафіксовано у згадуваній ст. 29 Конституції: «уповноважені законом органи можуть застосовувати тримання особи під вартою як тимчасовий захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом», таку вимогу містить і КПК. Однак опитування суддів засвідчило: часто подання щодо взяття під варту надходить за кілька хвилин до завершення 72-годинного терміну затримання. Як у такому випадку суддя може вивчити матеріали справи і перевірити, чи є підстави для обрання суворого запобіжного заходу? Служитель Феміди часто не має достатньої інформації про особу, тому рішення ухвалює поспішно, з усіма, як мовиться, наслідками.
Експерти Центру суддівських студій вбачають вихід із ситуації в законодавчому розмежуванні 72-годинного терміну на дві стадії: протягом перших 48 годин органи дізнання та слідства мають скласти подання і погодити його з прокурором, наступні 24 години слід відвести на судовий розгляд.
Потребує змін чинний порядок оскарження в суді законності затримання. Заяву затриманого щодо перевірки легітимності таких дій слід передати до суду не пізніше 12 годин після її одержання службовою особою. Суд має протягом 12 годин розглянути її та винести рішення про законність затримання або про негайне звільнення.
Наскільки обґрунтовані прохання продовжити термін утримування під вартою? Торік слідчі Києва вдалися до такого заходу щодо 29% осіб. Більшість суддів, які взяли участь в опитуванні, зазначили, що під час розгляду таких подань аналізують ефективність діяльності слідчих на досудовій стадії кримінального провадження. Не секрет, що вони подекуди не наводять вагомі докази необхідності продовження термінів, адже в кожному наступному поданні обґрунтування залишається без змін.
Служителі Феміди мають пам'ятати, що тримання під вартою слід застосовувати у виняткових випадках. Існує діапазон альтернативних запобіжних заходів, до яких чомусь вдаються не так часто. Як змусити змінити чинну практику? Експерти Центру суддівських студій пропонують, щоб і слідчий, і суддя в поданнях та рішеннях про взяття під варту обґрунтовували неможливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Корисним було б спростити процедуру звільнення затриманого під заставу.
Як ще можна скоротити кількість утримуваних під вартою до розгляду їхньої справи в суді по суті? Судовий процес має здійснюватися в розумні терміни. Для цього можна було б запровадити прискорений розгляд справ щодо осіб, які скоїли кримінальні злочини невеликої та середньої тяжкості (за наявності необхідних доказів і обов'язкової участі захисника), зазначають експерти Центру суддівських студій.
Намагання задля отримання заповітної санкції обійти Конституцію та інші закони України — наслідок характерної для минулого «каральної» спрямованості кримінальної юстиції. Не тільки підсудного, а навіть підозрюваного слідчі та прокурори апріорі вважають винною особою. Доки принцип презумпції невинуватості й пріоритетності свободи і особистої недоторканності не буде повною мірою втілено в судову та слідчу практику, переповненість ізоляторів залишатиметься проблемою для суспільства.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- НАС ПОХВАЛИВ ДЕРЖДЕПАРТАМЕНТ
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- ПЕРЕСЛІДУВАННЯ, РЕПРЕСІЇ, ПОРУШЕННЯ
назад »»»