УКРАЇНА — ЄВРОСОЮЗ:
МІЖ БАЖАНИМ І ДІЙСНИМ
У Брюсселі 22 листопада 2010 року відбувся черговий саміт Україна — Європейський Союз. Українська сторона намагалася зацікавити Євросоюз не політикою, а економікою. Одначе такий «секторальний» підхід, звичайно, не був сприйнятий ЄС. Тому обом сторонам довелося робити непростий вибір між бажаним і дійсним. На порядку денному були традиційні питання співпраці. На стадії підготовки тривалий час перебуває угода про асоційоване членство України в Євросоюзі. Чимало суперечностей накопичено у створенні зони вільної торгівлі та плані дій щодо візового контролю.
Українська сторона наполягає на вільній торгівлі без товарних «виключень» за нульовою ставкою на всі товари та послуги. Якщо Євросоюз це не влаштовує, Україна пропонує відкрити свій ринок для товарів ЄС із одночасним збільшенням квот для української продукції на Спільному ринку ЄС. Проте вкотре з'ясувалося: насправді ЄС хоче від України відкриття її ринку без кроків у відповідь зі свого боку. Водночас наявні кризові явища роблять український ринок привабливим лише у перспективі, адже, за статистичними даними, українці посідають передостаннє місце в Європі за купівельною спроможністю.
Обережний оптимізм Україна та Євросоюз зберігають щодо підготовки угоди про асоціацію. Основною перешкодою на цьому напрямі взаємодії є політичні чинники. Євросоюз висловлює сумніви стосовно ступеня стабільності й зрілості демократичних процесів в Україні. За оптимістичними прогнозами, є шанс підписати Угоду про асоціацію України та ЄС у першій половині 2011 року. Як буде насправді — побачимо.
Обережні зрушення на саміті зафіксовано лише в одному питанні, яке стосується візового режиму для громадян України в Євросоюзі. Візова політика ЄС останнім часом зазнає помітних змін. З одного боку, перебуваючи перед загрозою терактів, нелегальної міграції та злочинності, держави ЄС роблять внутрішні візові правила жорсткішими, що позначається на шенгенських нормативах. Уже зараз ЄС перетворився на комфортний будинок престарілих, що змушує шукати робочу силу за межами Європи. Причому знайти баланс між цими реаліями поки не вдається.
Утім, Євросоюз за п'ять років нарешті опрацював план дій щодо підготовки України до запровадження безвізового режиму для її громадян у державах шенгенського простору. Задля цього Україна має завершити оформлення кордону із сусідами, впорядкувати міграційну політику, вирішити питання з надання політичного притулку, врегулювати проблему біометричного забезпечення громадян паспортами для закордонних подорожей. Отже, ЄС дав Україні складне домашнє завдання для скасування візового режиму, кінцеву дату виконання якого навряд чи хтось здатний чітко визначити.
На етапі обговорення — проблема участі Євросоюзу й Росії у модернізації газотранспортної системи України. Спроба української сторони закликати ЄС відмовитися від реалізації альтернативних щодо українського маршруту проектів побудови газопроводів зазнала невдачі. Це й не дивно, адже енергетична стратегія Євросоюзу передбачає відмову від будь-якого монополізму на своєму ринку, зокрема й щодо транзиту енергетичної сировини. Пряма участь європейських фірм у модернізації української газотранспортної системи все ще залишається на експертному рівні та не виходить на етап конкретних практичних рішень.
Така картина загалом притаманна чотирнадцятирічній історії відносин України та Європейського Союзу. Адже відстань між бажаним і дійсним, якщо і скорочується, то надто повільно. Одна з причин такого стану справ — обопільні очікування, які об'єктивно не завжди виправдовуються. Та головне, що Україна і Євросоюз визнають проблеми спільного порядку денного й демонструють готовність працювати над їхнім вирішенням.
Андрій МАРТИНОВ
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
також у паперовій версії читайте:
- ЄВРОПАРЛАМЕНТ УХВАЛИВ РЕЗОЛЮЦІЮ
- УКРАЇНА У ФОКУСІ ЗАРУБІЖНИХ ЗМІ
назад »»»