КІПРСЬКИЙ
ГОРДІЇВ
ВУЗОЛ
За посередництва Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна 18 листопада 2010 року відбувся черговий етап перемовин президента грецької частини Кіпру Дмітріоса Хрістофіаса та президента турецької Республіки Північний Кіпр Дервіша Ероглу. Європейський Союз, членом якого з 1 травня 2004-го є грецька частина Кіпру, свідомо віддав ініціативу переговорного процесу Об'єднаним Націям. Адже становище Євросоюзу у кіпрській проблемі непросте. Спроба Брюсселя досягти врегулювання стосунків між грецькою і турецькою громадами острова напередодні вступу грецької частини Кіпру до ЄС вісім років тому зазнала невдачі.
Дипломати Євросоюзу вважають: головна причина цього полягає у турецькому впливі на кіпрські справи. Досі Туреччина — єдина держава у світі, котра визнає незалежність турецької Республіки Північний Кіпр. Вплив Анкари на справи місцевої турецької громади вагомий, хоча частина турецької громади Кіпру затаїла образу на Анкару, вважаючи, що Туреччина використовує кіпрську проблему як розмінну карту на власних переговорах про вступ до ЄС. Через це було відхилено компромісний варіант створення на території Кіпру конфедерації грецької й турецької громад.
Однак шість років членства грецької частини Кіпру у Євросоюзі безслідно не минули для турків-кіпріотів. Адже зараз різниця у рівні життя на півночі та півдні Кіпру особливо дається взнаки. Дедалі більше турків Кіпру вважає, що їм треба вести перемовини з ЄС без огляду на позицію Туреччини. На цьому наполягає й Брюссель. Однак Анкара будь-що намагається зберегти вплив на кіпрське врегулювання. Тому розплутати вузол кіпрських суперечностей нелегко. З огляду на таку реальність, Євросоюз віддав ініціативу переговорного процесу Об'єднаним Націям, яким не звикати до дипломатичних провалів.
Реальним досягненням перемовин у Нью-Йорку можна вважати згоду сторін посилити ступінь інтеграції між розділеними частинами Кіпру. Йдеться про спрощення режиму перетину зони поділу острова для греків і турків. Євросоюз також не заперечує проти поетапного поширення свого законодавства, норм і правил на територію турецької Республіки Північний Кіпр. Однак не мовиться про її визнання. Показово, що на цьому навіть не наполягає Туреччина, котра заперечує можливість застосування щодо Північного Кіпру варіанта визнання незалежності Косова. Навпаки, Туреччина виявила готовність стати посередником між Сербією та Косовим, навіть не зважаючи на безперспективність цього.
Таким чином, Туреччина намагається не просто прислужитися Євросоюзу, а й переконати у тому, що без неї він не стане глобальним гравцем у світових справах. Зрештою, остаточне врегулювання кіпрської проблеми буде можливе після вступу Туреччини до ЄС. Оскільки до цього надто далеко, греки і турки Кіпру мусять домовлятися про умови співіснування на правилах Євросоюзу. Причому ООН готова надати ЄС посередницькі послуги у цьому питанні.
Прогрес у врегулюванні кіпрської проблеми дасть змогу вирішити кілька важких проблем. По-перше, довести світовій спільноті, що прецедент визнання незалежності Косова унікальний і не поширюватиметься на інші міжетнічні конфлікти. Тому підхід до їхнього врегулювання має бути не шаблонний, а індивідуальний. По-друге, дипломатична активність на кіпрському напрямі напередодні саміту Організації з безпеки та співробітництва в Європі додає оптимізму щодо подальших дипломатичних зусиль із урегулювання інших застарілих проблем.
Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:
- НАРЕШТІ ІРАК МАЄ УРЯД
- НЕПРОСТІ ПЕРЕГОВОРИ ПРО ПЕРЕГОВОРИ
- ЯК ПОДІЛИТИ КАСПІЙ?
назад »»»