БЕРЕЖЕНОГО І БОГ БЕРЕЖЕ
За цим принципом діють українські військові, піклуючись про безпеку складів і арсеналів, підконтрольних Міністерству оборони: завдяки безпрецедентним заходам безпеки на них цього літа не сталося жодної «НП».
Жителі населених пунктів, поблизу яких розташовано військові склади й арсенали, не почувалися в безпеці.
— Після вибухів, що сталися в Новобогданівці, Артемівську і Лозовій, коли тисячі людей були евакуйовані зі своїх домівок, було лячно і нам,— розповідає житель одного із сіл Калинівського району, що на Вінниччині.— Бо всього за кілька кілометрів є склад із боєприпасами, а спека, коли зашкалювали термометри, могла спровокувати нові вибухи.
На щастя, побоювання мого знайомого, а також жителів інших міст і сіл, поблизу яких є бази зберігання боєприпасів, іншого військового майна, не справдилися. Проте це не випадковість, а закономірність.
— В умовах підвищеного температурного режиму для нас одним із найголовніших завдань було забезпечення живучості та вибухонебезпечності наших баз і складів,— зазначає начальник центрального ракетно-артилерійського управління Збройних Сил України полковник Євген Замотаєв.— Для цього ми провели низку організаційно-профілактичних заходів, спрямованих на унеможливлення виникнення будь-яких «НП».
Зокрема, ще на початку літа за розпорядженням першого заступника начальника Генерального штабу ЗС було створено робочі групи, представники яких перевірили дотримання заходів безпеки на всіх об'єктах МО, після чого виявлені недоліки були оперативно усунені. Водночас офіцери центрального ракетно-артилерійського управління проводили моніторинг вибухопожежної безпеки у своїх «господарствах», а також контролювали її дотримання у військах. Звісно, що з Києва за всім не зможеш устежити. Тому за розпорядженням полковника Замотаєва командири частин, начальники гарнізонів ужили додаткових заходів щодо посилення контролю за дотриманням правил безпеки під час виробничої, операційно-складської та повсякденної діяльності. Зокрема, встановили графік щоденної перевірки та контролю за виконанням передбачених заходів, про результати чого вони двічі на день доповідали Євгенові Замотаєву та начальникам відповідних управлінь Міністерства оборони.
Зважаючи на гостроту проблеми, спільно з органами МВС, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій було сформовано додаткові патрулі, які стежили за технічними, адміністративно-господарськими та прилеглими територіями і навіть військовими містечками, де живуть військовики і члени їхніх родин. Особовий склад частин, який охороняє і обслуговує склади та арсенали, щодня залучали до робіт із посилення пожежної безпеки на технічних територіях і в зовнішніх охоронних периметрах, щодня тренувалися пожежні підрозділи, перебуваючи, як мовиться, вдень і вночі в готовності до дій за призначенням. Більше того, силами військовослужбовців було організовано охорону прилеглих до складів територій, тому сторонні особи туди не потрапляли. Це було зроблено з урахуванням того факту, що відпочивальники, грубо порушуючи правила поведінки в лісі, розводячи багаття, провокують загоряння лісу, вогонь яких «доповзає» і до певних об'єктів. Згадаймо хоча б лісові пожежі в Росії, які знищували села, залишивши людей без даху над головою.
Командування подбало і про технічне оснащення особового складу, який ніс службу. Зокрема, підрозділи були озброєні справними пожежними машинами і навіть пожежними танками, можливості яких значно вищі при гасінні пожеж, і які були з повними баками пального, мали достатню кількість піноутворювача і води. У місцях чергування оперативних груп і пожежних підрозділів у постійній готовності перебували стаціонарні й пересувні засоби зв'язку, за допомогою яких ті могли будь-якої миті зв'язатися з командуванням, місцевими органами влади, а також МНС, МВС і СБУ.
Словом, цього літа українські військові, відповідальні за склади й арсенали МО, діяли за принципом «береженого і Бог береже». Така настороженість цілковито виправдала себе: на жодному з об'єктів військового відомства не сталося не те що вибуху, а й навіть незначного займання.
Проблема безпеки військових об'єктів Міністерства оборони гостра для нього. Причина банальна — відсутність необхідних коштів, потрібних для реалізації комплексу заходів, спрямованих на запобігання різних надзвичайних ситуацій. З цієї ж причини належно не виконують Програму забезпечення живучості й вибухонебезпечності арсеналів, баз і складів Міністерства оборони України на 1995–2015 роки.
Наприклад, цим документом торік передбачали виділити понад 96 млн гривень. Проте надійшло менш ніж 32 млн. У бюджетному запиті на наступний рік військове відомство просило 88 млн грн, але Мінфін погодився лише на 31 млн. За час існування згаданої проблеми її недофінансування становить майже 240 млн грн. Водночас недостатньо фінансують і Державну цільову програму утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для зберігання і подальшого використання за призначенням на 2008–2017 роки. Із 157 млн грн, які мали надійти минулоріч на її виконання, надійшло лише 70 млн, тобто 44 відсотки потреби.
Зважаючи на це, проблеми, пов'язані з безпечним зберіганням боєприпасів, з року в рік загострюються. Так, на деяких арсеналах артилерійські снаряди зберігаються, якщо це можна назвати зберіганням, просто неба. Їх, за словами полковника Замотаєва, потрібно перемістити у захищені від атмосферних опадів сховища. Бо дощі, сніг пришвидшують процес фізичного старіння цих «скарбів», що може спровокувати їхню детонацію будь-якої миті. Одначе для того, щоб перемістити їх із відкритих майданчиків у сховища, потрібні чималі кошти. А їх, як ми знаємо, у військових немає. Якщо бути до кінця відвертим, то військові опинилися наодинці зі своїми проблемами. А коли на якомусь об'єкті станеться «НП», подібна до тих, що були в попередні роки, то на них, як мовиться, вкотре «повісять усіх собак». Тому люди в погонах (кажу без найменшого перебільшення) роблять все для того, щоб унеможливити повторення не те що вибухів, а навіть незначних загорянь.
Зусиллями МО в попередні роки було розформовано військові частини, дислоковані на Львівщині та Хмельниччині, на території яких зберігалися тисячі тонн боєприпасів. На тих, які чекають «свого часу», силами військовиків територію постійно очищують від бур'янів, проводять перевірки опорів ізоляції внутрішніх мереж у сховищах, будівлях і спорудах, контролюють стан захисту від ударів блискавки.
Нині створюють відділ технічного контролю, фахівці якого постійно проводитимуть моніторинг стану арсеналів, зокрема робитимуть лабораторні та полігонні випробування боєприпасів, контролюватимуть фізико-хімічні властивості пороху і вибухових речовин, виявлятимуть боєприпаси, небезпечні для зберігання або обмежено придатні для бойового застосування.
Фахівці цього відділу будуть оснащені найсучаснішим обладнанням, аналогів якому немає в Україні. Зауважу, що згадані спеціалісти самостійно розроблятимуть технологічну документацію та методику лабораторних випробувань, нормативно-технічну документацію з питань контролю, зберігання і експлуатації боєприпасів. А ще готуватимуть вищому командуванню свої пропозиції щодо визначення термінів їхньої технічної придатності, а також утилізації.
Реалізація комплексу цих та інших заходів дасть змогу Збройним Силам України самостійно вивчати технічний стан снарядів і продовжувати чи обмежувати термін їхньої експлуатації. Це важливо в ситуації, що нині склалася, коли кількість боєприпасів, придатних для бойового застосування, щороку зменшується. Водночас значну їхню кількість війська не використовують через те, що закінчився термін технічної придатності. А придатність до застосування і термін застосування, як стверджують фахівці,— не одне й те саме.
також у паперовій версії читайте:
- НА ЗЕМЛІ, МОРІ І В ПОВІТРІ
назад »»»