ДСО НА ПОРОЗІ ВЕЛИКОЇ РЕФОРМИ
Третього листопада 2010 року сталася історична для українського охоронного бізнесу подія: за настійливою вимогою Держкомпідприємництва міністр внутрішніх справ видав спеціальний наказ, згідно з яким функції з ліцензування відібрано у Департаменту Державної служби охорони і передано іншому підрозділу МВС, а саме Департаменту громадської безпеки. Втім, є підстави вважати, що це лише початок реалізації великого плану докорінної реорганізації ДСО.
Універсальні міліціонери
Державна служба охорони — доволі унікальне «творіння» в системі органів внутрішніх справ. Вона поєднує в собі три функції: правоохоронну, комерційну та регуляторну.
Правоохоронна полягає в тому, що половину особового складу ДСО становлять працівники міліції, котрі мають усі права і виконують усі обов'язки, що їм надані або на них покладені згідно із Законом «Про міліцію».
Комерційна — у тому, що ДСО за гроші надає послуги з охорони як людей, так і майна.
Регуляторна функція охоплює цілий комплекс процедур. Це і розроблення нормативних актів щодо основних вимог до захисту об'єктів та їх інженерно-технічного укріплення. Це і випробування, експертиза і сертифікація приладів телевідеоспостереження, акустичного контролю і сигналізації. Це і підготовка персоналу для охоронної діяльності у спеціальних відомчих навчальних закладах. І вінець усього — робота з видачі ліцензій приватним фірмам на здійснення ними охоронної діяльності.
Взагалі виконання державою комерційних охоронних функцій не дуже практикується у світі — за винятком хіба що колишніх республік СРСР.
Безумовно, Державна служба охорони Україні потрібна, але працювати їй належить не на комерційній основі. Вона повинна охороняти музеї або склади з отрутою чи іншим специфічним майном, котре за жодних обставин не можна залишати без нагляду, навіть якщо у власника немає грошей для того, щоб заплатити за охорону. Тобто здійснювати таку охорону, яка потрібна для всього суспільства, і має фінансуватися всіма платниками податків.
А ДСО фінансується переважно за рахунок грошей, отриманих від клієнтів, але ще займається правоохоронною діяльністю. Вона ловить бандитів, причому не тільки тих, які посягають на об'єкт, що охороняється, а й тих, хто скоїв злочин в інших місцях. Таким чином, клієнт ДСО — власник банку, офісу, магазину чи ресторану — платить не лише за охорону його конкретного приватного майна, а й за охорону громадського порядку в цілому по країні. Такий собі непомітний додатковий податок на утримання правоохоронних органів.
ДСО втрачає позиції
Типова ситуація. У середньостатистичному місті України зі 100-тисячним населенням обов'язково є міський відділ внутрішніх справ (МВВС), у якому працює близько п'ятсот осіб, а при ньому є відділ Державної служби охорони з особовим складом десь у п'ятдесят бійців. У кожного з них — свій начальник, приміщення, зброя, транспорт, печатка і рахунок у банку. У кадрово-фінансовому плані кожен із них веде свою політику. А з питань щодо запобігання правопорушень і їх припинення (відповідно до положення «Про Державну службу охорони», затвердженого постановою Кабінету Міністрів), відділ ДСО оперативно підпорядковується керівнику відділу внутрішніх справ.
Як це виглядає у житті? Їде, наприклад, екіпаж міліцейської охорони в один кінець міста, де в якійсь квартирі спрацювала сигналізація. Причина невідома. Може, занесена вітром суха гілка розбила вікно. А може — туди лізе крадій. Треба приїхати, перевірити. І раптом лунає команда начальника МВВС негайно кидати все і їхати в інший кінець міста, бо там п'яні б'ються. В такій ситуації екіпаж мусить забути про квартиру, змінити маршрут і їхати розбороняти п'яних. Бо якщо вони проігнорують наказ, їх звільнять за порушення дисципліни.
І якщо в цей час злодій обікраде квартиру, відділ охорони, згідно з укладеною угодою, муситиме компенсувати клієнтові суму викраденого майна, яка «розверстається» на зарплату близько півсотні його співробітників. Тобто платити буде не той начальник МВВС, який давав наказ, а хлопці, які його виконували.
Але більшою за матеріальну буде моральна шкода: клієнт, із яким уклали угоду і якому обіцяли надійну охорону квартири, тепер усім розповідатиме, що всі обіцянки ДСО не варті виїденого яйця: казали, мовляв, що приїдуть через три хвилини, а приїхали через три години. І хто після цього захоче мати справу з Державною службою охорони?
Ось через те, що Державна служба охорони сидить на двох стільцях, вона і втрачає свої позиції на ринку. Про це відомо навіть із офіційної статистики. Кількість об'єктів порівнювати не будемо, оскільки вони бувають різні: кімната касира, підключена до пульту централізованого спостереження, і гігант індустрії з тисячею працівників і сотнею охоронців — усі вважаються об'єктами.
Порівняємо кількість персоналу. Отже, у 1991 році кількість працівників охорони системи МВС — 250 тисяч, кількість працівників офіційно зареєстрованих недержавних охоронних підприємств — нуль, оскільки їх ліцензування та реєстрація були запроваджені лише у 1993 році. У 2000-му особовий склад ДСО — 50 тисяч, персонал приватників — 30 тисяч. А в нинішньому, 2010 році, ДСО — 35 тисяч, приватна охорона — 48 тисяч.
Річ ще й у тім, що Державна служба охорони лише частково працює на принципах госпрозрахунку: кількість охоронців залежить від кількості зароблених грошей. Якщо є замовлення на охоронні послуги, це означає, що є заробіток, а, отже, є за що утримувати працівників. Якщо немає замовлень — особовий склад скорочують, а відділ розформовують. Зате управлінський персонал утримують за рахунок бюджетних коштів, і в разі ліквідації підрозділу вони без роботи не залишаться: перейдуть чи то у службу дільничних інспекторів міліції, чи то у патрульно-постову службу.
Бюрократизм гальмує прогрес
Отож начальник відділу ДСО не має такого стимулу боротися за клієнта, який має директор приватної охоронної фірми, а тому Державна служба охорони не дуже поспішає запроваджувати нові форми і методи роботи.
Приміром, останніми роками актуальною проблемою стали розбійні напади на невеличкі банківські відділення. А касири діють за інструкцією: не опиратися, не сперечатися, гроші віддавати, але при цьому натиснути на потаємну кнопку виклику міліції і спробувати, наскільки можливо, затягнути час. Екіпажі Державної служби охорони дислоковані так, що, у разі спрацювання сигналізації, їм потрібні лічені хвилини, аби дістатися місця пригоди. Та цьому може зашкодити одна обставина — дорожні затори. І якщо машина потрапить у нього, то ні про які лічені хвилини вже не йтиметься.
Аби вирішити цю проблему, висунули цікаву пропозицію: пересадити частину груп затримання на двоколісний транспорт. У 2007 році на виставці «Охорона і безпека» фахівці ДСО продемонстрували такий собі розмальований мотоцикл, якому затори не страшні. Минуло три роки, а практичних результатів реалізації ідеї щось не видно. Напевне, придбання техніки загрузло у трясовині узгодження тендерних процедур.
Сказати, що Державна служба охорони зовсім не бореться за клієнта, буде неправдою. Вона за нього бореться, тільки не підвищенням якості охоронних послуг, а застосуванням адміністративних важелів. Одним із таких важелів є видача ліцензій на здійснення охоронної діяльності.
З одного боку, ДСО як комерційна структура зацікавлена в тому, щоб усунути конкурента, тобто приватну фірму, від участі в охороні якого-небудь ласого шматка. З іншого — вона як регуляторний орган вирішує, дати чи не дати цій самій комерційній фірмі ліцензію. Ну і як, на вашу думку, вчинить залежний від керівництва фахівець, котрому надійде вказівка під будь-яким приводом ліцензії не давати, не продовжувати або знайти обґрунтування для того, щоб її анулювати?
Керівництву держави неодноразово надходили пропозиції покласти край такому ненормальному і нелогічному стану речей, але зробити це вдалося лише недавно, та й то завдяки принциповій позиції Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Тепер же на порядку денному стоїть інше питання: Державна служба охорони має займатися чимось одним — або комерційною охороною, або охороною громадського порядку. Бо це саме той випадок, коли універсалізм не на користь справі.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- ХРОНІКА ПРИГОД
- НЕТВЕРЕЗА ЛЕДІ ЗА КЕРМОМ
назад »»»