НЕ З'ЇМО, ТАК ПОНАДКУШУЄМО
Згідно з висновками експертів ООН, Україна входить до трійки світових лідерів-виробників сільськогосподарської продукції. Найдинамічніший розвиток сільгоспсектора спостерігається нині в Бразилії. Активно зростає аграрне виробництво і в Росії. За прогнозами експертів, до 2019 року сільськогосподарська галузь в нашій країні зможе наростити потужності на 29%. Тоді як у США та Канаді аграрне зростання прогнозується в межах 10–15 відсотків.
У нашій країні вже зібрано 97% зернових і зернобобових культур, намолочено 39,2 млн т збіжжя, середня врожайність становить 27,6 ц із гектара, а кукурудзи — 43,3 ц проти торішніх 50 ц. Майже завершилося збирання гречки, проса, а кукурудзи зібрано 83%, цукрових буряків, цукристість яких цьогоріч поліпшилась,— 78%. Аграрії закінчили збирання соняшнику, цьогоріч, кажуть у МінАП, напевно, буде його найвищий валовий збір. У засіки засипали майже 6,7 млн т насіння. Це дасть змогу забезпечити потреби країни в олії й 2,5 млн т експортувати її. Зібрано майже 20 млн т картоплі й 7,5 млн т овочів. Тож імпортувати продукцію не доведеться.
Аграрії засіяли 7,6 млн га озимими культурами (7,5 млн га пшеницею) та 1,2 млн га ріпаком, у степових зонах засіяно 83% площ. Дещо менше (972 тис. га) посіяно озимого ячменю, хоча ці обсяги більші, ніж два-три роки тому. Це зумовлено тим, що цьогоріч сільгоспвиробники отримали низький врожай тієї культури і вирішили сіяти інші, зокрема кукурудзу та сою. Загалом, зауважують чиновники, параметри зернової групи будуть витримані, навесні поля чекатимуть ярових зернових, аби країна була з хлібом.
Непогано йдуть справи на Черкащині, там урожайність зернових сягає 40–50 ц із гектара, їх валовий збір — 2 млн 600 тис. т, урожайність соняшнику — 22–24 ц, у деяких господарствах — 30 ц і більше. Область нарощує потужності цукрової галузі, додатково введено в дію три цукрові заводи. Тож солодкого продукту вистачить не тільки для своїх потреб, а й для інших регіонів. В області зібрано майже всі культури за винятком цукрових буряків і кукурудзи, вони будуть у засіках через кілька днів. Аграрії підготували ґрунт на 85–90%, посіяли озиму пшеницю і ріпак.
Темпи збирання цукрових буряків та їх переробки майже вдвічі вищі за торішні. Проте назвати нинішню ситуацію в галузі початком її відродження не можна. Для цього потрібні вагомі підстави. Наприклад, ухвалення довгострокової державної програми розвитку цукрової галузі з урахуванням її проблем, нинішнього стану й ситуації на світовому аграрному ринку. Її розробили науковці спільно з аграріями. Та ходу вона чомусь не має.
До речі, один із чинників стимулювання вітчизняної цукрової галузі — відкриття для виробників експортних можливостей. Треба знайти зовнішні ринки, в тому числі Росії, на які виробник зможе розраховувати. Тільки після цього аграрії збільшать посіви цукрових буряків і виробництво цукру. В результаті споживчі ціни вдасться стабілізувати. Нині країна перебуває в лещатах власного ринку. Цукор вилучено із зони вільної торгівлі з Росією. А Білорусь (член Митного союзу з Росією та Казахстаном) може завозити солодкий продукт до нашої держави. Україна має ще й квоту на завезення цукру-сирцю, це додатково 260 тис. т.
Агропромисловий комплекс перебуває в сфері особливої уваги уряду, а контроль за цінами важливий для стабілізації ситуації, запевняє глава Кабміну Микола Азаров. Він доручив МінАП розробити комплексну програму продовольчого самозабезпечення країни і прискорення розвитку АПК. Вона має передбачати стабілізацію цін, продовольчу безпеку і створення ринкової інфраструктури (овочевих сховищ, холодильників, оптових ринків), відновлення великотоварного тваринництва. АПК буде наступного року локомотивом економічного зростання, адже він зорієнтований на внутрішній ринок, наголошує Микола Азаров.
Кабмін затвердив порядок використання коштів стабілізаційного фонду для фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів. Компенсацію надаватимуть підприємствам АПК, які цьогоріч залучали коротко-, середньо- і довгострокові кредити. Вона здійснюватиметься до 31 грудня 2010 року. При цьому за короткостроковими кредитами її надаватимуть у межах бюджетного року.
Сім разів не відміряли
Як відомо, для ухвалення рішення треба максимум аналітичної інформації та мінімум стороннього впливу. І ще трохи часу, аби зважити правильність рішення. Влада вирішила започаткувати в Україні економічні реформи. Ухвалено закон про державні закупівлі, який має відіграти важливу роль у боротьбі з корупцією та у зростанні конкуренції. Було ухвалено і закон про функціонування ринку газу, що дало можливість Україні одразу приєднатися до Енергетичного співтовариства. У Європі це оцінили позитивно.
Навряд чи до такої оцінки дотягує проект Податкового кодексу, про що публічно засвідчили протести підприємців біля Верховної Ради. Там спочатку мітингували продавці секонд-хенду, а тепер підприємці, котрі працюють за спрощеною системою оподаткування. Депутати, які зараз готують Податковий кодекс до другого читання, їх почули. Голова парламентського Комітету з питань податкової та митної політики Віталій Хомутиннік заявив, що комітет рекомендуватиме парламенту вилучити з проекту ПК положення, які обмежують операції з продажу секонд-хенду. А також пообіцяв, що спрощену систему оподаткування буде збережено. Щоправда, не уточнив, у якому вигляді. Тож підприємці поки свої гасла не згортають.
Можливо, заохочує їх до цього і досвід експортерів зерна, котрі довго закликали уряд не запроваджувати експортні квоти. Проте уряд їх не почув і ухвалив рішення про квотування експорту зернових. До 31 грудня 2010 року запроваджено обмеження на експорт пшениці до 500 тис. т, кукурудзи — до 2 млн т, ячменю — 200 тис. т, жита — 1 тис. т. Установлено квоти на експорт гречки в обсязі 1 тис. т. Затверджено також порядок видавання ліцензій на експорт зернових і розподілу квот. Чиновники запевняють, що таке обмеження допоможе стабілізувати внутрішній ринок, і хлібопекарі купуватимуть зерно за прийнятними цінами.
У МінАП припускають продовження квотування експорту зернових із України і на 2011 рік. Як заявив профільний міністр Микола Присяжнюк, уряд гарантуватиме продовольчу безпеку країни. Якщо статистика засвідчуватиме, що зерна не вистачає, дію квот буде продовжено. Зі свого боку, глава Кабміну пояснив, що уряд скасує квоти після того, як буде сформовано необхідні запаси у Держрезерві та Аграрному фонді. «Ми ж не вороги своїм селянам і зернотрейдерам», — підкреслив Микола Азаров. І висловив жаль, що трейдери не пішли назустріч уряду у питаннях сприяння формуванню запасу зерна.
Оператори ринку стверджують, що, не дочекавшись опублікування урядової постанови про квотування експорту зернових, тобто 19 жовтня, державна митна служба без будь-яких офіційних повідомлень почала блокувати судна із зерном вже 15 жовтня. Хоча у відомстві це заперечували.
«За» і «проти»
У рішення про квотування експорту зернових вистачає прихильників і противників. Ті, хто «за», стверджують, що такий хід убереже нашу державу від тотального вивезення зерна за кордон, тому від можливого дефіциту й здорожчання хліба навесні. Ті, хто «проти», кажуть, що квотування свідчить про скасування ринкової економіки. До того ж це може викликати нерозуміння СОТ і призведе до втрати позицій України на світових ринках. Не до кінця зрозуміла логіка уряду. Навіщо квотувати експорт кукурудзи, якщо квоти потрібні для того, аби знизити темпи зростання цін на хліб.
Водночас існує думка, що Україні варто взяти приклад з Росії й замість запровадження квот заборонити експорт. Мовляв, тоді б невиконання підписаних контрактів українськими зернотрейдерами вважалось форс-мажором і не тягнуло за собою накладення штрафних санкцій з боку зарубіжних партнерів. Від такого радикального рішення аграрії не виграли б, а втратили, вважають аналітики. Адже Україна має майже 10 млн т експортного надлишку зерна. Якщо цілковито заборонити експорт збіжжя, то не забариться обвал цін із негативними наслідками для весняно-польових робіт.
Проти радикальних кроків, але «за» запровадження експортних квот виступають Українська аграрна конфедерація, Зернова асоціація. Вони ще в липні пропонували ввести обмеження на експорт зерна, бо профіцит експортного потенціалу (15 млн т) був би як пилососом витягнутий відкритими ринками до 1 січня. І Україні, яка вже експортувала 4,5 млн т збіжжя, загрожував би дефіцит зерна. Тоді до них уряд не прислухався, демонструючи ринкову риторику.
Більшість експертів запевняє, що економічних підстав для запровадження квот на експорт зернових в Україні нині не існує. Поточного маркетингового року, за оцінками МінАП, загальна пропозиція зерна, у тому числі перехідні запаси, становить 44,7 млн т проти раніше прогнозованих 50 млн т. Цьогорічний врожай (майже 40 млн т) дає змогу нашій державі безболісно для внутрішнього ринку експортувати 15 млн т збіжжя. Вартість цього експортного потенціалу за рекордними цьогорічними світовими цінами — десь 24 млрд грн.
Урожай кукурудзи очікується навіть більший, ніж тогоріч. Тож якщо минулого року без будь-яких обмежень вивезли понад 5 млн т кукурудзи, то наразі такий обсяг експорту не зашкодив би державі. Навпаки, якби Україна в такий складний рік могла експортувати на світові ринки майже 15 млн т зернових (пшениці, ячменю, кукурудзи), то від цього тільки б виграла. Адже звільнилися ринки, які раніше займала Росія. Тому Україна могла б розширити свій вплив на них. Експерти припускають, що через дружні відносини з Росією наша країна не хоче перебирати її ринки на себе. Є й інша точка зору. В уряду немає грошей, аби закупити зерно для наповнення Аграрного фонду за ринковими цінами, і він вирішив обмежити експорт збіжжя.
Суттєві збитки
Від квотування постраждають найперше аграрії, адже торгівля практично спинилася. Сільгоспвиробники не можуть продати зібране збіжжя, не мають грошей, аби успішно проводити осінню посівну й акумулювати фінансові ресурси для весняно-польових робіт. Якщо ця ситуація триватиме, не буде прозорих механізмів розподілу квот, то виграє уряд, бо нібито знизяться ціни на продукти харчування. Уряд, не маючи вільних обігових коштів, і намагаючись знизити собівартість продуктів харчування, заганяє аграріїв у глухий кут. Бо кількість українського зерна, яке представлене на світових ринках, впливає на ціни, за якими закуповують збіжжя в Україні й світі.
Зерно в світі дорожчатиме, оскільки обсяг, який наша держава мала експортувати, знято з ринку. Від цього виграють інші країни, а наша програє. Результатом буде здорожчання молочної продукції, яку уряд планує імпортувати. Втратять і експортери, бо за деякими контрактами мають сплачувати штрафи, втрачатимуть і ринки збуту. Насамкінець програє уряд, бо молочна продукція, яку він намагається завозити в Україну, коштуватиме дорожче. Це призведе не до зниження роздрібних цін на неї, а до їхнього зростання.
Експортери перекладуть додаткові витрати на селян — дешевше купуватимуть у них зерно. Транснаціональні компанії-експортери будуть переорієнтовуватися на інші ринки. Це складна ситуація з огляду на те, що кількість зерна в Україні достатня. Тому урядові треба швидше розробити механізм прозорого квотування або скасувати його. Росія експортує переважно фуражне зерно, тож українська кукурудза мала б замінити нестачу кормового зерна на світових ринках. Це могло б утримати світові ціни і позитивно вплинути на ситуацію в м'ясному секторі України і світу. Оскільки наша держава обмежила експорт зерна і кукурудзи, то ціни на м'ясо теж зростатимуть.
Росія не поспішає скасовувати мораторій на вивезення зернових, і тамтешні зернотрейдери існуватимуть з такими обмеженнями, судячи з усього, і наступного року. Проте Україна — не Росія, сусіди не лише такі обмеження сприймають спокійно. В Україні чимало експертів і виробників заявляє, що квотування зернового експорту — це намагання держави вирішити свої економічні проблеми за рахунок селян. Через певний час це відгукнеться дефіцитом продуктів харчування і втратами для виробників. Наша держава мала досвід квотування експорту зерна. У 2006 році квоти між зернотрейдерами розподілялися за результатами їхніх експортних досягнень за попередні роки. Цьогоріч квоти продаватимуть з аукціонів, як кажуть чиновники, аби запобігти корупції. Фінансовий тягар від купівлі квот експортери перекладуть на сільгоспвиробників. Це може спричинити зростання цін на продукти харчування.
Схоже, ситуація зводиться ось до чого: держава хоче заповнити засіки Аграрного фонду. І як тільки це зробить, відразу скасує експортні перешкоди. У свою чергу, власники зерна готові хоч зараз продати його державі. Все складається якнайкраще, якби не одне «але». Аграрії прагнуть продати своє збіжжя за ринковими цінами, а держава хоче купити його за пільговими. З урахуванням того, що аграрії реалізують більшу частину свого врожаю восени, квоти звузять їхні можливості до грудня. Сильні сільгосппідприємства намагатимуться продати продукцію до Аграрного фонду або чекатимуть до січня. Слабкі господарства навряд чи зможуть це зробити, тож змушені будуть знизити ціни.
Міністр МінАП Микола Присяжнюк вважає, що Світова організація торгівлі не застосує до України штрафних санкцій за впровадження квот на експорт зернових. Це не суперечить умовам співпраці із СОТ. Адже декларація ООН 1975 року з продовольчої безпеки передбачає, що кожна країна не тільки має право, а й зобов'язана турбуватися про свою продовольчу безпеку. У межах Протокольних узгоджень про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом теж передбачене право квотування, якщо країна має мінімальні експортні можливості.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»