ВІД ВИБОРІВ — ДО ВИБОРІВ
ХОЧ КОЛИ Б ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ ВИБОРИ, ПІДГОТОВКА ДО НИХ УЖЕ РОЗПОЧАЛАСЯ
Схоже, завершення місцевого волевиявлення не припинило в Україні виборчий ажіотаж. Пригадується, частина політичних експертів ще влітку прогнозувала: формування місцевих рад стало лише такою собі «пробою сил». Головні баталії — попереду, з наближенням виборів парламентських.
Власне, саме цього тижня розпочався процес встановлення дати цих самих виборів. Судді Конституційного Суду взялися за відповідне депутатське подання. Отож чекання відповіді на запитання «коли в Україні варто очікувати парламентських виборів», нині стає напрочуд актуальним.
На відміну від скасування політичної реформи, тут певна інтрига зберігається до цього часу. Звичайно, не тому, що судді КС згадали про беззастережне служіння Феміді й вирішили більше не виносити суперечливих і відверто провокаційних рішень. Просто представники партії влади, схоже, наразі самі ще не визначилися коли їм зручніше йти на парламентське волевиявлення. І, вочевидь, відповідне рішення вони мають ухвалити десь незабаром. Скажімо, за 5–7 днів перед вердиктом Конституційного Суду. Який (знову ж таки, абсолютно випадково) збігатиметься з побажаннями властьімущих...
Тепер — по суті. Попри те, що остаточного рішення стосовно часу проведення наступних парламентських виборів ще немає, відповідна підготовка уже розпочалася. Головна ознака цього — президентський указ про створення робочої групи з питань вдосконалення виборчого законодавства. Указ цей побачив світ акурат після завершення місцевого свята демократії. Саме тому очевидно — на виборчу проблематику влада намагається дивитися комплексно.
Суть згаданого указу зводиться до того, що українське законодавство пропонують привести у відповідність до світових демократичних стандартів.
Цікаво, що до робочої групи, котра «приводитиме у відповідність», входять лише владні представники. А очолює — міністр юстиції Олександр Лавринович.
На перший погляд, створення відповідного органу саме тепер свідчить про те, що Президент переймається зауваженнями, котрі лунають із боку спостерігачів ЄС та США, про недостатню демократичність і прозорість останнього волевиявлення українців. На ділі ж — усе набагато банальніше. Достатньо поглянути на дату, до якої згадана робоча група має підготувати «законодавчі пропозиції про комплексне й системне вдосконалення регулювання питань проведення виборів в Україні». Це — 1 травня 2011 року.
Усе сходиться: якщо Конституційний Суд визнає законним проведення парламентських виборів саме в 2011-му, «регіонали» будуть підготовленими до цього процесу у всеозброєнні.
Нагадаємо, попереднє свято демократії на парламентському рівні «відшуміло» в нашій державі 30 вересня 2007-го. Отже, чотирирічна каденція чинної Верховної Ради спливе наприкінці вересня наступного року. Після анонсованого у президентському указі 1 травня (коли законодавчі зміни уже будуть напрацьовані) у влади залишиться п'ять місяців до чергового народного походу на дільниці.
Термін — оптимальний, щоб:
а) ухвалити повноцінний закон про вибори;
б) сформувати «правильні» виборчі комісії, можливо, змінивши й ЦВК;
в) дезорієнтувати виборців, ще більше змішавши карти в опозиційному таборі.
Хто сказав, що після цього не можна буде на повному серйозі подумати про здобуття в наступній Верховній Раді абсолютної більшості у три сотні голосів? Таке враження, що Вікторові Януковичу для «повного владного щастя» не вистачає лише цієї «дрібнички».
Власне, справедливість подібних припущень можна буде перевірити, споглядаючи на майбутню діяльність згаданої робочої групи на чолі з Олександром Лавриновичем. Якщо ця група творитиме проекти так, як це робилося напередодні голосування 31 жовтня в Україні (і вже по кілька років у сусідніх Росії та Білорусі), перспективи вітчизняної демократії, схоже, доволі примарні.
Тут варто наголосити ще на одній цікавій обставині. Уже впродовж 20-ти років виборче законодавство в нашій державі твориться, так би мовити, по крупинках. Воно — дуже нестабільне (перед кожними виборами ухвалюють нові редакції законів або до чинних правил гри вносять кардинальні і принципові зміни). Але головна особливість усіх (крім останнього, ухваленого під місцеві вибори) документів ось у чому: їх ухвалювали за найактивнішої участі опозиції.
На початку 90-х років, у парламенті першого скликання «першу скрипку» в ухваленні виборчих законів (про вибори президента в 1991-му та Верховної Ради у 1994-му) відігравала опозиційна Народна рада, котра налічувала трохи більше сотні депутатів. Правила гри до парламентського волевиявлення-1998 формували, в основному, КПУ та соціалісти тодішнього спікера Олександра Мороза, а ще — Народний рух. Перші дві політичні сили, нагадаємо, перебували в жорсткій опозиції до тодішнього президента Леоніда Кучми. Рух, хоча й співпрацював із владою, також не вважався аж надто наближеним до глави держави.
До того ж вибори 1998 року вперше відбувалися за змішаною системою, не милою серцю Леоніда Кучми. Однак відстояти саме такі правила тоді вдалося. Ще раз наголосимо — завдяки опозиційним силам.
Під час президентства Віктора Ющенка загальнодержавні вибори відбувалися тричі — парламентські у 2006 та 2007 роках і президентські — у 2010-му. Напевно, зайве нагадувати, що при підготовці законів про вибори позиція «регіоналів» враховувалася постійно.
Наступне цікаве спостереження пов'язане з тим, що досі підготовкою усіх без винятку виборчих бестселерів займалися виключно народні депутати. Цей процес за межі приміщення на Грушевського, 5 поки що не виносився. Нині президентським указом це було зроблено вперше. Втім, до підготовки нових правил гри залучають лише чиновників, пов'язаних із владою. Ні про яких незалежних експертів не йдеться. Більше того, до робочої групи не запрошено навіть людей, котрі свого часу працювали у виборчкомах. Бодай у дільничних чи територіальних...
Натомість представники влади добряче намірилися подбати про те, щоб «застовбити» потенційні виборчі правила гри мало не на віки-вічні. І прикриття цього бажання — також, на перший погляд, вельми благородне.
Цими днями Голова Верховної Ради Володимир Литвин заявив про необхідність законодавчо закріпити норму, згідно з якою будь-які зміни до виборчих правил вносилися б... конституційною більшістю. «Таким чином парламенту вдасться уникнути ситуації, коли проста більшість під кожні вибори вносить потрібні для себе зміни до закону,— заявляє лідер «нормальних» політиків.— Реалії вимагають нового закону. Давайте його укладемо цивілізовано, заздалегідь, чітко зафіксуємо, що зміни у цей закон можна буде вносити лише конституційною більшістю, щоб під політичні настрої в процесі виборчої кампанії не вносили зміни на догоду чи політикам, чи певним політичним силам».
Насправді ж така узаконена норма може означати лише те, що «правила гри», встановлені чинною владою, змінити не зможе ніхто. І ніколи.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- УКРАЇНА — ДЕРЖАВА ПРОКУРОРСЬКА?
назад »»»