В ОПЕРЕТІ ТАНЦЮЮТЬ ДЖАЗ
Музичні критики вважають оперету угорського композитора Пауля Абрахама «Бал у Савойї» явищем унікальним. Справді, твір має багато особливостей, до того ж це остання класична оперета, після якої розпочалася ера мюзиклу. У Київському національному академічному театрі оперети ще наприкінці минулого сезону обіцяли приголомшливу прем'єру в сезоні нинішньому. І ось вона відбулася і стала для глядачів сюрпризом.
Віддамо належне художньому керівникові театру і режисеру-постановникові вистави «Бал у Савойї» Богдану Струтинському— він ані на крок не відступає від проголошених напрямів репертуарної політики, один із яких полягає в постійному розширенні жанрово-стильової палітри спектаклів, утвердженні в масовій свідомості думки про те, що справжній сучасний театр оперети — це музичний заклад широкого профілю.
Нині колектив піднявся на сходинку вище на шляху до права на такий статус. Ця постановка «Балу в Савойї» — перша в історії столичної оперети. Надзвичайно різнофактурною є партитура твору: коли наші нащадки візьмуться за вивчення музичної епохи танго, фокстроту, слоу-фоксу, вальс-бостону, ця оперета розгорне перед ними цілу панораму блискучих номерів, багато з яких можна вважати шедеврами.
Музичною лейттемою постановники вистави обрали джазові мелодії і характерні для часу створення оперети стилі хореографії — степ і пасадобль. А отже, несподіванки рясно сиплються на публіку від самого початку вистави — на сцену виходить барабанщик, стукає у шаленому ритмі, за мить з'являються артисти балету і життєрадісно танцюють, майже літають, заводячи приникшлий зал.
У цій опереті балетним номерам відведено значно більше місця, ніж в інших. І танцювальна частина трупи театру знову демонструє свій неперевершений професіоналізм, основи якого заклав видатний балетмейстер Олександр Сегаль. На жаль, кілька місяців тому він пішов із життя, і справу Олександра Наумовича продовжують його талановиті вихованці. Над створенням танцювального малюнка «Балу в Савойї» працювали хореографи-постановники Наталія Скуба та Вадим Прокопенко. Вони поділилися враженнями від роботи.
— Найважче — досягти синхронності — єдиного ритму, єдиного дихання,— і такої подачі, щоб у глядачів дух перехопило,— говорить Наталія Скуба.— Щодо вокалістів, то для них поставили надскладне завдання: якісно співати і при цьому віртуозно танцювати.
Послухаймо Вадима Прокопенка: «Вперше ми спробували передати стилістику хореографії у бродвейському стилі, досі не знаному в нашому театрі. Музика Пауля Абрахама подарувала нам чудову можливість гармонійно поєднати степ, джаз і навіть хіп-хоп із класикою. Дуже задоволений роботою всіх артистів, які впоралися з шаленим і напруженим ритмом підготовки до вистави».
Оригінальністю вирізняється і вбрання героїв. Головний художник з костюмів Ірина Давиденко є автором стилістичного рішення: костюми — знаки зодіаку, кожен з яких тяжіє до реального персонажу, особистості. «Хотілося об'єднати і венеційський маскарад, і європейську класику, і східні мотиви, створити фантастичне видовище»,— зізнається вона.
Здійснилася мрія і режисера-постановника вистави Богдана Струтинського: «Трапляється, що художник бачить пейзаж — і спалахує бажання написати картину. Так само вийшло і в мене: коли я почув музику Пауля Абрахама, мені захотілося створити виставу в стилі мюзик-холу. «Бал у Савойї» розповідає про історію кохання з першого погляду, для якого не існує соціальної нерівності. Основна ж мораль цієї «казки для дорослих» полягає в тому, що людина, з якої б'є справжній джерельний талант, неодмінно знайде своє русло. Головне — дуже вірити в себе і бути надзвичайно наполегливим на шляху до своєї мети».
Здається, до всього процитованого можна мало що додати. А втім, можна — мої особисті враження. Ще схвальніші слова, ніж про артистів балету, хочу адресувати вокалістам. Вони виконали оте надскладне завдання, про яке сказала Наталія Скуба, на всі «5» (чи то «12») з плюсом. Вони зуміли переконливо подати образи — вокально, пластично і з погляду акторської майстерності. Як на мене, найкращими роботами є роль Арістіда Стенвуда у виконанні Сергія Авдєєва, Фенімора Фроста (заслужений артист України Микола Бутковський), Дезі Брайтон (Анна Середа-Голдун).
Оскільки життя героїв вистави можна поділити на «до» і «після» чарівного балу в Савойї, то деякі музичні номери виконувалися двічі — у режимах репетиції та концерту. І звучали вони по-різному, з характерним емоційним забарвленням.
Звісно, якщо бути прискіпливою, можна зауважити поодинокі вади дикції, сценічної мови декого з виконавців. Та, гадаю, це буде допрацьовано.
А ще подякуймо Харківському військовому заводу, де виготовили органічне скло, на якому вибивали чечітку у спеціально пристосованому взутті з набитими металічними пластинами відчайдушні артисти. До речі, у цьому ж ритмі степу персонажі часто вели розмови, у яких висловлювали здивування, гнів, а також жартували. А от музично-хореографічною мовою палкого кохання незмінно був вальс.
Опереті Пауля Абрахама «Бал у Савойї», шостій у творчому доробку композитора, яка вперше побачила світло рампи 1932 року в берлінському Великому театрі Райнхарда, випала не дуже щаслива сценічна доля. Принаймні за життя автора вона постійно йшла лише в Лондоні, у Королівському театрі Друрі-Лейн. І це давало змогу композиторові хоч якось зводити кінці з кінцями. Сам Пауль Абрахам, змушений під час Другої світової війни емігрувати до США, не зміг творчо зреалізуватися за океаном. Композитор потерпав від психічних розладів, і в 1960 році його не стало.
У повоєнний час найпопулярніша оперета Абрахама «Бал у Савойї» частіше з'являється на сценах музичних театрів світу. Сподіваюся, нова постановка Київського театру оперети буде гідною даниною пам'яті чудового композитора і відродженням його оптимістичного твору.
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- БЕЗКОМПРОМІСНІ, А НАСПРАВДІ — САМОТНІ...
- НА РЕСТАВРАЦІЮ БУДИНКУ-МУЗЕЮ ЧЕХОВА «СКИНУЛИСЯ» ІНОЗЕМЦІ
- ЛЮДИНА НАЗОВНІ ТА ВСЕРЕДИНІ
- ВИСТАВА ПРО ЄВРЕЇВ ОЧИМА УКРАЇНЦІВ
назад »»»