ДИПЛОМ, КОХАННЯ І КАР'ЄРА
Часи, коли студентське життя вважалося веселим і безтурботним, пішли в небуття. Звісно, молодість завжди лишається молодістю. Хочеться встигнути все: і повеселитись, і з друзями зустрітись, і до кав'ярні зазирнути. Деякі спритники встигають одружитися і навіть стати батьками. Втім, за останнє десятиліття молодіжні пріоритети дещо змінилися. Шлюби відкладають на більш віддалений термін. Західна модель прижилася на вітчизняному ґрунті: спочатку навчання, кар'єра, а вже потім — створення сім'ї.
17 ЛИСТОПАДА— ДЕНЬ СТУДЕНТА
Вчитися хоч би заради того, аби в майбутньому мати добру роботу. Студенти прагнуть здобути відразу кілька спеціальностей, причому не завжди споріднених. Приміром, 19-річний Олександр здобуває другу — психологічну — освіту. Сподівається, що разом із дипломом менеджера це допоможе йому відкрити власну справу.
Яке століття надворі?
Цікаво, що за кордоном вищі навчальні заклади все частіше комбінують, здавалося б, зовсім протилежні напрями. Романські мови, приміром, «схрещують» з юриспруденцією, а соціологію — з економікою. У Німеччині завдяки співпраці університетів Касселя і Ніцци студенти, крім основ економіки і права, вивчають культуру і мову країни-партнера. Відділення готує фахівців для таких галузей, як комунікація, зв'язки з громадськістю, управління персоналом, міжнаціональні відносини. Потенційні роботодавці для молодих — міжнародні експортні підприємства, туристичні фірми, банки, європейські організації.
В одному з університетів Німеччини «схрестили» медицину з інженерними науками. Тут планують випускати бакалаврів — інженерів медицини. Фах, який поєднує медичні, інженерні та природничі науки, розрахований на тих, хто любить міждисциплінарні дослідження у сфері інформатики, медицини, фізики і математики. Випускники цього відділення задіяні у галузі виробництва медичної техніки. На факультеті прикладного природознавства і техніки міста Аахен запропоновано майстер-спеціальність «техноматематика». Бакалаври таких напрямів, як наукове програмування, математика, інформатика можуть поглибити тут свої знання в галузі прикладної математики, дослідницької роботи, природознавства та інженерних дисциплін.
Студенти вчаться розвивати математичні моделі задля природних і технічних завдань, а також програмувати ці моделі. До того ж студентам надають унікальні ресурси — приміром дослідницький центр із швидкісною ЕОМ. А от відкриту в технічному університеті Клаусталь спеціальність справді можна назвати унікальною. Адже при університеті відтепер працює інститут захоронення радіоактивних відходів, а також майстер-відділення «Захоронення радіоактивних відходів». Як стверджують фахівці, для Німеччини ця проблема лишається актуальною й досі: раціональне, безпечне та екологічне збереження радіоактивних відходів. Навчання розраховане на студентів геологічних або споріднених із ним факультетів. Чи варто говорити про те, наскільки важливою є для України ця болісна тема, пов'язана з Чорнобилем? Утім, про подібні новини з українських ВНЗ чути не доводилося.
Щоб заохотити студентів до активного пошуку роботи, чимало великих компаній з іноземним капіталом влаштовує ярмарки вакансій. Перевага подібних акцій у тому, що випускники отримують інформацію безпосередньо від фахівців. Побувавши на одній із таких виставок, я з інтересом прислухалася до розмов, які зав'язувалися між роботодавцем і випускником.
Ось до стенду з барвистими наліпками підходить яскраво нафарбована дівчина. Сміливо звертається до менеджера, який, не очікуючи такого шквалу енергії, трохи знітився. Щось пояснює розкутій студентці, демонструючи каталоги і програму стажування. «Так довго чекати? — запитує дівчина.— А де гарантія, що після стажування я працюватиму на посаді? А чи можна пришвидшити цей процес?» Менеджер повторює завчені слова: «Для талановитих студентів останніх курсів та випускників ВНЗ наша компанія пропонує програму стажування. Під час програми стажери отримують цінний досвід роботи в різних відділах, працюючи в команді професіоналів над реальними бізнес-проектами».
«А на скільки розрахована програма стажування?» — не вгаває настирлива студентка. Схоже, в її плани зовсім не входить стажуватися аж 14 місяців. На її переконання, це надто тривалий термін.
«А я вже разів десять надсилала резюме і жодного разу не одержала запрошення на співбесіду»,— говорить студентка Ірина. При цьому вважає, що «рядок у резюме, в якому мовиться про досвід роботи в іноземній компанії, знадобиться в майбутньому». Для того, щоб ваше резюме не загубилося серед інших, фахівці радять ретельно підходити до його написання. Приміром, англійське резюме має містити не лише відомості про освіту, кваліфікацію, професійні досягнення й сертифікати, а й враховувати додаткові дані про майбутнього працівника. А щодо ретельного відбору претендентів на посаду, то на це теж свої пояснення.
На запитання про те, чому так довго триває стажування, менеджер з персоналу Олександр відповів: «Численні етапи відбору — не примха рекрутерів або топ-менеджменту, а ретельно розроблена і протестована система, яку, коли йдеться про міжнародну компанію, використовують на глобальному рівні та адаптують під специфіку підрозділів. Кожен її етап має конкретну мету — наприклад, дізнатися про рівень володіння іноземною мовою, вміння працювати з інформацією. Тому потрібно продемонструвати усі свої сильні сторони, адже рішення взяти претендента на роботу може бути прийняте на будь-якому етапі. Якщо успішно подолані етапи відбору, завдання залишається незмінним: добре зарекомендувати себе під час випробувального терміну. Виконувати поставлені завдання якісно і вчасно — пріоритет номер один, але не менш важливим є неформальне спілкування з колегами. І ще один аспект, вартий уваги,— бажання постійно вдосконалюватися».
Вік живи — вік учись
Знайти добру роботу — це все одно що виграти в лотерею. Звісно, далеко не всім пощастить потрапити в компанію з іноземним капіталом. Михайло — випускник Національного транспортного університету, мріє працювати за фахом. Але поки що вдовольняється роботою менеджера у гіпермаркеті з продажу будівельних матеріалів. Вважає, що ВНЗ надто далекі від потреб студентів. «По суті, кожен займається власними справами. Виші — комерціалізуються, а студенти покладаються на власні сили». Марія — випускниця Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова, називає себе «професійним колекціонером дипломів».
«Можу писати статті і редагувати, вчити і перекладати,— посміхається дівчина.— До речі, для «підстраховки» одержала ще й диплом психолога». Хоч поки що вдовольняється скромною секретарською посадою. Попри солідний багаж знань, роботодавці воліють мати справу з більш досвідченими фахівцями. Та й у школах через відомі причини молоді фахівці не затримуються. Цікаво, що останнім часом молодь все частіше одержує додатковий фах психолога. Що це — бажання розібратися у власних негараздах чи допомогти ближньому? Олександр, який завжди вважав себе «стовідсотковим технарем», теж не оминув цієї спокуси. Нині він студіює психологію в одному з приватних вишів. «Мені це цікаво,— стверджує студент.— Навіть якщо я не працюватиму за спеціальністю, психологічні знання допоможуть мені в житті».
«Справді, друга освіта в гуманітарній сфері — соціологія, психологія, педагогіка, журналістика — останнім часом доволі популярна серед людей найрізноманітніших спеціальностей,— розповідає психолог-консультант Людмила Іваненко.— Цікаво, що зараз у будь-якому ВНЗ можна одержати цей диплом. Хоча — треба визнати — він не гарантує роботи. Чимало роботодавців скептично ставляться до другої гуманітарної освіти, особливо якщо її здобуто у приватному виші. Та ніхто не може завадити людині опановувати нові знання. Адже світ стає дедалі динамічнішим, а гасло «освіта протягом життя» — дієвішим».
Отже, можемо констатувати: світ таки справді стає мобільнішим, і жоден роботодавець не в змозі заборонити молодій людині вчитися. І так само ніхто не гарантує «колекціонерові дипломів» гідної роботи. Тоді виникає логічне запитання: навіщо витрачати час, енергію і чималі гроші, щоб ті «папірці» не знадобилися?
«Одержані знання зайвими не бувають,— стверджує психолог-консультант Людмила Іваненко.— У будь-якому разі студент розвивається, збагачується новим досвідом. Буває так, що завдяки додатковій освіті людина кардинально змінює не лише роботу, а й спосіб життя. Останнім часом заочна освіта значно «помолодшала». Ще двадцять років тому на заочному відділенні вчилися люди дорослі: чоловіки, які відслужили армію, виробничники, яким потрібен був диплом. Нині зовсім юні студенти охоче переходять на заочне відділення, якщо вже мають гарантовану роботу.
Молодь, яка розпочала працювати в 17-18 років, крім практичних навичок, вчиться самостійності, відповідальності. Адже студент, який працює, ніколи не буде бездумно витрачати батьківські гроші, а розраховуватиме на власні збереження. Така людина надійна, адже звикла покладатися на себе. Іноді до нас звертаються випускники, які й досі не визначилися з подальшою роботою. Дивуєшся, наскільки інфантильною може бути цілком доросла людина. Водночас серед 17-літніх є багато самостійних і самодостатніх особистостей, які вдало поєднують роботу з навчанням. Під час заочного навчання студенти звикають працювати самостійно, відбираючи необхідну інформацію. А це теж важливо — вчитися не «з-під палиці», а свідомо і відповідально. У вишах поважають тих, хто вміє працювати самостійно. Заочник може навіть закінчити ВНЗ екстерном, залежно від бажання отримати ступінь бакалавра чи магістра. Зрозуміло, що самостійно вивчитися до рівня доктора наук буде складно, але «заповнити прогалини» під силу кожному, хто має бажання. Займаючись самоосвітою, ми стаємо самостійними, гартуємо волю і характер».
А це теж немало в наш час жорсткої конкуренції. Самоорганізація, інформація та цілеспрямованість — ось складові самоосвіти. Можна записатися на курси, відвідувати тренінги і лекції. На жаль, наші комерціалізовані виші лише на словах дбають про входження до європростору. На Заході у студента набагато більше можливостей бути мобільним, здобувати нові знання і оновлювати набуті. Приміром, Стенфордський, Єльський, Каліфорнійський університети та багато інших мають свої канали на Youtube, де викладають відеолекції практично з усіх дисциплін.
Залишатися реалістом
У будь-якому разі не варто тупцювати на місці, слід поступово рухатися вперед, набуваючи практичних навичок. Хоча тим, хто обрав заочне навчання, доведеться більше покладатися на власні сили і самостійно планувати свій час. І хоч заочник не має права на стипендію та пільговий проїзд у транспорті, зате, на відміну від однолітків, він уже має власноруч зароблені гроші. Тож може дозволити собі додаткові витрати: оплатити курси іноземної мови або стажування. Вчитися, як свідчить практика, ніколи не пізно.
Головне — не передати куті меду, а залишатися реалістом. Так, як це зробила випускниця Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова Тетяна Царенко.
Ще в студентські роки дівчина опанувала кілька іноземних мов. Мріяла, що з часом працюватиме перекладачем. А поки, щоб не гаяти час і набути практичних навичок, влаштувалася репетитором. Починала працювати з дошкільнятами. Малі діти швидко втомлювалися, потрібно було шукати індивідуальний підхід до кожного маляти. Уроки Тетяни перетворилися на справжнє свято: з іграми, танцями і піснями. Батьки були задоволені, що діти так легко і невимушено вчать англійські слова. Росли діти, і Тетяна «зростала» разом із ними. Почала працювати зі школярами, готуючи їх до екзаменів і тестування. І сама набула практичного досвіду, і дітям допомогла. І нехай вона не працює у престижній фірмі, проте заробляє досить непогано. А от третьокурсник Олексій забажав одразу стати «відомим і багатим». Юнак дав оголошення: «Підтягую школярів із математики і фізики». За вказаним номером зателефонувала моя знайома, яка шукала репетитора для сина-восьмикласника. І була здивована, почувши у слухавці: «А який це клас? Восьмий? А що потрібно робити — лабораторну з фізики? Ну, тоді ще потягну». До того ж вразило, що за свої послуги Олексій брав як професійний репетитор із великим досвідом роботи. Чи знайшов підприємливий Олексій охочих віддати йому гроші? Гадаю, відповідь очевидна. Тому на початку кар'єри не варто переоцінювати свої можливості. Тоді все обов'язково вдаватиметься, адже досвід приходить під час роботи.
Наталія ОСИПЧУК
також у паперовій версії читайте:
- МЕЧ І ПИВО
назад »»»