УКРАЇНА — РОСІЯ: ДВА ПОГЛЯДИ НА СП У АВІАБУДУВАННІ
Одним із документів, підписаних під час проведеного в Києві 27 жовтня засідання українсько-російської міжурядової комісії з питань економічної співпраці (про цей захід наша газета повідомляла у номері за 29 жовтня), стала угода між учасниками створюваного спільного підприємства в авіабудуванні. Цю угоду в присутності Прем'єр-міністра України Миколи Азарова і глави уряду Російської Федерації Володимира Путіна скріпили своїми підписами голова правління державного авіабудівного концерну «Антонов» (Україна) Дмитро Ківа і президент Об'єднаної авіабудівної корпорації (Росія) Олексій Федоров.
Перш ніж перейти до викладу деяких характеристик згаданої угоди і поглядів української й російської сторін на завдання СП і його перспективи, відзначимо склад кожного з двох засновників спільного підприємства. Нині в Україні до державного авіабудівного концерну (ДАК) «Антонов» входять державне підприємство (ДП) «Антонов» (Київ), Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (ХДАВП) і Київський авіаремонтний завод № 410 цивільної авіації. Серед структур, які в Росії нині перебувають у складі Об'єднаної авіабудівної корпорації (ОАК),— акціонерна холдингова компанія «Сухой», лізингова компанія «Ільюшин Фінанс», науково-виробничий комплекс «Іркут» (в Іркутську), Комсомольськ-на-Амурі авіаційне об'єднання імені Ю. Гагаріна (розташоване в Хабаровському краї), авіабудівна компанія «Ільюшин» і відкрите акціонерне товариство «Туполєв» (обидва у Москві), авіабудівний завод «Сокіл» (у Нижньому Новгороді), Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання імені В. Чкалова, Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство, зовнішньоекономічне об'єднання «Авіаекспорт», Фінансова лізингова компанія та деякі інші учасники.
Товариство — спільне, права — рівні
Нам удалося з'ясувати, що на перших загальних зборах учасників українсько-російського СП (вони очікуються орієнтовно протягом поточного листопада) має бути затверджено статут спільного підприємства — товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ОАК — «Антонов» (зараз над цим юридичним документом працюють повноважні представники обох сторін). Після цього на тому самому зібранні відбудуться вибори органів управління СП. Рада директорів ТОВ «ОАК — Антонов» складатиметься з дванадцяти чоловік, шість з яких запропонує російська ОАК, шість — український ДАК «Антонов». Передбачається, що протягом перших двох років від часу обрання ради директорів її головою буде один із представників «Антонова», а у наступні два роки — один із представників ОАК. За такими ж принципами на тих загальних зборах учасників СП обиратимуть генерального директора ТОВ «ОАК — Антонов» і його першого заступника. Сторони, які утворюють це товариство, домовилися, що на перші два роки його діяльності кандидатуру на посаду генерального директора спільного підприємства запропонує ОАК, кандидата ж на обрання першим заступником гендиректора — ДАК «Антонов». Через два роки має відбутися зміна керівництва товариства: кандидата на посаду генерального директора пропонуватиме «Антонов», а на першого заступника гендиректора — ОАК.
До речі, під час засідання українсько-російської міжурядової комісії з питань економічної співпраці, яке відбулося в Києві 27 жовтня, також підписано угоду про співробітництво між російською ОАК і українським ДАК «Антонов» та російським Банком розвитку і зовнішньоекономічної діяльності («Зовнішекономбанком»). Цей документ укладено з огляду на те, що створюваному спільному підприємству ТОВ «ОАК — Антонов» будуть потрібні інвестиції, а російський «Зовнішекономбанк» висловив намір надати такі кошти для потреб СП.
Як зазначив голова правління ДАК «Антонов» Дмитро Ківа, «створюване спільне підприємство дасть змогу нам ще ефективніше реалізовувати співробітництво з російськими партнерами, з якими ми плідно співпрацюємо протягом багатьох років. Заснування такої структури вигідне Україні й Росії. Ця угода передбачає рівну участь сторін — 50:50 — і не передбачає передачі активів учасників та прав інтелектуальної власності».
Мається на увазі, що СП, яке створюється, координуватиме діяльність підприємств, котрі входять до українського ДАК «Антонов» і російської ОАК, у таких сферах і напрямах, як маркетинг ринку, закупівля комплектуючих, необхідних для спорудження авіаційної техніки, її виробництво, продаж і післяпродажне обслуговування спільної продукції, а також щодо створення нових модифікацій літаків «Антонова». Зокрема, до числа програм, над якими має працювати спільне підприємство, входить подальший розвиток проектів регіональних реактивних лайнерів нового покоління Ан-148 і Ан-158, регіонального пасажирського турбогвинтового Ан-140, військово-транспортного літака Ан-70 (з короткими злетом і посадкою), а також відновлення виробництва нових варіантів важких транспортних Ан-124 «Руслан» (не лише для потреб Росії й України, а й на експорт до інших держав).
Бачення перспектив неоднакове
Якщо керівництво українського «Антонова» послідовно наголошує на тому, що створюване СП не стане якоюсь керуючою надбудовою над авіабудівними галузями України і Росії, а буде саме координуючою структурою у певних сферах діяльності, то погляд керівництва російської ОАК на перспективи цього СП дещо відрізняється. Скажімо, президент Об'єднаної авіабудівної корпорації Олексій Федоров не лише вважає, що спільне підприємство ОАК і «Антонова» має стати майданчиком для співпраці російської й української промисловості в авіабудуванні, а й додає, що однією з функцій цього СП буде підготовка пропозицій стосовно подальшої інтеграції авіабудівної промисловості Росії та України.
...Мені доводилося чути від фахівців вітчизняного авіабудування про те, що коли російська сторона починає говорити про плани інтеграції російської та української авіабудівної промисловості, то росіяни мають на увазі свої сподівання на повне об'єднання відповідних галузей двох країн (певна річ, дбаючи тут про власні — російські — економічні інтереси). А це (повна інтеграція) приховує для нас загрозу поглинання українського авіапрому російським.
Дещо заспокоює тверда й послідовна позиція керівництва «Антонова», яке орієнтоване на обопільно корисне і рівноправне співробітництво з російською ОАК (у тому числі за допомогою створюваного СП), проте налаштоване на те, щоб не сталося повного злиття ОАК і «Антонова» та поглинання української структури російською.
Дійсне і бажане
Певні бажані (у баченні російської сторони) перспективи подальшого розвитку ситуації у цій сфері знаходять відображення й на сторінках деяких засобів масової інформації, які, мабуть, можна було б назвати «російсько-українськими». Так, одна така українська «дочка» відомої російської газети останнім часом подавала чимало публікацій на цю тему. Згадаємо тут лише одну з них — «Большая стройка», надруковану в номері за 29 жовтня поточного року. І справа не лише у фактичних помилках на зразок тієї, що міститься в одній із початкових фраз статті (цитую мовою оригіналу): «Однодневный визит Владимира Путина в Киев обозначил перспективы украинско-российского сотрудничества на несколько десятилетий вперед. Премьер-министры подписали документы о создании совместных предприятий в авиастроительной и атомной отраслях...» (Від себе зазначимо, що твердження, яке міститься в останній із наведених фраз, не відповідає дійсності, бо згадані угоди підписували не керівники урядів, а в їхній присутності очільники відповідних структур двох країн; зокрема, про СП у авіабудуванні — Дмитро Ківа та Олексій Федоров, що бачили всі, хто дивився інформаційні сюжети на різних телевізійних каналах.— Авт.).
Проте цією фактичною помилкою справа не обмежилася. Під фотографічною картинкою, яка слугує ілюстрацією до тієї статті і зображує складальний цех якогось з авіабудівних заводів, є м'яко кажучи, дивна текстівка: «Антонов» станет российско-украинской корпорацией». Що це: бажане (з російського боку) видають за нібито вже вирішене щодо перспективи?
Хочеться вірити, що такого все ж не станеться.
Варто також зазначити, що форсувати такі процеси заважає різниця в юридичному статусі двох сторін, які утворюють спільне підприємство. Адже якщо російська ОАК є корпорацією і має свої акції, то український ДАК «Антонов» — це державний концерн, а кожен із трьох його учасників є підприємством зі стовідсотковою державною власністю. До того ж, відповідно до чинного законодавства України, ці підприємства належать до числа тих, приватизацію яких заборонено. А для того, аби стали можливими корпоратизація і подальше акціонування тих українських підприємств, які нині входять до складу державного авіабудівного концерну (найперше його лідера — державного підприємства «Антонов»), потрібен час і відповідні нормативно-правові зміни в українському законодавстві.
Принагідно зауважимо: керівництво ДП «Антонов» вважає: в умовах ринкової економіки і враховуючи світові тенденції у цій сфері, корпоратизація і подальше акціонування такого державного підприємства в принципі доцільні й не лише з огляду на перспективи розвитку українсько-російського співробітництва в авіабудуванні, а й беручи до уваги те, що корпоратизація і акціонування «Антонова» дозволили б більш активно і ефективно залучати у розвиток вітчизняної авіабудівної галузі зарубіжні інвестиції. До речі, інтерес до цього виявляють не тільки російські партнери, а й потенційні інвестори з деяких інших країн.
Що буде в статуті?
Стосовно конкретного визначення прав і обов'язків кожної зі сторін у створюваному українсько-російському спільному підприємстві ТОВ «ОАК — Антонов», порядку формування статутного фонду СП і його фактичних розмірів, джерел фінансування діяльності, пояснення терміну «спільна продукція» тощо — можна буде більш предметно говорити після того, як сформулюють, погодять і затвердять (відповідними інстанціями в обох країнах) статут СП.
Сподіваємося, що цей статут не буде закрито якимось засекречувальним грифом.
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
- АГРАРНИЙ ВІЗ І НИНІ ТАМ...
назад »»»