ІМЕНЕМ АТАТЮРКА
Референдум, проведений в Туреччині 12 вересня щодо поправок до конституції, став плебісцитом довіри уряду. А водночас суперечкою навколо спадщини Ататюрка.
Партія прем'єра Ердогана провела його успішно. Поправки підтримали 58% турків. Непереможна з 2002 року правляча Партія справедливості і розвитку (AKP), здається, не матиме конкурентів і на виборах наступного року. На думку багатьох турків, тільки Ататюрк міг би нині виграти в Ердогана.
Уранці, о 9.05, десятого листопада 15-мільйонний Стамбул вшанує чергову річницю відходу Мустафи Кемаля Ататюрка у потойбіччя.
Під звуки сирен протиповітряної оборони найбільше місто Європи спиниться на місці. Люди на вулицях застигнуть як зачаровані. У школах, на заводах і фабриках, в установах запанує тиша.
Це не дивно. «Батько турків» — так у перекладі означає ім'я, яке Мустафа Кемаль обрав для себе у 30-х роках. Саме він обмежив владу султана, дозволивши йому зберегти титул каліфа, лідера вірних, щоб за два роки раз і назавжди ліквідувати 1300-річний каліфат. Він перетворив імперію, що розпадається, на світську республіку. Ататюрк скасував арабський алфавіт і запровадив латинський. У 1930-му жінкам було надано виборче право на місцевих виборах, а у 1934 р. — на парламентських.
Консервативні турки закидають Ататюрку, що він нав'язав їм систему, яка відсунула релігію винятково до приватної сфери, не стільки відокремлюючи її від держави, скільки зробивши залежною від неї. Проте вони продовжують вшановувати його як героя і рятівника. Пам'ятники Ататюрку у країні є всюди. Майже у кожному місті бульвар Ататюрка є найбільшою вулицею. Його портрети можна побачити у ресторанах, крамницях, кав'ярнях і перукарнях на території всієї держави. Ататюрк дивиться на власників усіх тамтешніх банкнот.
Завдяки винятковому культу особи він став у Туреччині святістю. Два роки тому на екрани кінотеатрів вийшов фільм «Мустафа», екранізація біографії Ататюрка режисера Кана Дундара. Серед місцевих націоналістів стрічка викликала бурю. Розсердив їх не стільки факт, що фільм Дундара розповідав про деякі цензуровані фрагменти політичної біографії Ататюрка (хоча б про те, що після приходу до влади великий лідер розглядав варіант автономії для курдів, чи про те, як жорстоко розправився з опозицією), як те, що Ататюрка зображено звичайною людиною. Що полюбляв товариство жінок; боявся спати у темряві; що сказав (про свою колишню дружину): «Я командував арміями, але не зміг упоратись з однією жінкою»; що боявся, аби під час виступу у парламенті не випала вставна щелепа; що наприкінці життя випивав (помер від цирозу печінки), курив (три пачки щоденно) і став диваком.
Такий образ «бив» по іміджу Ататюрка, підтриманого армією — як ікони, людини з мармуру, напівбога і оракула. Поставивши Ататюрка на такому високому п'єдесталі й водночас привласнивши собі право на захист його спадщини, військові забезпечили собі величезний вплив на турецьку політику. За останні півстоліття армія зробила чотири державні перевороти і щоразу з ім'ям Ататюрка на устах. Після кожного втручання, повертаючись у казарми і повернувши владу цивільним політикам, військові могли спати спокійно, бо знали, що більшість турків вдячна їм за наведення ладу.
Згідно з ухваленим у 1951 році законом щодо злочинів, скоєних проти Ататюрка, на того, хто посміє порушити добре ім'я «батька турків», чекає від одного до трьох років позбавлення волі. Це право — не мертва літера. У 2008-му викладача Атіллу Яйла було засуджено на 15 місяців ув'язнення умовно за твердження, що у перші роки свого існування Туреччина під керуванням Ататюрка була не така прогресивна, як представлено у шкільних підручниках.
Цікаво, що міг би сказати Ататюрк на тему Ердогана і його релігійно-консервативної AKP? Саме при правлінні ісламістів-реформаторів з AKP країна скасувала смертну кару, розширила громадянські права і свободи та права курдської меншини, не кажучи про початок переговорів стосовно вступу до Європейського Союзу. Уряд Ердогана також зменшив повноваження армії. Підтвердження на референдумі поправок до конституції означає, що військові, звинувачені у державному заколоті, відповідатимуть перед цивільними судами, а цивільні не будуть відповідати у військових судах. Буде скасовано імунітет, яким користуються донині лідери державного перевороту в 1980 році.
Одначе правляча партія з ісламістським корінням відчуває хвилю критики за залицяння до найконсервативнішої частини турецького електорату. Опір світських проти «повзучої ісламізації» Туреччини приводить до еволюції культу Ататюрка: кількість відвідувачів його мавзолею зросла з чотирьох мільйонів осіб у 2005 році до дев'яти мільйонів у 2009-му. Портрети вождя постійно «присутні» на всіх антиурядових демонстраціях.
Якщо Ататюрк у Туреччині — символ ХХ ст., то Ердоган і його команда, отримавши на референдумі черговий кредит довіри, стають символом ХХІ ст. Майбутнє країни та перспектива її членства у Європейському Союзі значною мірою залежить від того, як спадщину «батька турків» удасться погодити з політикою нинішнього прем'єра.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ФРАНЦІЯ МАЄ НОВУ ПЕНСІЙНУ СИСТЕМУ
- ПІВДЕННО-СХІДНА АЗІЯ: МІЖ КОНФРОНТАЦІЄЮ ТА КООПЕРАЦІЄЮ
- ПОРЯТУНОК ПАКИСТАНУ
назад »»»