Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2010 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТОЧКА ЗОРУ
СТАНЬМО ВОЛОНТЕРАМИ — І ТИ, І Я
НЕФОРМАЛЬНА СОЦІАЛЬНА ОПІКА: ЛЮДИ, РЕСУРСИ, МОРАЛЬ
Ситуація, що склалася в Україні під впливом світової фінансово-економічної кризи і внутрішніх проблем, суттєво позначилась на соціальній складовій суспільного життя.

За деякими оцінками, соціальні зміни поглиблюватимуться і надалі. Тож перехід до нових видів відносин (вони, безумовно, з'являться як наслідок кризи) значною мірою залежатиме від особливостей масової свідомості. Від ставлення населення до змін у різних сферах суспільного життя, до власного становища, до потреб вносити певні зміни до своєї діяльності. Від перегляду життєвих стратегій спрямовувати їх на самореалізацію та підвищення статусу чи самозбереження. Кандидат соціологічних наук Лідія Амджадін (Інститут соціології НАНУ) дослідила проблему опіки над соціально незахищеними людьми в Україні.

1.
До осіб, котрі найбільше відчули на собі вплив кризи, крім бюджетників і виробничників, належить така категорія людей, як ті, хто опікується іншими, переважно членами сім'ї чи родичами. Вони роблять це неформально, часто поєднуючи цю діяльність зі своєю роботою, витрачаючи додатковий час і нерідко власні матеріальні й психологічні ресурси.
Йдеться про так званий неформальний сектор соціальної опіки, під якою мається на увазі проведення соціальної роботи з особами, які за віком, станом здоров'я або низьким рівнем доходу не можуть реалізувати свої права і потребують допомоги у цьому. Така неформальна робота часто провадиться членами сім'ї, друзями, сусідами. А, окрім неформального сектора соціальної опіки, в інших країнах вирізняють також волонтерський, або незалежний сектор (де свій посильний внесок роблять неоплачувані волонтери і групи самодопомоги, часто некомерційні агенції з питань соціальної опіки); державний сектор — здебільшого регіональні та місцеві відомства, які наймають соціальних працівників та інші групи оплачуваного персоналу; комерційний сектор, де послуги опіки надають з метою отримання прибутку, котрий далі розподіляють між персоналом або власниками.
Опікування членами сім'ї чи родичами поширене у різних державах. Україна — не виняток: кожний з нас у той чи інший час отримував допомогу від інших людей або надавав її сам. Проте у нас серед європейських країн чи не найбільша частина населення зайнята неформальною соціальною опікою. Так, за інформацією Європейського соціального дослідження, в Україні 48% дорослого населення мають піклуватися про інших членів сім'ї (доглядати дітей, хворих, недієздатних або літніх), тоді як в Угорщині — 36%, у Німеччині — 21%, у Данії — 15 відсотків.
За даними науковців, частка населення, що фактично формує сектор неформальної соціальної опіки в країні, ще вища — понад 50%, і цей показник має тенденцію до подальшого зростання. На запитання «Хто насамперед буде піклуватися про літніх людей в суспільстві за десять років?» 72,5% респондентів відповіли: «Їхні діти, сім'я». Щоправда, 50% вважають, що літні люди зможуть самі дбати про себе. І зовсім низькими є очікування, що про літніх людей через десять років піклуватиметься держава (20%), громадські організації (8) чи підприємства, установи, на яких ці люди працювали (3%).
Жінки та чоловіки зайняті у неформальному секторі соціальної опіки приблизно однаковою мірою: серед одних і других по 44% тих, хто ні про кого не піклується. Ще 7% з-поміж чоловіків і 4% серед жінок не змогли визначитися з відповіддю, що може означати: вони піклуються про родичів час від часу.
Решта жінок і чоловіків (52 і 49% відповідно) опікується: хто дітьми, чоловіком чи дружиною, хто батьками, іншими нужденними родичами. До того ж опікуватися нерідко доводиться не однією, а кількома особами, котрі різняться за віком, ступенем родичання. В Україні 30% дорослого населення практикує таке комплексне піклування — догляд за кількома членами сім'ї й родичами.

2.
Певна річ, що одній людині, особливо тій, котра працює, складно впоратися з такою кількістю обов'язків — необхідна стороння допомога. Не потребують допомоги в такому піклуванні від 16 до 26% тих, хто опікується іншими членами сім'ї чи родичами (ще 4–7% не можуть визначитися). Понад 60% осіб така допомога потрібна. Здебільшого її отримують від інших членів сім'ї або родичів: по 61% при піклуванні про дітей, чоловіка чи дружину; 63% — при піклуванні про батьків; 74% — при піклуванні про інших нужденних родичів.
Та навіть у тих випадках, коли йдеться про допомогу у такому догляді з боку інших членів сім'ї або родичів (не кажучи про інших осіб), за неї нерідко доводиться платити. Так, послуги, пов'язані з піклуванням про інших членів сім'ї або родичів, оплачували 16% громадян, що цим займалися. Суми оплати коливаються від 40 до 6010 грн на місяць. Найчастіше сума витрат однієї особи на такий неформальний вид соціальної опіки становить 500 гривень. Хоча, звичайно, йдеться про різні потреби та різний фізичний і психологічний стан людей, про яких доводиться піклуватися. Тому різняться й потрібні суми. До речі, платять як соціальним працівникам, котрі працюють на умовах певної оплати, так і тим, хто працює «без оплати». Зрозуміло, що опіка батьків і нужденних родичів, особливо тих, хто має неабиякі проблеми зі здоров'ям, потребує значних фінансових витрат (близько п'яти тисяч гривень щомісяця). Не оплачується, за даними опитування, лише допомога людей з доброчинних або релігійних організацій.
Найбільшу частку з-поміж українських громадян, які дбають про інших людей, становлять жінки і чоловіки середнього віку (31–55 років). 72% піклуються про батьків, 37% — про інших осіб. Вочевидь, ці люди працюють більше порівняно з тими, хто ні про кого не піклується. Особливо вирізняється група людей, котрі дбають про батьків: серед них працюють 80% (причому 60% — безперервно), а не працюють 20%. Водночас з-поміж тих, хто не зайнятий опікою про інших людей, частка працюючих становить 52%, непрацюючих — 48 відсотків.

3.
Фінансово-економічна криза певною мірою вплинула на всю українську спільноту. Проте цього впливу найбільше зазнали ті, хто змушений опікати дітей і батьків: кожен четвертий з них оцінює цей вплив як майже «катастрофічний» (22% тих, хто піклується про дітей; 24% — хто піклується про батьків; 18% — хто піклується про чоловіка або дружину; 17% — про інших нужденних родичів). Характерно, що серед громадян, котрі не опікуються іншими членами сім'ї та родичами, частка тих, хто також оцінює вплив кризи як катастрофічний, менша — 15 відсотків.
Якщо говорити про особливості прояву економічної кризи в сім'ях, де піклуються про когось, і тих, де немає такого піклування, варто зауважити, що перші більше постраждали від невиплат у повному обсязі зарплати чи пенсій. У таких сім'ях частіше стикалися з труднощами щодо повернення взятого у банку кредиту, повернення свого внеску до банку, зі скороченням споживання продуктів харчування, зменшенням купівлі одягу та взуття.
Постійна увага до інших членів сім'ї чи родичів позначається на психологічному здоров'ї самих піклувальників. Вони більше потерпають від негативного впливу психологічної напруженості. Якщо серед тих, хто ні про кого не дбає, її вплив відзначають 37%, то з-поміж тих, хто опікується чоловіком або дружиною,— 49%, а серед тих, хто опікується дітьми, батьками та іншими нужденними родичами, — 50 відсотків.
До речі, якщо з-поміж громадян, котрим не доводиться ні про кого піклуватися, частка тих, хто планує заробляти більше, становить 47%, то серед людей, зайнятих піклуванням про дітей чи батьків, ця частка значно вища — 60 відсотків.
Оскільки для України, як і для багатьох інших держав, характерні, з одного боку, обмежені можливості формальних ресурсів для соціальної опіки, а з іншого — зростаючі потреби населення в ній, нагальним є питання глибшого вивчення можливостей різних секторів соціальної опіки, зокрема неформального, волонтерського, державного й комерційного. Це, у свою чергу, означає необхідність пошуку ресурсів фінансування послуг соціальної опіки, бо кількість населення у країні (від дітей до літніх людей), що їх потребують, постійно зростає.

Яна ЛАДОМСЬКА
також у паперовій версії читайте:
  • РЕЧІ, ПРО ЯКІ МАЛИ ГОВОРИТИ ДАВНО, ТА НІЯК НЕ НАВАЖУВАЛИСЯ, або ЯКИЙ ВИГЛЯД СЛІД МАТИ ЧИНОВНИКАМ?
  • ДЕФІЦИТ СНУ ПІДВИЩУЄ РИЗИК ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».