ОХ НЕЛЕГКО В УКРАЇНУ КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ ВВОЗИТИ...
Чи вигідне для держави бажання наших та іноземних громадян збагатити мистецькими творами колекції — як музейні, так і приватні? Це питання, впевнена, видасться риторичним. Хіба позитивна відповідь не є єдино можливою? Сумніви в цьому з'явилися після прес-конференції в УНІАН на тему «Ввезення культурних цінностей як шлях до збагачення культурної спадщини України».
На початку зустрічі представники медійних засобів мали можливість почути з перших вуст майже детективну історію. Її розповіла член правління Гільдії антикварів України Ольга Сагайдак. Перебуваючи у Франції, вона придбала для власної колекції картину одного з художників середини минулого століття, автор якої навчався у відомій Київській рисувальній школі Миколи Мурашка. І захотіла привезти її додому.
Здавалося б, нормальне людське бажання. Але тільки в страшному сні можуть привидітися всі етапи його здійснення. Проблеми виникли, щойно пані Ольга вийшла з літака й наблизилася до поста митного контролю. Звісно, вона як законослухняна людина, купивши твір на французькій землі, отримала відповідний документ (invoice) про справжню вартість цієї роботи і сплачені покупцем податки. У рідному аеропорту «Бориспіль» вона також, як годиться, задекларувала картину як культурну цінність і вказала її вартість.
Та оскільки за чинним законодавством, хоч як це парадоксально звучить, культурні цінності, які коштують понад 1000 гривень, прирівнюються до товару матеріального, їх треба розмитнювати на товарній митниці. Ользі Сагайдак довелося звернутися до митного брокера, послуги якого, ясна річ, недешеві. Та жінка витримала і цю процедуру, сплативши ПДВ у сумі 20% від задекларованої вартості.
— А після того я знову приїхала до аеропорту «Бориспіль» з купою документів,— веде розповідь далі пані Ольга,— де мене привітали з тим, що перетнула державний кордон. І повідомили, що тепер треба починати наступний етап розмитнення, тобто надати документ, який би підтвердив, що ввезена картина справді має вказану в декларації вартість.
Надати його має незалежний фахівець. Отямившись від несподіванки, Сагайдак нагадала, що, по-перше, вона вже пред'явила invoice, де все написано чорним по білому, а по-друге,— сама є професійним мистецтвознавцем. Та не подіяв жоден з аргументів. Працівники митниці відповіли, що, мовляв, такий документ може «намалювати» кожен, а фахівець потрібен незацікавлений.
Бідолашна колекціонерка разом із митним брокером мусили знайти приватну фірму, котра надає складські послуги, теж, звичайно за чималеньку плату — 400 гривень на добу. Пані Ольгу «підбадьорили» обіцянкою знайти фахівця за два тижні-місяць (!), але угоду уклали про всяк випадок...на рік.
Та все, хвалити Бога, владналося швидше, і, завдяки допомозі Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей, Ольга Сагайдак забрала придбаний твір за добу. Та навіть за цей ніби й невеликий проміжок часу потерпіла від надсуворої процедури поціновувачка мистецтва, за її підрахунками, провела в інстанціях 8 годин, а додаткові грошові витрати становили 700 євро, тобто половину вартості картини.
«Ми багато говоримо про євроінтеграцію, чекаємо інвесторів, але жоден іноземець, зіткнувшись з подібною процедурою, не захоче ввозити в Україну культурні цінності»,— підсумувала свій досвід Ольга Сагайдак.
Розказаний детектив з хепіендом прокоментував заступник голови Державної митної служби Степан Дериволков:
— У наведеному випадку мало місце банальне порушення технологічної схеми митного оформлення з боку співробітників митниці, і у зв'язку з цим буде призначена перевірка. Якщо особа при ввезенні культурної цінності пред'являє офіційний документ із зазначенням вартості, ми не маємо підстав їй не довіряти. Інша річ — ПДВ, його сплата визначена чинним законодавством. Хочу повідомити, що згідно з новим наказом начальника Державної митної служби, максимальний огляд вантажів при митному оформленні на кордоні не повинен перевищувати дві години. Якщо ж без поважної причини (випадків порушення митного законодавства) цей процес триває довше зазначеного часу, інспекторові загрожує дисциплінарне стягнення.
Свою точку зору висловив і голова Держслужби контролю за переміщенням культурних цінностей Юрій Савчук:
— Вважаю, що проблема тут — у законодавчому полі. Такого завищеного податку на додану вартість, як в Україні — 20%, немає навіть у наших найближчих сусідів. Для порівняння скажу, що у поляків він — 7%. Саме тому більшість культурних цінностей ввозиться шляхом контрабанди, з порушеннями законодавства.
З метою змінити стан справ на краще очолювана Юрієм Савчуком служба спільно з Гільдією антикварів України ініціювала проект закону «Про внесення змін у Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей». Актуальним положенням проекту є скасування будь-яких видів податкових зборів при ввезенні в країну культурних цінностей, що сприятиме розширенню недержавної частини музейного фонду України.
Юрій Савчук навів промовистий приклад: коли ПДВ на ввезення мистецьких творів у Росію було скасовано, до країни ввезли картину Рубенса «Союз землі і води» вартістю 20 мільйонів доларів.
От би й нашим законодавцям запозичити сміливості у російських колег!
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- ГРАНТ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО КІНОРЕЖИСЕРА
- МУЗЕЇ З ЛАВРИ ВИСЕЛЯТЬ?
- ВРЯТОВАНУ ТЕРИТОРІЮ ВІДДАЛИ ДІТЯМ
назад »»»