ЧИ ЗАБЕРУТЬ В УБОЗів СЛІДСТВО?
Серед інших питань, які стоять на порядку денному найближчих днів роботи Верховної Ради, доволі актуальним є внесення змін до Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». А саме до тих його положень, якими у службі УБОЗ системи МВС передбачене існування власних слідчих підрозділів.
Коли цей закон приймався в 1993 році, наявність слідчих відділів у структурі обласних управлінь по боротьбі з організованою злочинністю здавалася доцільною. Тоді оперативники «пачками» затримували «на гарячому» рекетирів за вимагання грошей у бізнесменів, але у більшості випадків максимум, що отримували зловмисники,— 15 діб адмінарешту за дрібне хуліганство. УБОЗівці пояснювали це тим, що вимагачі, мовляв, через посередників виходять на контакт зі слідчим, дають йому хабар, і той закриває кримінальну справу за відсутністю складу злочину. А от якщо підпорядкувати начальнику УБОЗ невеличкий слідчий відділ, працівники якого будуть розслідувати справи лише за тими злочинами, які розкриті його оперативниками, тоді, напевне, буде все гаразд.
Народні депутати послухали і погодились, однак уже через рік практика показала, що УБОЗ упав у іншу крайність і почав «кульгати» на дріб'язковість. Слідчі штучно накручували фігурантам кримінальних справ кваліфікацію організованості. Наприклад, спіймали групу з п'яти-шести хлопців віком 18–20 років, які систематично вчиняли чи то квартирні крадіжки, чи то вуличні пограбування. Справа хоч і багатоепізодна, проте нескладна — з її розслідуванням успішно впорається звичайний слідчий районного відділу міліції. А справу забирає собі Управління по боротьбі з організованою злочинністю, і тамтешній слідчий встановлює додаткові обставини. Мовляв, група заздалегідь збиралася і планувала свої злочини, у ній розподілялися ролі — хто шукає наводку, хто слідкує за об'єктом, хто чатує, а хто — збуває викрадене. А головне — що у групи був яскраво виражений лідер. І в результаті замість зграї грабіжників маємо стійке організоване злочинне угруповання, котре посідає належне йому місце в статистичній звітності.
Керівництву держави швидко надокучила така показуха, і вже у 1994 році до закону були внесені поправки, відповідно до яких слідчі відділи в УБОЗів забрали. Їх не розформували, а передали до складу слідчих управлінь, підпорядкованих начальникові обласного УВС. Варто зазначити, що в складі цих слідчих управлінь традиційно були спеціалізовані відділи, котрі займалися розслідуванням окремих видів злочинів, які, приміром, пов'язані з економікою, наркоманією чи дорожнім рухом. Відтоді до них додалися ще й відділи з розслідування злочинів, скоєних організованими злочинними угрупованнями.
Про відносно скромні результати роботи таких-от спеціалізованих відділів, котрі налічували 517 штатних посад, можна судити за даними статистики минулого, 2009 року. У провадженні було 4572 кримінальні справи. І тільки 381 з них (тобто вісім відсотків) якимось чином були пов'язані з діяльністю злочинних угруповань. Решта — крадіжки, пограбування, вимагання або шахрайства, скоєні не злочинними угрупованнями, а звичайними злочинними групами. Однак ще більше примушує замислитися результат їхньої роботи. У тому ж 2009 році ними закінчено досудове слідство у 1236 справах, при цьому лише 338 із них (27 відсотків) були щодо членів організованих злочинних угруповань. Такий чималий розрив (8% і 27%) свідчить про те, що наведена вище схема штучного накручування кваліфікації організованості, на жаль, продовжує практикуватися. Тобто слідчий ретельно розслідує кожен епізод діяльності групи, яка попервах не вважається організованою, а потім, на завершальній стадії, проводить низку додаткових допитів, і група, ніби за помахом чарівної палички, перетворюється на угруповання.
За таких обставин мало би бути поставлено питання про те, щоб такі спеціалізовані відділи або ліквідувати, або значно скоротити. Однак рік тому сталося те, що суперечить логіці: 23 жовтня 2009 року Верховна Рада прийняла поправки до Закону «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», відповідно до яких слідчі підрозділи повертаються до структури УБОЗ. Тобто в Головному управлінні по боротьбі з організованою злочинністю МВС тепер є власне спеціалізоване слідче управління, а в УБОЗів обласних УМВС — свої слідчі відділи. При цьому начальник слідчого управління одночасно є заступником начальника ГУБОЗ, а начальник слідчого відділу — заступником начальника УБОЗ.
Після цього показники роботи спецпідрозділів не поліпшилися, зате показуха розквітла буйним цвітом, на що неодноразово нарікали органи наглядового відомства. На одній із останніх нарад Генеральний прокурор України Олександр Медведько навів характерний приклад. Якось він зацікавився однією організованою групою, котра, згідно з поданим звітом, займалася злочинною діяльністю в галузі високих технологій. Під час перевірки виявилося, що кримінальними «віртуозами» були три сільські пенсіонерки, які гнали самогон і продавали його односельцям. На риторичне запитання, з яких це пір самогоноваріння стало «високою технологією», відповіддю був голосний регіт присутніх у залі генералів та полковників.
Законопроект, про який ідеться, пропонує все повернути так, як було раніше: слідчі підрозділи з УБОЗів забрати, і нехай кожний займається своєю справою: оперативники ловлять бандитів, а слідчі розслідують скоєні ними злочини. З його авторами цілком погоджуються і Головне науково-експертне управління Верховної Ради, фахівці якого наголошують на тому, що нині існуючий порядок видається необґрунтованим як із юридичної, так і з управлінської точок зору. Він не сприяє утвердженню принципу процесуальної незалежності і самостійності слідчого, а ще — створює для несумлінних керівників спецпідрозділів УБОЗ можливість перекручувати показники звітності.
Отже, тепер слово за народними депутатами.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- ХРОНІКА ПРИГОД
- НЕБЕЗПЕЧНИЙ «ФОТОЕКСТРЕМ»
- ЕКСТРАДИЦІЯ З «ХВОСТОМ»
назад »»»