КОХАННЯ «НА ТРЬОХ»
18 жовтня 2010 року у Довілі відбулася зустріч президента Росії Дмитра Медведєва, канцлера Німеччини Ангели Меркель та президента Франції Ніколя Саркозі. Фактично було здійснено спробу відновлення формату тристороннього стратегічного співробітництва Німеччини, Франції та Росії, який було закладено сім років тому в розпал іракської кризи.
Тоді Берлін, Париж та Москву, як здавалося, тимчасово, поєднав спільний інтерес стримування дій США щодо Іраку. Це дало привід тодішньому міністру оборони США Дональду Рамсфельду назвати Німеччину та Францію «старою» Європою. Щоправда, Вашингтон традиційно ревно ставиться до будь-яких проявів особливих відносин між Москвою та лідерами «старої» Європи.
Давно минуло загострення іракської війни, м'якшими стали протиріччя між Росією та провідними західнонімецькими країнами щодо визнання ними незалежності Косова та дзеркального визнання Росією незалежності Абхазії та Південної Осетії, але «кохання на трьох» залишилося.
Підґрунтя цього має глибоке коріння в спільних інтересах, які стосуються трьох основних питань. По-перше, це енергетична безпека Європи; по-друге — зацікавлення в долученні Росії до європейських процесів у сфері військово-політичної безпеки; по-третє — потреба в координації зусиль щодо подолання світової економічної кризи. Стосовно кожної з названих проблем у Довілі досягнуто важливих зрушень.
Насамперед, попри неготовність Росії прийняти Європейську енергетичну хартію, сторони плідно працюють у побудові «Північноєвропейського газопроводу». Водночас Францію та Німеччину Росія залучає до розробки «Південноєвропейського газопроводу». Фактично сторони погодилися вивести питання енергетичної співпраці за межі тактичних політичних суперечностей. Франція та ФРН висловлюють зацікавлення у посиленні присутності своїх компаній на російському ринку. Сторони висловили готовність активізувати процес підготовки нової угоди про співробітництво між Росією та Європейським Союзом.
Символічно, що Ангела Меркель та Ніколя Саркозі зайняли менш категоричну позицію щодо минулорічної ініціативи Дмитра Медведєва про договір європейської безпеки, який, по-суті, має включити Росію на рівних у сферу інтересів НАТО на Європейському континенті. Сторони висловили надію на успішність нового раунду консультацій між Росією та НАТО на листопадовому саміті альянсу. В свою чергу Росія послідовно підтримує «автономізацію» військово-політичних зусиль Європейського Союзу та посилення його незалежності від НАТО. Хоча, звичайно, у найближчі десятиліття цей процес більше нагадуватиме декларацію, а не реальну політику. Втім, з обранням Німеччини на період 2011–2012 років непостійним членом Ради Безпеки ООН посилюється значення дипломатичної координації дипломатичних зусиль Берліна з курсом таких впливових постійних членів Ради Безпеки ООН, якими є Росія та Франція.
Важливими можна вважати результати економічної частини переговорів. Росія демонструє готовність розширити свої валютні резерви за рахунок євро та збалансувати ризики доларової інфляції. Проте Росія виявилася неготовою підтримати вимоги Євросоюзу, який закликав Китай лібералізувати курс юаня. Зате «стара Європа» позитивно поставилася до вступу Росії до Світової організації торгівлі в 2011 році. Напередодні важливого сеульського саміту «великої двадцятки» Росія, Франція та ФРН погодили позиції щодо важливих питань протистояння можливій другій хвилі світової економічної кризи.
Отже, формально зустріч у Довілі можна вважати дипломатичним успіхом для всіх трьох лідерів. Її значення виходить далеко за рамки тристоронніх відносин на рівень Євросоюзу, НАТО, ООН. Послано примітний сигнал не лише країнам «нової» Європи, а й США. Принаймні країни «старої» Європи на практиці показали готовність продовжити конструктивний розвиток співпраці з Росією, що буде важливим прикладом для інших учасників міжнародних відносин.
також у паперовій версії читайте:
- ПРОБЛЕМИ БАЛКАНСЬКОЇ СТРАТЕГІЇ
- ВЕЛИКА ГРА ЗА ТУРКМЕНСЬКИЙ ГАЗ
- «ПОГАНІ» ПЕРЕГОВОРИ КРАЩІ ЗА «ДОБРУ» ВІЙНУ
назад »»»