ЖИТТЯ НЕМОВ СПАЛАХ
28 жовтня 1941 року на околиці м. Куйбишева (нині — Самара, РФ) від рук беріївських катів загинула група видатних вітчизняних воєначальників, командирів, творців зброї. Серед них була і славнозвісна українська льотчиця Марія Нестеренко.
Природа щедро наділила її жіночою красою, різнобічним обдаруванням. Народилася Марія 100 років тому — 4 серпня 1910-го у селищі міського типу Буда на Харківщині. Закінчила школу фабрично-заводського навчання, працювала на місцевому фаянсовому заводі. Через деякий час її вже знали як майстриню художнього розпису, а також здібну спортсменку, шанувальницю музики. У 1930 р. одержала посвідчення Харківського авіаційного училища цивільного повітряного флоту, згодом свідоцтво Качинської першої військової школи пілотів. Так дівчина стала військовим льотчиком-винищувачем.
Служила у Конотопі, пізніше в Києві. Марія стала однією з кращих льотчиць Київського особливого військового округу. З притаманною їй ретельністю освоювала бойову техніку, удосконалювала льотну майстерність. Накопичувала командирські знання: спочатку молодший, потім старший льотчик, начальник зв'язку ескадрильї. У київський період життя Марія Нестеренко активно займалася громадською діяльністю, її обирали депутатом міської ради.
1938 року Марію на її прохання перевели на Далекий Схід, куди після повернення з Іспанії дістав призначення її чоловік-однополчанин, герой іспанського неба, учасник боїв біля озера Хасан і річки Халхін-Гол, на Карельському перешийку, наймолодший в історії вітчизняної авіації головнокомандувач ВПС країни Павло Ригачов. Коли того ж року відбувся тріумфальний переліт із Москви на Далекий Схід літака «Батьківщина» з жіночим екіпажем (командир — харків'янка Валентина Гризодубова), Марія вирішила теж установити рекорд.
У 1940-му почалася підготовка до чергового перельоту, схваленого військовим відомством. Конструктори бюро Сергія Ілюшина надали Нестеренко новий літак «Україна», створений на базі дальнього бомбардувальника ДБ-3. Ставили завдання — летіти за маршрутом В. Гризодубової, тільки зі Сходу на Захід — від Хабаровська через Мозир до Львова. До того перельоти здійснювали зазвичай із Заходу на Схід. Донині ніхто не може пояснити, навіщо Марії Нестеренко та Ніні Русановій запропонували зворотний варіант.
Незадовго до старту черговий передав Марії термінову телеграму від Михайла Громова, в якій він повідомляв, що висота хмарності на маршруті очікується 7–8 тис. метрів, а не 4 тис., як передали синоптики, попереджав про можливість грози і зливи. Проте змінювати щось у програмі було запізно. Вранці Марія зі своїм екіпажем підняла «Україну» в повітря. Більшу частину шляху льотчиці не знімали кисневих масок, не раз потрапляли в зону грозового фронту. За Новосибірськом, через сильне обмерзання, літак став майже некерований, почав втрачати висоту.
Із неймовірними труднощами Марії пощастило вивести машину у горизонтальний стан. Відмовив лівий двигун. Сідати нікуди — навколо болото і озера. За 50 м до землі несподівано запрацював двигун. Екіпаж одержав вказівку припинити політ. Літак зробив посадку на полі поблизу с. Ісакове Кіровської області. За 22 год 32 хв «Україна» залишила позаду близько семи тисяч кілометрів. Урядова комісія визнала переліт видатним, де жіночий екіпаж виявив «відвагу і високу майстерність».
Минув час, здавалося, що про переліт забули. Але ні. У жовтні 1940 року майор Марія Нестеренко отримала посаду заступника командира полку особливого призначення. У ті роки на повну потужність працювала машина масових репресій. Поряд із ентузіазмом та справжнім трудовим героїзмом одних процвітали пристосуванці, підлабузники, безсоромні люди. Панувала підлість, підозрілість. Вимагали нових жертв.
У квітні 1941-го безпідставно зняли з посади чоловіка Марії, заступника наркому оборони з авіації й начальника Головного управління ВПС Героя Радянського Союзу, генерал-лейтенанта Павла Ригачова. Невдовзі на льотному полі Центрального аеродрому арештували і Марію. Обох розстріляли. Вони, як і тисячі інших, були на десятиріччя викреслені з історії вітчизняної авіації.
Нашій славетній землячці, котра має ордени Трудового Червоного Прапора і Червоної Зірки, не судилося випробувати радість материнства, побачити розвиток авіації. Проте пам'ять про Марію Нестеренко живе і донині. На малій батьківщині у смт Буда встановлено меморіальну дошку.
Валентин САНДУЛ
також у паперовій версії читайте:
- ПОВЕРНЕННЯ АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА ДО СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
- УКРАЇНА НА ПЕРШИХ КАРТАХ СВІТУ
назад »»»