ВІДЛУННЯ «АВІАСВІТУ-ХХІ» — ПРИЄМНІ Й СУМНІ
Історією став VІІ міжнародний авіаційно-космічний салон «Авіасвіт-ХХІ», котрий, як уже повідомляла «ДУ», протягом п'яти днів проходив на території Льотно-випробувальної бази державного підприємства «Антонов» (неподалік Гостомеля на Київщині) і зібрав понад 280 експонентів із 32 країн Європи, Азії, Африки, Північної й Південної Америки. Після завершення цієї представницької виставки у кореспондента «Демократичної України» залишилися не тільки спогади від знайомства з представленими на експозиційних стендах новинками перспективної авіаційної та космічної техніки і враження від демонстраційних польотів, у яких узяли участь цивільні й військові літаки та вертольоти. Відлунням цьогорічного салону стала ще й низка подій, що не обмежуються суто виставкою, а матимуть продовження у певних сферах вітчизняної економіки та міжнародної співпраці.
Експлуатантів Ан-148 стане більше
На прес-конференції, яка відбулася під час салону «Авіасвіт-ХХІ», про успішну експлуатацію регіональних пасажирських лайнерів Ан-148, що серійно виробляють у Києві та Воронежі й працюють в Україні та Росії, розповідали президент-генеральний конструктор ДП «Антонов» Дмитро Ківа та один із провідних льотчиків-випробувачів цього державного підприємства Сергій Трошин, керівники повітряних перевізників, де вже використовують «сто сорок восьмі»,— генеральний директор державної транспортної компанії «Росія» (базується в аеропорту «Пулково» у Санкт-Петербурзі) Сергій Бєлов та виконувач обов'язків генерального директора авіакомпанії «АероСвіт — Українські авіалінії» Олександр Авдєєв, а також керівники лізингових структур (термін «лізинг» означає довготермінову оренду), котрі опікуються просуванням літаків Ан-148 на ринки відповідно Росії та України,— генеральний директор російської «Ільюшин Фінанс Компані» Олександр Рубцов і генеральний директор української компанії «Лізингтехтранс» Олександр Власишен.
У виставковій експозиції «Антонова» відбулося підписання кількох документів, котрі відкривають більш широкі обрії для використання «сто сорок восьмих» у повітряних пасажирських перевезеннях.
Спочатку Дмитро Ківа і Сергій Губань — виконувач обов'язків генерального директора державного авіаційного підприємства «Україна» (яке займається транспортуванням вищих посадових осіб нашої держави) підписали протокол про наміри цієї авіакомпанії придбати шість літаків Ан-148 (починаючи з 2011 р.).
Керівники різних структур — Дмитро Ківа, Олександр Власишен, Олександр Авдєєв, голова правління авіакомпанії «Дніпроавіа» Сергій Ткаченко та генеральний директор авіакомпанії «Донбасаеро» Едуард Дьомін — скріпили підписами угоду про наміри щодо придбання літаків Ан-148 на умовах лізингу.
Угоду про СП незабаром буде укладено
На виставці «Авіасвіт-ХХІ» автор цих рядків узяв експрес-інтерв'ю у голови ради директорів російської Об'єднаної авіабудівної корпорації (ОАК) Олексія Федорова. Він, зокрема, розповів мені, що до завершальної фази вступили російсько-українські переговори стосовно укладення між ОАК і державним авіабудівним концерном «Антонов» угоди про утворення ними (на паритетних засадах) спільного підприємства. Це СП, як зазначив очільник ОАК, має координувати роботи з маркетингу, створення нових літаків та їх виробництва, продаж і післяпродажний сервіс під час експлуатації. Передбачається, що офіс цього СП буде у Москві; керівником спільного підприємства планують призначити представника ОАК, а його заступником — представника «Антонова».
Згадану угоду про утворення СП мають намір підписати 26 жовтня під час візиту до столиці України прем'єр-міністра Російської Федерації Володимира Путіна.
Керівник «Антонова» Дмитро Ківа, підтвердивши, що наблизилися до завершення перемовини стосовно утворення з ОАК спільного підприємства, котре матиме координуючий характер, зазначив, що це СП — не єдиний напрям міжнародної співпраці. Нині, як сказав, відповідаючи на моє запитання Дмитро Семенович, ведуться (поки на початковій стадії) переговори про можливі перспективи формування ще двох спільних підприємств у галузі авіабудування: між «Антоновим» і його партнерами з Бразилії (їх цікавлять Ан-38 та деякі інші типи літаків) і Казахстану (ті виявили зацікавленість у Ан-140 і Ан-3).
Співпраця і конкуренція: дволикий Янус?
На стіні одного з експозиційних стендів виставки «Авіасвіт-ХХІ» я побачив набрану великими літерами фразу: «Україна і Росія — багатогранне ефективне партнерство». А внизу під цим текстом — емблеми конструкторських бюро, промислових підприємств, науково-дослідних інститутів та інших організацій двох країн, що співпрацюють у створенні та виробництві на коопераційних засадах авіаційної техніки, двигунів до неї, різних систем, агрегатів тощо.
Чимало таких коопераційних ділових зв'язків із російськими колегами є, зокрема, у широковідомого далеко за межами України великого двигунобудівного комплексу — відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ», що у Запоріжжі. Серед давніх традиційних російських партнерів запорожців можна назвати, приміром, такі підприємства двигунобудування, як московський «Салют» і завод імені В. Климова у Санкт-Петербурзі, а також низку авіаційних конструкторських бюро, де створюють цивільні та військові літаки і вертольоти, які оснащують двигунами виробництва «Мотор Січі».
В інтерв'ю, яке під час салону «Авіасвіт-ХХІ» дав мені голова ради директорів ВАО «Мотор Січ» В'ячеслав Богуслаєв, він навів ще одну наочну ілюстрацію до цієї теми. Йдеться про те, що «Мотор Січ» створює своє нове підприємство — цього разу в Дубні (Московська область).
— Там,— розповідає В'ячеслав Олександрович,— ми збудували один корпус і ще два взяли в оренду, а тепер заповнюємо їх виробничим обладнанням. Планується, що наше підприємство в Дубні виготовлятиме різні запасні частини до споруджених у Запоріжжі авіадвигунів для різних літаків і вертольотів, котрі перебувають в експлуатації у Росії, а також вироблятиме продукцію військового призначення — двигуни для російських крилатих ракет.
...Під час розмови з очільником «Мотор Січі» я не міг не згадати про участь В'ячеслава Богуслаєва у зустрічі президентів України і Росії Віктора Януковича і Дмитра Медведєва з керівниками промислових підприємств і компаній, що відбулася в Києві у травні. Тоді В'ячеслав Олександрович, розповівши про українсько-російське партнерство у галузі двигунобудування, завершив свій виступ запитанням, адресованим російському президентові: як згадана співпраця двигунобудівників двох держав, яка має бути рівноправна і взаємовигідна, може поєднуватися з тим, що в Росії у цій галузі почали створювати «дублюючі» виробництва, націлені на те, щоб обходитися без української участі, замінивши її російськими підприємствами? На жаль, запитання В'ячеслава Богуслаєва до Дмитра Медведєва залишилося тоді без відповіді.
Тож нині я поцікавився у співрозмовника, чи не змінилася ситуація на краще чи його тривога щодо такого стану справ досі актуальна?
Виявилося, що позитивних зрушень не сталося. До того ж Богуслаєв розповів, що у декого в російському керівництві став популярний запроваджений в ужиток термін «імпортозаміщення». Про це неодноразово говорив у своїх виступах віце-прем'єр РФ Сергій Іванов, у віданні якого в уряді перебувають питання координації ОПК цієї держави. Як пояснив В. Богуслаєв, непоодинокі стали випадки, коли плоди спільних розробок, проведених «Мотор Січчю» разом із російськими партнерами, надалі привласнюють росіяни, копіюють і випускають вже їхні заводи — замість українського підприємства, яке «видавлюється» зі спільних виробничих програм.
Наведемо один із прикладів цього, що стався стосовно деяких вертолітних двигунів, виробляти які передбачалося коопераційно об'єднаними зусиллями запорізької «Мотор Січі» й санкт-петербурзького заводу імені В. Климова. Російська сторона, порушуючи дух угод про співпрацю і принципи ринкової економіки, вирішила частину складових цих двигунів, котрі раніше планували виготовляти у Запоріжжі на «Мотор Січі», передати... на російські підприємства. «Ось так,— із сумною іронією веде далі Богуслаєв,— нас як «менших братів» «старший брат» витискає з Росії».
А ще керівник «Мотор Січі» додав, що часом росіяни для різних своїх літаків і гелікоптерів використовують двигуни російського виробництва — навіть тоді, коли вони за своїми технічними, технологічними й економічними параметрами гірші, ніж ті, що випускають в Україні.
Розповів Богуслаєв і про те, що на одному із засідань спільної українсько-російської робочої групи зі співробітництва в авіабудуванні російська сторона звернулася до української з пропозицією, щоб створені у Запоріжжі двигуни Д-436-148, які виготовляють на «Мотор Січі» й уже добре працюють на регіональних пасажирських літаках Ан-148, замінити на інші двигуни — Sam-146, створені французькими конструкторами й зроблені спільно з російським «Сатурном» (для лайнерів «Сухой Суперджет»), із якими у росіян є певні проблеми.
Тож резюмуючи свою невеселу розповідь, В'ячеслав Олександрович сказав, що оскільки він, як очікується, братиме участь в окреслених на 26 жовтня заходах за програмою візиту до Києва голови уряду Росії Володимира Путіна та його зустрічі з Прем'єр-міністром України Миколою Азаровим (де спільно з промисловцями обговорюватимуть різні напрями українсько-російської співпраці), то має намір знову порушити актуальне питання, на яке кілька місяців тому керівник «Мотор Січі» не отримав відповіді від президента Росії.
«Січ-2» на «Дніпрі»: старт у грудні
Чимало різних технічних і технологічних розробок продемонстрували на виставці «Авіасвіт-ХХІ» підприємства і організації з Дніпропетровська, Києва, Харкова, що входять до системи Національного космічного агентства України.
Одним із представлених на салоні експонатів став повнорозмірний (виконаний у масштабі 1:1) макет космічного апарата «Січ-2», створений у державному конструкторському бюро «Південне» і виготовлений у виробничому об'єднанні «Південний машинобудівний завод» із партнерами. Головний інженер ДКБ «Південне» Володимир Василина розповів авторові цих рядків, що апарат «Січ-2» призначено для Д33 — дистанційного зондування Землі — з космічної орбіти за допомогою комплексу бортових приладів цього супутника, які працюватимуть в оптичному та інфрачервоному діапазонах.
Щодо дати запуску «Січі-2», то Володимир Григорович повідомив, що раніше окреслений термін старту — 26 жовтня 2010-го — через певні технічні й організаційні причини змінено: тепер цей запуск заплановано на 16 грудня нинішнього року.
Апарат «Січ-2» передбачається вивести в космос однією з конверсійних ракет-носіїв «Дніпро», якими оперує міжнародна (російсько-українська) компанія «Космотрас». А стартуватиме ця ракета з шахтної пускової установки космодрому Байконур.
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
- ВЕНТИЛЯТОРИ БЕЗ ЛОПАТЕЙ
назад »»»