РАЦІОН — НА ПОТАЛУ
ГЕННИМ ІНЖЕНЕРАМ?
Чи потрібні Україні ГМО? Відповідь на це запитання шукали учасники міжнародної конференції «Використання ГМО в Україні: ризики та загрози».
Навколо генетично-модифікованих організмів суперечки точаться давно. Але й донині вчені не дійшли в цьому єдиної думки. Правда, більшість знавців вважає, що плоди генної інженерії можуть завдати більше шкоди, ніж користі, і радить не поспішати з їх застосуванням.
Що воно таке?
ГМО — це живі організми, в яких генетичний матеріал змінений за допомогою штучного перенесення генів, що наділяють їх додатковими властивостями. Наприклад, вони стають стійкішими до засух, шкідників, даючи при цьому більші врожаї. Вперше про них заговорили наприкінці 80-х, коли представники американської корпорації «Монсанто» оприлюднили свій винахід. Першим, повністю генетично-модифікованим харчовим продуктом, який був схвалений для комерційного використання, став помідор.
На перших порах учені, які створювали ГМО, не переслідували комерційних цілей. Зокрема, вони досліджували властивості ДНК і можливості її використання. Дещо пізніше з'явилась ідея подібним чином поліпшити якість різноманітних біологічних культур, які використовують для виробництва йогуртів, пива, хліба та деяких інших харчових продуктів, а також медичних препаратів: інсуліну, інтерферону тощо. Але з часом ці організми почали застосовувати і для отримання вищих урожаїв. Словом, проект зі створення ГМО поступово перетворився, як це нерідко трапляється, з наукового на суто комерційний.
Де вони найчастіше зустрічаються?
Насамперед у сільськогосподарських культурах: сої, картоплі, пшениці, кукурудзі, які в разі застосування цих організмів стають стійкішими до гербіцидів, засух, а також шкідників, отже, дають більші врожаї. Фахівці вважають, що соя є чи не найбільш розповсюдженою культурою, при вирощуванні якої застосовують ГМО. І це не дивно: її найчастіше використовують при виробництві ковбас, інших м'ясних виробів, оскільки за смаковими якостями ця рослина нагадує м'ясо, коштуючи при цьому значно дешевше. А також у хлібі, кондитерських виробах — практично в усій продукції, яка містить у собі борошно. Бо ж воно, як відомо, мелеться з пшениці, а також і в пиві, оскільки генну інженерію можна застосовувати і при вирощуванні ячменю — основного компоненту цього напою.
Якщо при вирощуванні картоплі послуговувались ГМО, то це не означає, що вони є лише винятково в ній. Адже з неї виробляють крохмаль, який додають до чипсів, пюре швидкого приготування. Навіть соки в багатьох випадках містять згадані вище організми, оскільки останні використовують і при вирощуванні яблук.
Якими є ризики?
Найчастіше, як уже зазначалося, вона використовується в сільськогосподарському рослинництві. Окрім згаданих культур, у деяких країнах вирощують трансгенні томати, рис, кабачки. Досить поширені трансгени, стійкі до гербіцидів, шкідників і вірусів. Так звана нечутливість до них дозволяє рослині бути стійкою до великих доз хімікатів, смертельних щодо звичайних рослин. Завдяки цим новаціям поля звільняють від бур'янів, а культури, стійкі до гербіцидів, виживають і приносять урожаї. Проте...
Вирощування культур, які не боятимуться гербіцидів, призведе до збільшення їх використання. Це спровокує широке потрапляння їх у навколишнє середовище, отже, споживання стає масовим. Контролювати ж поширення ГМ-культур дуже важко: вони можуть стати джерелом генетичного забруднення, витісняючи ендемічні та автохтонні для певної місцевості види рослин. Ті з них, що модифіковані як стійкі до гербіцидів і пестицидів, зможуть передавати свої нові властивості диким родичам, що неминуче призведе до появи так званих супербур'янів. При цьому пилок рослин за допомогою вітру, птахів і комах переноситиметься на величезні відстані, запліднюючи рослини близьких видів і передаючи їм свій генетичний матеріал.
ГМО і здоров'я людини — несумісні?
Учасники конференції зазначали, що, крім агротехнічних, екологічних, соціальних, економічних ризиків, існує ще й медичний. І він, на думку голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяни Тимочко, полягає в тому, що ГМО здатні негативно впливати на стан здоров'я людей.
— Наслідком уживання ГМ-продуктів, зокрема, можуть бути алергічні захворювання, порушення обміну речовин, поява стійкості мікрофлори людини до антибіотиків, віддалений канцерогенний, тератогенний та мутагенний ефекти, викликані впливом трансгенних білків,— пояснює Тетяна Валентинівна.— Наприклад, негативний вплив на здоров'я людини можуть мати нові, «незаплановані» білки, що з'являються в генетично модифікованих рослинах. Це пояснюється тим, що в процесі створення ГМО проблематично передбачити, в яку саме ділянку геному «вбудується» новий ген. Натомість доведено, що в рослин можуть з'явитися неочікувані властивості, в тому числі й токсичні.
При створенні ГМО використовуються маркерні гени стійкості до антибіотиків, які, потрапляючи в організм людини, здатні перейти у кишкову мікрофлору, що унеможливить лікування хворих, які потерпають від інфекційних захворювань. З цієї причини в країнах ЄС заборонено використання ГМО із стійкістю до антибіотиків.
З пані Тетяною згоден Олександр Баранов — кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту біології розвитку РАН, президент Російської асоціації генетичної безпеки.
— Під час експериментальних досліджень було доведено, що у пацюків, яких годували трансгенною їжею, знижувався імунітет, а після вживання ГМ-томатів у них почалося руйнування шлунку,— зазначив учений.— Водночас у тварин зменшувався об'єм мозку, почалися патології печінки, інших органів. На нашу думку, споживання генетично модифікованих продуктів здатне викликати у людей порушення обміну речовин, складу крові, алергію до тих чи інших препаратів.
Учені застерігають
Нині серед учених світу немає одностайної думки щодо ГМО. Але заради справедливості слід зазначити, що більшість із них досить насторожено ставиться до ГМО. Вистачає і запеклих противників.
Так, професор молекулярної біології та мікробіології Джон Рейган заявив, що «використовувати сьогодні трансгенні продукти в їжу — все одно, що грати всім світом в російську рулетку».
Відомі вчені А. Кантані і М. Місера рекомендують повністю виключити з дитячого харчування генетично модифіковані організми. До речі, починаючи з 2004 року, в країнах Європейського Союзу їх не застосовують при виготовленні дитячого харчування. Досить цікавими видаються дані доктора Т. Травіка, який є науковим консультантом норвезького уряду. Ось його думка:
«Імовірна небезпека від ГМ-конструкцій вища, ніж від хімічних сполук і радіації, тому що вони цілковито «незнайомі» навколишньому середовищу, не розпадаються, а, навпаки, сприймаються клітиною, де можуть безконтрольно розмножуватись, зазнаючи при цьому мутації».
Ще в 2000 році понад 800 учених із майже 90 країн світу звернулися до урядів своїх країн з листом, у якому висловили занепокоєння станом і наслідками розповсюдження генетично модифікованих організмів. В Україні створено громадську організацію «Лікарі та вчені проти генетично модифікованих продуктів харчування», яка, посилаючись на результати наукових досліджень, застерігає від широкого використання генної інженерії.
— Однозначної відповіді щодо шкідливості ГМО для людського організму вчені поки що не отримали, але до продуктів харчування, які їх містять, особисто я ставлюся насторожено,— каже доктор медичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії медичних наук України Микола Проданчук.— Бо хоч хто б що говорив про плюси ГМО, а вони все ж є втручанням людини в природу.
Із цим погоджується Олексій Ситник — доцент кафедри екобіотехнології Національного університету «КПІ», кандидат біологічних наук.
— У багатьох країнах світу наростають протестні настрої проти розповсюдження ГМО. Маємо усвідомити, що Україна — не територія для випробування новітніх суперечливих технологій, а українці — не піддослідні кролики. В даному випадку влада має прислухатись до думки вітчизняних вчених, зокрема, тих, які радять не поспішати із застосуванням генетично модифікованих організмів, які є не чим іншим як вторгненням людини в лоно природи. А цього природа не прощає.
А що у нас?
За словами заступника міністра аграрної політики України Сергія Тригубенка, «в Україні офіційно не зареєстровано жодної сільськогосподарської культури, яка б вирощувалася на її полях. А якщо хтось десь і використовує генну інженерію при вирощуванні тієї чи іншої культури, то робить це протизаконно. Міністерство, яке я представляю, вживає заходи, спрямовані на запобігання ввезення до нашої країни ГМ-культур».
Верховна Рада прийняла низку законів, що регламентують поводження з генетично модифікованими організмами і їх використання. Водночас існує багато проблем, які, як зазначила у виступі вже згадувана Тетяна Тимочко, не можуть не хвилювати суспільство.
— У нас і досі немає наукового обґрунтування і гарантій безпечності споживання генетично модифікованих організмів людьми і сільськогосподарськими тваринами,— зауважила експерт.— Скажу більше: в Україні, за великим рахунком, відсутній жорсткий контроль за якістю продукції, існує можливість несанкціонованого провезення через державний кордон ГМ-продукції. Рівень поінформованості населення про потенційні ризики, пов'язані з її споживанням, є вкрай низький. Часто люди залюбки купують сорти культур, коли їм кажуть, що вони стійкі до бур'янів і шкідників... Чи споживають українці їжу, яка містить генетично-модифіковані організми? Так. І якийсь час ми й не здогадувались про це. Але після того, як наша країна приєдналася до Картахенського протоколу, який є першим міжнародним документом з питань регулювання ГМО, про цю проблему стали говорити частіше. Не перераховуватиму вимоги, які є в цьому документі до виробників, скажу лише, що будь-яка продукція підлягає маркуванню, якщо вміст ГМО в ній перевищує 0,9 відсотка. Нині все частіше можна побачити продукцію з написами «Без ГМО». Та чи так це — сказати складно: потрібні відповідні лабораторні дослідження. Правда, фахівці стверджують, що останнім часом харчових продуктів з ГМО поменшало. Можливо. Але маємо дуже багато проблем, які заважають контролювати потрапляння до споживача генетично модифікованої продукції.
Фахівці молекулярно-генетичної лабораторії Укрметртестстандарту можуть лише видавати висновки про наявність у тих чи інших зразках продукції генетично-модифікованих організмів, а ось прослідкувати, чи потрапляють вони на полиці магазинів, вони не спроможні, оскільки не мають відповідних повноважень. Зробити це під силу лише органам державного контролю, які, згідно з чинним законодавством, мають на це право. Перевірки в торговельній мережі проводять, але охоплюють незначну її частину. До того ж у багатьох випадках спрацьовує так званий людський фактор...
До речі, згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» кожен із нас має право на отримання інформації щодо продукції, яку споживає. В тому числі і про наявність чи відсутність у харчах генетично-модифікованих організмів. Але, на жаль, закон, із різних причин, як слід не працює. Насамперед через брак технічних можливостей, оскільки на відкриття відповідних лабораторій потрібні значні кошти. Проте крига, хоч і повільно, але все ж скресає. Тільки в системі Держспоживстандарту функціонують 13 акредитованих лабораторій, оснащених сучасним устаткуванням і укомплектованих кваліфікованими фахівцями. Останнім часом також побільшало звернень підприємців, які зацікавлені в дослідженні продукції, що виробляється. Насамперед ідеться про тих, хто експортує свої вироби до країн Європейського Союзу, де контроль щодо вмісту ГМО є досить жорстким. Розроблено реєстр продуктової сировини, яка підлягатиме обов'язковому дослідженню. Коли його буде затверджено, закон виконуватиметься краще.
Учасники міжнародної конференції «Використання ГМО в Україні: ризики та загрози» висловили глибоку стурбованість неконтрольованим, а то й взагалі стихійним розповсюдженням генетично модифікованих організмів. Наголошувалося, що в разі, коли ми дорожимо власним здоров'ям, самим життям, піклуємось про своїх дітей та онуків, то маємо зайняти більш активну позицію щодо нерозповсюдження ГМО. Україна споконвіку славиться родючими ґрунтами, маємо достатньо можливостей для збільшення врожайності сільськогосподарських культур. І тому не потребуємо штучного втручання в природні процеси.
Своє вагоме слово має сказати й влада. Досі ніхто з вищого керівництва держави не висловився чітко і прозоро з приводу ГМО, що все більше входять у наше життя, до нашого столу. На жаль, жоден із законів не передбачає конкретної відповідальності порушників, надто багато лазівок, які дозволяють використовувати ГМО на власний розсуд.
Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»