КОРИГУВАТИ КОДЕКС ТРЕБА КОМПЛЕКСНО
Наступного тижня Верховна Рада має розглянути законопроект, який стосується ст. 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП), що називається «Порушення законодавства з фінансових питань».
Ця новела з’явилася у вітчизняному законодавстві у січні 1993 року, коли державний сектор економіки накрила хвиля розкрадань, проте винних можна було притягти до кримінальної відповідальності хіба що за службову недбалість. Директор заводу, наприклад, перераховує якій-небудь комерційній фірмі сто мільйонів гривень на придбання пально-мастильних матеріалів, а вона бере собі та й «провалюється» крізь землю разом із грішми. Усім зрозуміло, що фірма — лише декорація, під прикриттям якої директор кладе ці гроші собі до кишені, але формально його можна звинуватити у недбалості — не перевірив, мовляв, надійності свого ділового партнера. А за саму лишень службову недбалість нечасто засуджують до реального позбавлення волі. Найчастіше ще на стадії досудового слідства кримінальну справу закривають за амністією або якимись нереабілітуючими обставинами.
І от для того, щоб хоч чимось можна було «відшмагати» розкрадачів, у парламенті придумали не кримінальну, а адміністративну статтю про порушення законодавства з фінансових питань. Діє вона й донині, причому у випадках, коли йдеться про події, що сталися на об’єктах державної форми власності. Щоправда, може застосовуватися й на приватних підприємствах, але за умови, коли у їхньому розпорядженні перебувають державні кошти.
До статті, зокрема, входять такі діяння, як несвоєчасна або неякісна інвентаризація грошових коштів і матеріальних цінностей, а також невжиття заходів із відшкодування з винних осіб збитків від нестач, розтрат, крадіжок і безгосподарності. Подібні правопорушення найчастіше виявляють працівники підрозділів міліції, котрі протидіють економічній злочинності. Вони, скажімо, виявивши великі розкрадання у якому-небудь державному магазині, не відразу знайдуть докази того, що його директор діяв у змові зі своїми підлеглими. Проте вони швидко знайдуть докази того, що під час інвентаризації майна продавщиці замість коробок із взуттям підсунули йому коробки з повітрям, а він не став переобтяжувати себе тим, щоб перевірити їхній вміст. І тоді йому вже можна виписати штраф від 136 до 340 грн. Сума, звичайно, смішна, порівняно з обсягами можливих розкрадань, однак адміністративне стягнення — гачок, котрий допоможе зачепити ниточку, яка розплутає клубок складного злочину. А не допоможе — то з поганої вівці хоч вовни жмут.
Окрім цього, диспозиція статті містить ще такі діяння, як порушення правил ведення касових операцій, бухгалтерського обліку, внесення неправдивих даних у фінансову звітність, але то вже більше по лінії Контрольно-ревізійної служби, котра входить до системи Міністерства фінансів.
Згідно з КУАП складати протокол про вчинення фінансових порушень можуть дві структури — МВС і Контрольно-ревізійне управління. А от накладати стягнення у вигляді штрафу — лише КРУ. Зміст запропонованих поправок до кодексу — надати органам внутрішніх справ право не тільки складати протоколи, а й накладати стягнення.
Узагалі — це не надто зручна практика, коли порушника ловить одне відомство, а штрафує рівноправне йому друге. Інша справа, коли йдеться про судові органи. Наприклад, спіймали дрібного хулігана, склали на нього протокол і відвезли до районного суду — нехай, мовляв, суддя вирішує, що з ним далі робити. Але ж за хуліганство, за законом, можуть присудити не лише штраф, а й 15 діб адмінарешту, а всі покарання, пов’язані з позбавленням волі, відповідно до Конституції, може накладати суд. Тому з хуліганством така практика цілком виправдана. Однак якщо мовиться про штраф, до того ж не надто великий, то доцільно буде довірити справу відомству, працівники якого виявили правопорушення і склали протокол (хоча б з міркувань заощадження паперу на супровідні листи).
Приблизно такими аргументами пояснювало свою точку зору керівництво Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, яке виступило в ролі автора законопроекту. Його ініціатива не викликала особливих заперечень в Головному експертному управлінні ВРУ, але там слушно зауважили, чи не годі вже розмінюватися на дрібниці. Адже цей законопроект містить незначні зміни лише до однієї статті КУАП, продовжуючи тим самим хибну практику до постійного безсистемного змінювання тексту кодексу. Через це він перетворився на найбільш розбалансований і несистематизований нормативний акт у правовій системі України.
Звичайно, всі згодні, що його ст. 222 і 255, котрі визначають, яке саме відомство складає адмінпротоколи і накладає стягнення, потребують суттєвих коректив. Приміром, давно не відповідає вимогам часу процесуальна норма щодо ст. 181-1 «Заняття проституцією». Адже за це діяння протокол складає орган міліції за місцем вчинення правопорушення, а стягнення накладають адміністративні комісії населених пунктів за місцем проживання порушниці. Це створює незручності, особливо, якщо географічно їх розділяють сотні кілометрів.
Оскільки прикладів подібної неузгодженості в КУАП можна навести не один десяток, то народним обранцям, напевно, належить дослухатися до думки експертів і підготувати до розгляду комплекс потрібних поправок.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- ХРОНІКА ПРИГОД
- ІНТЕРНЕТ-ШАХРАЙКУ ВИКРИТО
- ПЕРЕВЕРТНІ В МІЛІЦІЇ
- САМА СОБІ РЕЖИСЕР КРИМІНАЛЬНОГО ЖАНРУ
назад »»»