КОШИК ДЛЯ ГРОШЕЙ
Багатьох наших громадян цікавить питання, як зберегти від інфляції зароблені гроші. Фахівці радять розмістити їх у «валютному кошику». Оптимально обрати чотири доступні на готівковому ринку валюти: гривню, долар, євро, російський рубль. Це дасть змогу запобігти ризикам курсових стрибків та інфляції. Трудові накопичення найефективніше зберігати, розділивши їх на частини: у домашньому сейфі (на термінові непередбачувані витрати) та на депозитах (у різних банках і невеликими сумами). І за можливості ще частину — у надійних європейських банках.
Проте найнадійнішим варіантом збереження грошей банкіри називають золото. Майже у всіх великих банках можна придбати золоті зливки у зручній фасовці від 1 г до 1 кг. Чим більше важить зливок, тим менша вартість за грам металу. Ціна на золото змінюється щодня, як на долари, євро та іншу валюту. Чим більше знецінюється долар на світовому ринку, тим вища вартість золота.
Більшість експертів впевнилась у тому, що за останнє десятиліття і навіть за останні 40 років найкращим об'єктом для інвестування було золото. З 1969 до 2009 рр. американський ринок акцій зріс у 12 разів, нафта подорожчала у 25 разів, а золото — в 35. Таке лідерство дорогоцінного металу як інвестиційного інструмента породило прогнози багатьох професійних гравців щодо зростання вартості золота до 1500 дол. і навіть до 2000 дол. за тройську унцію.
Як відомо, ціна на золото формується далеко за межами Центральної та Східної Європи, а інвестиції в банківське золото стали доступними для громадян і юридичних осіб. Тож цікаво з'ясувати, наскільки «золоті» прогнози виправдані, чи варто вкладати гроші саме в золото?
Екскурс в історію
Від 1833 р. ціни на жовтий метал пройшли кілька історичних етапів, нагадує відомий експерт, кандидат економічних наук Віталій Шапран. Від 1833 до 1932 рр. вартість золота в доларах США була фіксована й коливалася на рівні 20–22 дол. за тройську унцію. Об'єктивним підґрунтям такої тривалої стійкості ціни було прив'язування урядами розвинутих країн національних грошових одиниць до дорогоцінних металів.
З 1933 до 1969 рр. ціна на золото коливалася у межах 26–34 дол. за тройську унцію, її волатильність впродовж цього періоду була незначна. За тих часів відбувся перший етап еволюції формування кредитних коштів, а влада США після «Великої депресії» проводила стриману монетарну політику.
Період «вільного» ринку золота розпочався з 1969 р. і триває донині. Нова Ямайська валютна система, що формально заснована на Спеціальних правах запозичення (СДР), а реально на розрахунках у доларах США, офіційно була сформована лише в січні 1976 р. Однак, як свідчить історія котирувань, у Сполучених Штатах наприкінці 1960-х було порушено основні принципи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи, коли держава відійшла від ідеї твердої прив'язки долара до золота. Ямайська валютна система з її відмовою від прив'язки нацвалюти до золота виявилася ефективнішою, вона забезпечила популяризацію долара США як основної резервної валюти і валюти для розрахунків, зазначає науковець. Відтоді золото перетворилося на товар, якому притаманні специфічні монетарні властивості. За сто років золото практично втратило функцію мірила вартості, її перебрали на себе паперові гроші. Тепер не золотом вимірюють ціну долара, а доларом вимірюють вартість тройської унції золота.
Цінова динаміка
Останні 40 років вартість золота зросла з 35 до 1180 дол. за тройську унцію. За цей час жовтий метал зазнав шість цінових злетів і падінь. Найбурхливіше зростання спостерігалося з 1969 до 1974 рр., коли уряд Сполучених Штатів під час випуску грошей не був зобов'язаний орієнтуватися на золотий запас. Крім того, саме тоді відбувалося становлення процесу вільного ціноутворення й ринку золота. У цей період ціни на золото зросли в 4,5 раза.
Першу економічну кризу «вільний» ринок золота пережив наприкінці 1970-х. Середньорічна вартість тройської унції в 1980 р. становила 612 дол. Тоді було досягнуто своєрідного історичного максимуму, який подолано лише в 2007 р. Такою виявилася реакція на кризу, що уразила економіку США, та зусилля Федеральної резервної системи (ФРС) із відновлення зайнятості населення й ресурсів. Відновлення світової економіки (1980–1985) спричинило зниження вартості золота з 612 до 317 дол. за тройську унцію. Цей період, зазначає В. Шапран, дає наочний урок людям, які під впливом прогнозів «супераналітиків» починають вірити, що жовтий метал може тільки зростати в ціні. Макроекономічна статистика США свідчить, що на тлі зростання економіки й скорочення безробіття попит на золото скорочується. Інвестори виводять свої активи з ринку золота, намагаючись більше заробити, інвестуючи в реальну економіку.
Найдовший період цінової стабільності в сучасній історії ринку золота (1986–2001) ознаменувався низькою волатильністю. У цей час середньорічна вартість жовтого металу коливалася в межах 270–450 дол. за тройську унцію. Свого історичного мінімуму з 1980 р. (271,04 дол. за тройську унцію) середньорічна ціна золота досягла в 2001-му. Вважається, що в період найпомітнішого зниження ціни на золото, з 1998 до 2001 рр., на попит значною мірою впливали низькі відсоткові ставки у Сполучених Штатах і Європі, які забезпечували повну зайнятість у світовій економіці.
Період різкого зростання цін на золото (2002–2009), нагадує експерт, схожий на той, що спостерігався в 1980-му. Ситуація повторилася майже через 30 років. Очевидно, це пояснюється подібністю загальноекономічних тенденцій.
Інфляційний чинник
Якщо перерахувати вартість золота з урахуванням утрати доларом США купівельної спроможності з 1969 р., то з'ясовується, що історичний максимум 1980-го далеко не подоланий. У перерахуванні на купівельну спроможність долара в 2009 р. у 1980-му середньорічна ціна золота становила 1592,66 дол. за тройську унцію. Такий значний сплеск цін був зумовлений наслідками економічної кризи й надмірною емісійною активністю ФРС США. Перерахування ціни на золото з урахуванням інфляційного чинника розвіює міф про те, що жовтий метал здатний зберігати свою вартість, наголошує науковець. Інвесторам, які купили золото у 1980 р. за 612 дол., у 2001-му довелося б його здавати вже по 271 дол. за тройську унцію. При коригуванні на інфляційну складову в Сполучених Штатах збитки виглядають ще вагомішими. Отже, за період, трохи більший від 20 років, вартість тройської унції золота знизилась у 4,9 раза. При цьому зафіксовано чітко окреслений довгостроковий спадаючий тренд.
На прикладі реальної цінової динаміки за тривалий період часу можна побачити, що слідом за різким зростанням ціни золота настав двадцятилітній період її поступового зниження. У нинішній ситуації варто прислухатися до заяв Уоррена Баффетта і Джорджа Сороса, зазначає Віталій Шапран, які ще торік говорили про те, що ціни на золото завищені. Дж. Сорос цьогоріч на форумі в Давосі заявив, що ціни на жовтий метал обваляться.
Трохи раніше Уоррен Баффетт, підкреслюючи свій песимізм щодо купівлі банківського золота у великих обсягах, зауважив: «Спочатку ви риєте діру в землі десь в Африці, дістаєте звідти золото, потім перевозите його через півсвіту й опускаєте в іншу, спеціально викопану діру в землі, навколо якої розставляєте спеціально найняту охорону. Покажіть мені в цьому процесі додану вартість?» Втім, такий песимізм не завадив йому п'ять років тому заробити на ринку дорогоцінних металів кілька сотень мільярдів доларів.
Прогнози цінових трендів від інвестбанків і ключових операторів ринку золота нині є діаметрально протилежними. Так, більшість із ТОП-25 основних учасників світового ринку золота прогнозує, що середня вартість жовтого металу становитиме більш ніж 1000 дол. за тройську унцію. Інший прогноз — 1199 дол. Зараз ціна тройської унції сягнула 1274,20 дол.
Реакція США
Нині ФРС США стоїть перед вибором: чи варто продовжувати «накачувати ліквідністю реальний сектор»? Програми стимулювання економіки країни призводять до зростання грошової маси в обігу. Витискування з банківських балансів «токсичних активів» живими грішми має неприємний наслідок: вони наводнюють економіку коштами, які потрапляють на різні ринки й стають причиною казусних диспропорцій.
До таких казусів часів нинішньої кризи експерти відносять різке зниження прибутковості на ринку казначейських зобов'язань (КЗ) США. У другій половині 2008 р., після горезвісного дефолту банку Lehman Brothers, рівень прибутковості КЗ на вторинному ринку наблизився до нуля. В цей час спостерігався істотний стрибок вартості золота на світовому ринку: з вересня 2008-го до січня 2009 р. воно подорожчало з 700 до 900 дол. за тройську унцію. Схвильовані дефолтами Lehman Brothers та AIG, інвестори шукали, де з найменшим ризиком розмістити свої кошти. Такими «тихими гаванями» виявилися ринок КС і ринок золота, нагадує кандидат економічних наук.
Торік зростання ціни на золото тривало, за рік вона збільшилася з 874 до 1087 дол. за тройську унцію. Склалася парадоксальна ситуація, коли уряд США через ФРС насичував економіку грішми, але у зв'язку з побоюванням інвесторів ці гроші формували підвищений попит на золото і КС. У березні 2009-го ФРС провела ефективну інтервенцію, викуповуючи на ринку КЗ, тим самим ще більше знижуючи їхню прибутковість. Інтервенція на ринку казначейських зобов'язань виявилася вдалою, а у квітні-травні 2009 р. через фондовий ринок у економіку почали повертатися кошти банків. Однак ринок золота інтервенції зачепили несильно. Практично весь обсяг золота, виставлений МВФ на продаж (403,3 т), у другій половині 2009-го був викуплений центробанками країн, що розвиваються. Зокрема, 50% заявленого до продажу обсягу було викуплено Резервним банком Індії.
Такі гравці як хедж-фонди, великі спекулянти й VIP-клієнтура інвестбанків не поспішають залишати ринок золота. Натхненні торішнім зростанням ціни на жовтий метал (на 25%), вони підтримують попит на нього і цьогоріч. Тож думки більшості аналітиків щодо «осідання» грошової маси, випущеної в обіг, на ринку золота є небезпідставними.
Торік вилучити з ринку жовтого металу «зайву» грошову масу ФРС не вдалося. З листопада 2007 р., коли у ЄС перший банк оголосив про свою неплатоспроможність, а іпотечна криза у США була вже прогнозована, показник М1 (готівкові й безготівкові гроші в обігу) зріс із 1,375 до 1,693 трлн дол. (на 23%). Найбільшими темпами грошова маса в США зростала з вересня 2008-го до січня 2009 р. Наступний пік — з квітня до червня 2009 р.
Нині з Білого дому лунають суперечливі заяви. З одного боку, йдеться про згортання програми допомоги фінансовому сектору й скорочення держборгу; з іншого — Палатою представників Конгресу схвалюється збільшення держборгу на 1,9 трлн дол., у результаті він сягне рекордних 14,3 трлн дол. Прогнозовані проблеми на ринку комерційної нерухомості в США, криза на ринку житлової нерухомості й високий рівень безробіття (майже 10%) вказують на те, що ризик відновлення програм урядової допомоги приватному сектору залишається цілком можливим. Тому на ринку золота вірогідне повторення торішнього сценарію, зазначає В. Шапран.
Великі резерви
Центробанки світу володіють золотим запасом у 29633 т. Порівняно з 1995 р. він зменшився на 14%. Останні 60 років на три найбільші країни (США, Велика Британія, Німеччина) припадало 30–40% світового запасу золота, підконтрольного центробанкам.
Найбільший його перерозподіл відбувся після Другої світової війни. У 1950-му у Сполучених Штатах було сконцентровано 73,39% золотих запасів. Відтоді їхній обсяг знижувався. Однак наприкінці 1960-х країна почала відходити від політики підтримки надлишкового рівня золотого запасу й скоротила його до 8000 т. Останні 30 років золотий запас тут не опускався нижче цього обсягу.
США лідирують за обсягами золотого запасу. Крім того, вони частково контролюють запаси МВФ. Не секрет, що ця держава найбільше впливає на політику фонду. Наприкінці 2009-го розклад на ринку практично не змінився. Запаси МВФ зменшилися на 200 т, запаси Індії збільшилися на 200 т. Золотий запас наростила й Росія (до 608 т). Запаси єврозони скоротилися на 10 т. Очевидно, країни ЄС за прикладом Великої Британії починають позбуватися золота, спрямовуючи вільні кошти на боротьбу з рецесією.
Експерт звертає увагу на важливий статистичний факт. Наприкінці минулого року ринкова вартість золотого запасу Сполучених Штатів становила лише 282 млрд дол., або 16% обсягу грошової маси М1. При цьому розмір золотого запасу був у 50 разів менший за новий ліміт держборгу, затверджений Конгресом. Це вказує на те, що нині золота, яке можна використовувати в розрахунках, у світі залишилося в кілька разів менше, ніж грошей, необхідних для обслуговування товарообігу.
Загальні запаси золота у світі оцінюють у 120000 т, із них тільки 25% контролюють центробанки і МВФ. Ринкова вартість усіх запасів сягає близько 4,2 трлн дол., це приблизно в 17 разів менше, ніж світовий ВВП за 2009 р. Ці цифри, констатує науковець, підтверджують, що світ остаточно відійшов від ідеї золотого стандарту й тепер жовтий метал слід розглядати тільки як інвестиційний ліквідний товар.
Золото стало товаром, і тепер воно втратило частину свого монетарного значення, отже, стратегії нагромадження заощаджень у золоті мають спекулятивне забарвлення. Людина, котра має намір купити банківське золото, мусить усвідомлювати, що подібна операція є спекуляцією. Спадаючий ціновий тренд на ринку золота може тривати понад 20 років, це потрібно враховувати при реалізації довгострокових торговельних стратегій. Слід також знати: долар США, британський фунт і євро підвладні інфляційним процесам, що знижує ефективність розміщення коштів у банківські метали.
У 2009–2010 рр. жовтий метал лише формально подолав ціновий максимум. У 1980-му, з урахуванням коригувань на втрату купівельної спроможності долара, золото коштувало більш ніж 1500 дол. за тройську унцію. Історія свідчить, що після пікового зростання на ринок очікує двадцятилітній спадаючий тренд, резюмує Віталій Шапран.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»