ЧЕРВОНИЙ ДРАКОН
Однією з найбільших індійських проблем нині є терор маоїстів. Вони називають себе захисниками найбідніших мешканців Індії, хоча походять аж ніяк не з середовища паріїв. Наксаліти — бенгальські маоїсти.
Їхня історія розпочалась у травні 1967 року і є наслідком «картографічної агресії» КНР проти Індії. На китайських мапах частина Кашміру, Аксай Китай показуються як територія Китаю. Це великий район льодовиків, які Пакистан подарував Пекіну. Китайці збудували там дорогу, яку пізніше використали для нападу на Індію. Сіккім, невеликий індійський штат, колись князівство, нині видніється на китайських картах як незалежна держава, а штат Андра Прадеш — як частина китайського Тибету.
Індійські наксаліти — це діти епохи 50–60-х років, фракційні кадрові організації різних комуністичних партій, яких в Індії 17. А терористичних організацій наксалітів, принаймні, 20. Усі вони за назвою марксистсько-ленінські, а окремі донині визнають маоїзм.
У 1979 році наксаліти почали культурну революцію у Калькутті. Вони нищили пам'ятники національних героїв, у тому числі Ганді, закрили школи і навчальні заклади, вбили ректора університету. Хатам, тобто фізична ліквідація стосувалася також рядових поліцейських. Із жодним високопосадовим функціонером уряду нічого не сталося. Вони залучили до вуличних сутичок люмпенпролетаріат; поліція ж, зі свого боку,— платних вбивць з того ж таки середовища.
Цей кошмар тривав у культурній столиці країни місяцями. Але поліція перемогла, наксаліти у містах були знищені. Тому вони почали діяти у сільській місцевості.
Для радикальних індійських комуністів Мао залишається авторитетом. Водночас ніхто з комуністів-марксистів-ленінців-маоїстів не погодився б жити у сучасному Китаї або під його домінуванням, бо там пішли капіталістичною дорогою, і не важливо, що економічний стрибок Китаю є захоплюючим досягненням, тоді як Великий Стрибок Мао завершився катастрофою і злочином. Розвиток Китаю викликав величезний поступ в Індії, бо вона не може не реагувати, коли сусід набирає сили.
Тимчасом індійським комуністам продовжує снитись пролетарська революція. Вони вважають, що в Індії оживуть ідеї Мао — навіть якщо це знову має бути культурна революція, яку у себе вдома вони намагаються провести терористичними методами. Непальським комуністам це вдалось, отже, на їхню думку, і в Індії вдасться також.
Від початку руху наксалітів минуло півстоліття, і весь цей час вони вважають, що Індія перебуває на межі вибуху. Дивно, але, крім них, ніхто цього не бачить, хіба що наштовхнеться на терористичну акцію, яку буде вважати злочином талібів, або пуштунів з пакистанської частини Кашміру, або фашистської Ананда Маргіс з Калькутти чи гурків, які прагнуть незалежності, сикхів, які хочуть відірвати Пенджаб, розбитих тигрів Тамілу, непальських революціонерів, для яких нинішній режим у Непалі занадто реакційний. Їх спільною ознакою є мундири і зброя, і це не відрізняє їх від регулярного війська. Звідки вони беруться? У країні, де корупція є найсерйознішою проблемою національної економіки, легко відповісти на це запитання.
Індійські комуністи вважали, що наксалітів знищили до 1970 року, але рух відродився у 1980-му. З'явилося наступне покоління — анархісти з Андра Прадеш і «опортуністи», які вели збройну боротьбу у Бенгалії і водночас брали участь у виборах.
Збройні групи наксалітів застосовували спочатку партизанські методи, маючи підтримку місцевих мешканців — трохи спонтанні, а трохи вимушені. Як у разі будь-якого партизанського руху. З самого початку наксаліти розраховували на розпалювання повстань у ближніх містах. Але не вдалося підняти жодного. Зрештою, в індійських містах не можна викликати жодних заворушень, окрім сутичок індусів з мусульманами. Мапа насильства в Індії — це нині одна третина території країни, охоплена надзвичайно жорстокою, кривавою діяльністю наксалітів. Увесь схід Індії з найбіднішими регіонами Біхару, Орісу і Андра Прадеш, тобто все узбережжя Бенгальської затоки — це територія, охоплена вогнем. Від діяльності наксалітів щорічно гине 500–600 осіб. Ці цифри для понад мільярдної Індії здаються невеликими, але щоразу злочин має негативний резонанс, а фотографії в газетах краще не дивитися.
Нині наксаліти — це вже не групи самооборони і не групи лісових партизанів. Це добре організовані підрозділи, які тактично діють на рівні роти і навіть батальйону. Це люди, які володіють умінням нападати на потяги, банки, арсенали. Вони в змозі конструювати бомби і дотримуються принципу «кров очищає».
Комуністичні партії Індії давно вже відмежувалися від наксалітів. Нова генерація терористів свої злочини виправдовує шляхетними мотивами як формою встановлення справедливості за власною ініціативою, вирівнювання кривд, яких зазнають бідні мешканці забутих Богом і людьми регіонів Індії.
Наксаліти — нині найбільша індійська проблема, оскільки її найскладніше розв'язати. На це потрібний час, а час в Індії спливає інакше, ніж у Європі: одночасно у лінійному і коловому вимірі.
За матеріалами закордонних джерел підготував Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ТЮРКСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА
- ВИМУШЕНІ ПОСТУПКИ
назад »»»