ОДІССЕЯ КАПІТАНА КУСТО
Член Французької академії, Командор ордена Почесного легіону, знаменитий дослідник світового океану, фактично піонер підводного плавання. І звичайно ж всесвітньо відомий фотограф, режисер, винахідник, автор безлічі книжок і фільмів. А крім того, видатний шоумен, педагог. То який же він, знайомий і водночас загадковий, Капітан Кусто?
Він ніколи не вважав себе вченим, але діяв саме так, як личить вченому. Кусто називав себе «океанографічним техніком». Як і личить харизматичному лідерові, говорив: «Ми підемо туди», і усі дружно підкорялися. У всіх його вчинках існує дві сторони — видима й прихована. І обидві захопливі.
1. Жак-Ів Кусто народився сто років тому — 11 червня 1910-го. Через службові обов’язки батька сім’я часто жила в Сполучених Штатах. Жак-Ів учився у Нью-Йорку. У 13 років повернувся до Франції. На березі Біскайської затоки навчився плавати і на все життя закохався в море. А придбана батьком кінокамера поклала початок справжній пристрасті.
У 1930-му він вступає до Вищої національної військово-морської академії. У 1933 р. отримує призначення на крейсер «Прімоге», який прямує на Близький Схід. Незабаром домагається переведення до воєнно-морської авіації. На батьковій автівці Жак-Ів потрапляє в аварію. Так кар’єра лейтенанта воєнно-морської авіації Кусто скінчилася...
У 1937 році він одружується в Парижі з Сімоною Мелькіор. Молоде подружжя живе в Тулоні. Філіп Тайє, поет і великий любитель спорту, став тут для Кусто хрещеним батьком у вільному зануренні. А все спорядження на той час — пара водонепроникних окулярів.
Із вересня 1939 року (з початком війни) Жак-Ів Кусто — канонір на крейсері, де прослужив до червня 1940-го — дати перемир’я між Францією та Німеччиною. Друзі повертаються до своїх підводних захоплень. Наслідком цієї роботи був фільм «18 метрів під водою», вперше представлений у 1943-му в Парижі під контролем окупаційної влади. Як і багато французьких військових, залишаючись «лояльним» урядові маршала Петена у Віші, він приєднався до руху «Вільна Франція». Саме тоді спільно з інженером Емілем Ґаньяном він збирає перший прототип акваланга і проводить низку випробувань.
Після звільнення Франції офіцери Жак-Ів Кусто та Філіп Тайє створюють групу підводних досліджень GERS. А акваланг «Кусто/Ґаньян» поставлено на комерційне виробництво.
2. Жак-Ів створює фірму підводних досліджень СЕМА, котра працює з нафтодобувними компаніями. Бере участь в експериментальних зануреннях батискафа «Трієст» професора Оґюста Пікара, вперше — на 3,2 км (!). Коли 1954 р. він вирушає на Червоне море та Індійський океан, на борту «Каліпсо» знаходиться молодий кінематографіст Луї Маль — майбутнє світило кінорежисури.
У 1953-му шалений успіх мала його книга «Світ тиші» (спільно з Ф. Дюма). Згодом Кусто розпочав створення фільму на її основі. Зйомки — по всьому світові, в невідомих на той час куточках. На кінофестивалі у Каннах уперше в номінації «Документальний фільм» він отримує «Золоту пальмову гілку». А в Нью-Йорку у 1957 р. йому присуджено «Оскар». Наступного року інший фільм Кусто «Історія червоної риби» отримує ще один приз на Каннському фестивалі та ще один «Оскар»!
Принц Монако Реньє пропонує Кусто стати директором знаменитого Океанографічного музею князівства. Він експериментує з першим проектом «блюдця, що пірнає». Захоплений новою амбітною ідеєю «Підводний дім». Починає легендарний експеримент із вивчення життя під водою — операцію «Преконтинент I». Два плавці тиждень живуть у підводному будинку на глибині 10 м. Одним із наслідків подальших операцій, «Преконтинент III», став третій «Оскар» 1965 року за фільм «Світ без сонця».
На початку 1970-х «Каліпсо» вирушила до берегів Антарктиди. Тепер головним об’єктом досліджень були кити.
3. У Жака-Іва Кусто два сини. Старший, Жан-Мішель — архітектор. Молодший, Філіп, в Америці став власником кіностудії. Саме тоді обличчя Жака-Іва стало знайомим телеглядачам світу завдяки телевізійному серіалу «Одіссея капітана Кусто».
У липні 1979-го у Португалії, в дельті річки Ріо-Тежо, загинув його син Філіп, який робив зйомки з борту гідролітака «Каталіна». Трагедія відчутно позначилася на Капітані. Він повертається зі США на батьківщину і засновує тут «Фонд Кусто». А 1985 р. «виводить в люди» «Алсіон» — катамаран із незвичним вітродвигуном-циліндром.
У грудні 1990 року помирає Сімона Кусто, яку всі, хто близько її знав, ласкаво звали Пастушкою. Вона одна могла впливати на вибуховий характер Капітана. 80-річний Жак-Ів одружується вдруге — на Франсіні Тріплет, матері Діани та П’єра-Іва Кусто, його дітей, народжених поза шлюбом.
У 1996-му «Каліпсо» зіштовхнулася з баржею в порту Сінгапура і затонула. А через рік, 25 червня 1987 р., і сам Кусто помер від інфаркту міокарда.
Славетний Капітан залишився в пам’яті людей не тільки як невтомний дослідник, але передусім як великий гуманіст, пристрасний борець за чистоту океанського середовища. Саме тим Капітаном, за яким не боязко йти.
Андрій ШЕСТАКОВ
також у паперовій версії читайте:
- МИРГОРОДСЬКА ЛАГІДНА
назад »»»