РЕФОРМА«НА ВОЛОСИНІ»
ПАРТІЯ РЕГІОНІВ ЩЕ НА КРОК НАБЛИЗИЛАСЯ ДО СКАСУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ РЕФОРМИ-2004
Попри те, що темою номер один в українському політикумі упродовж найближчих півтора місяця спостерігачі називають місцеві вибори, багатьох небайдужих нині турбує ще одне питання. А саме: ймовірне скасування конституційної реформи, проведеної в 2004 році напередодні третього туру президентських виборів. Відповідне подання до Конституційного Суду уже є. Тож нині триває попередній «підготовчий період» до такого «доленосного» дійства.
Наприкінці минулого тижня сталася подія, що її більшість політичних оглядачів охрестила генеральною репетицією до скасування згаданої реформи. Трьох суддів КС — Івана Домбровського, Ярославу Мачужак і Анатолія Дідковського — було звільнено з посад.
Щоправда, вони перед цим власноруч написали відповідні заяви. Однак суть від цього не змінюється — Конституційний Суд продовжує скочуватися щодо стовідсоткової лояльності до президентської Адміністрації. З часом «освятити» можна буде чи не будь-яке рішення, вигідне Вікторові Януковичу.
Звільнення суддів різні спостерігачі пояснювали по-різному. І з більшості пояснень випливає: певні формальні підстави для звільнення суддів КС справді є. Проте вони є й стосовно низки інших служителів Феміди. А розправа відбувається лише над тими, хто, наприклад, не підтримував рішення, в якому дозволяли формувати парламентську коаліцію в такий спосіб, в який вона існує тепер.
Більше того, скажімо, Іван Домбровський упродовж своєї судової кар’єри запам’ятався тим, що у 2006-му очолював КС. Проте очолював непродуктивно — за кілька місяців керування судом паном Домбровським суд не виніс жодного (!) вердикту. Причина цього «феномена» в тому, що в різних суддів були різні політичні уподобання. А непрості подання сипалися в той час, ніби з рогу достатку...
Хай там як, усе це дало підстави Іванові Домбровському попроситися піти з посади голови Конституційного Суду. На посаді керівника його замінив Андрій Стрижак, після чого робота КС пішла веселіше. Хоча місцем ухвалення актів бездоганної юридичної чистоти суд так і не став. Що й казати про нинішню ситуацію...
Нині пріоритетом номер один для Банкової є скасування політреформи. Цікаво, що рік тому представники ПР на всі голоси критикували попереднього президента Віктора Ющенка за те, що він, буцімто, спить і бачить: як би скасувати конституційну реформу й повернути собі повноваження Леоніда Кучми.
«Регіонали» методично, крок за кроком намагаються робити все, щоб наділити свого лідера повноваженнями, які надавала Президентові попередня редакція Конституції. Практично всі спостерігачі називають ці повноваження «кучмівськими», ніби забуваючи, що таким самим «букетом» повноважень володів упродовж першого року перебування на посаді глави держави і Віктор Ющенко. Різниця в тім, що він до пуття не зумів ними скористатися. На «розкачку» пішло багато часу.
За скасування реформи зараз узялися люди, чиї уявлення про владу суттєво відрізняються від поглядів попередника. Тому-то «регіонали» наступають навіть на такі твердині, що досі здавалися непорушними — надто довго Основний закон діє в новій, видозміненій редакції.
«Регіонали», зокрема лідер парламентської фракції Олександр Єфремов, намагаються довести: навіть якщо КС визнає реформу незаконною, повертати Конституції її попередній вигляд вони будуть, дотримуючись норм Основного закону. Тобто усі рішення ухвалюватимуть поетапно, протягом двох парламентських сесій, із необхідністю другого голосування у 300 голосів.
Але це тепер. Коли справа дійде до реального голосування, цілком можна буде зробити подання до архілояльного КС. А він, у свою чергу, ухвалить, скажімо, таке рішення: повертати Конституцію до попередньої редакції можна і простою більшістю у 226 голосів. Хто не вірить у можливість такого розгортання подій,— оптиміст. Бо далі усе перетворюється на справу техніки...
Показово також, що саме під час млявого обговорення можливих конституційних змін Олександр Єфремов почав розмірковувати про необхідність запровадження в державі прямого президентського правління. Себто це треба розуміти так: якщо повернення до президентсько-парламентської моделі управління державою не відбудеться, можна очікувати радикальнішого сценарію. «Громадяни» («ініціативні групи», «громадські організації» — потрібне підкреслити) звертаються до Віктора Федоровича з проханням узяти до своїх рук усю повноту влади. Тоді Україна мало не автоматично перетворюється взагалі на президентську державу.
Де-факто, враховуючи інертність парламенту і «одобрямсні» настрої провладної коаліції, воно діє уже сьогодні. Проте в «регіоналів», як відомо, апетит приходить під час їжі — чом би все й відразу не оформити ще й де-юре? Тим паче, що у правовій «війні» представники влади на порядок перевершують своїх опозиційних опонентів. Як не дивно, але провідні некоаліційні партії не надто переймаються можливим розширенням повноважень глави держави.
Ноу-хау від «регіоналів» в тому, що вони узяли курс на тлумачення своїх дій через... необхідність виконання президентської програми. «Усі без винятку кандидати йшли на вибори зі своїми програмами, які виходять далеко за межі повноважень Президента,— наполягає народний депутат Володимир Олійник.— І тепер виникло питання: а де ж інструментарій для виконання узятих на себе зобов’язань? Люди ж не запитують, де взяти повноваження, а вимагають лише їхнього виконання».
Логіка залізна, що й говорити. Виходить, для виконання програми, скажімо, Віктора Ющенка, чинних повноважень було достатньо. А його тезці в таких рамках уже затісно... Це при тому, що у В. Януковича є і стовідсотково свій уряд, і лояльна парламентська більшість.
До речі, про більшість. Її нині також задобрюють усіма можливими засобами. Олександр Єфремов цими днями виступив з ініціативою пролонгації парламентських повноважень. Тепер «регіоналові» не подобається, що парламентські, президентські та місцеві вибори розведені в часі. Так, ніби перед цим ті ж народні депутати не прагнули ухвалення норм про те, щоб вибори до місцевих рад і ВР відбувалися не в один день.
Щоправда, місцеві свята демократії, враховуючи близькість їхнього проведення, нині не чіпають, ніби священну корову. О. Єфремов говорить лише про необхідність «порадитися з народом» із приводу того, щоб одномоментно обирати Верховну Раду та главу держави. Поки що для цього пропонують 2015 рік. Але як буде далі — хтозна, бо апетити в чинної партії влади воістину приходять саме під час «їжі».
Руслан ІВАНІВ
також у паперовій версії читайте:
- ТЕСТ НА ДЕМОКРАТИЧНУ ЗРІЛІСТЬ
- 11 ВЕРЕСНЯ В УКРАЇНІ ОФІЦІЙНО СТАРТУВАЛА КАМПАНІЯ З ВИБОРІВ ДО МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ, ЯКІ ВІДБУДУТЬСЯ 31 ЖОВТНЯ
назад »»»