ФРЕНК СІНАТРА: НА СЦЕНІ Й У ЖИТТІ
У пам'яті меломанів Френк Сінатра лишився співаком американської мрії. Ще за життя його увічнили у бронзі, а його знаменитий хіт Fly me to the Moon разом із американськими астронавтами побував на Місяці. Світ знав блискучу усмішку співака на естраді та у кінокадрі. Та дещо було поза кадром. Орфей Голлівуду співав не тільки для президентів і королів, а й... «хрещених батьків» мафії. Італієць з Америки, він виживав, за уявленнями своїх кровних предків-сицилійців, у країні, яку оспівував і став її легендою.
«Гангстер зразка 1929 року»
Френк змалку згадував, як приходив на берег Гудзона і мріяв підкорити гігантський Нью-Йорк, що височів навпроти його рідного містечка Хобокен. Шлях у шоу-бізнес не устелено трояндами — це він швидко зрозумів. Вокалу навчався просто на сцені: роки каторжної праці варті багатьох консерваторій. Голос Френка з часом ставав усе міцнішим та поступово набував бархатистості звучання, спроможності заглиблювати слухача у стан світлої меланхолії.
І коли Френк заспівав — про зустрічі й розлучення, ночі кохання та самотності,— кожному дівчиську здавалося, що він співає особисто для неї. Його ексцентрична манера виконання мала настільки вбивчий ефект, що підлітки усіх кольорів шкіри неслися кулею на Манхеттен, аби побачити свого Frankie «вживу», шаленіли на його концертах. І це ще до Преслі та Beatles. Френк був готовий до успіху, але такий шквал приголомшив навіть його!
Співак підкорив Нью-Йорк. Лишалася країна. Він розпочав із Голлівуду. На хвилі величезного успіху «Фабрика мрій» помітила його енергійну постать, вдало скроєну, наче автомобіль Форда, та блискучу усмішку найвищого голлівудського ґатунку. Отже, Голлівуд розпочинав легенду про Сінатру, а потім блискучу усмішку Френка тиражували по світу.
Проте не всі так вважали. За твердженням «Тайм», зовнішність Френка Сінатри більше нагадує «...гангстера зразка 1929 року». Цей імідж переслідував співака протягом усього життя, та навіть за домовиною. Остаточно крапку поставили архіви ФБР, які розсекретили через кілька місяців після смерті співака. Легенду та міф Америки звинувачували у зв'язках із криміналітетом. Десятки років цей компромат тримав під прицілом правосуддя всесвітньо відомого артиста. Що змушувало Сінатру йти на це? Можливо, поклик крові предків-сицилійців? Проте кожен має право на свій життєвий вибір. Френк вибрав своє.
Його завжди зачаровував світ гангстерів. Молоді літа Френка проходили разом із тими, хто з часом стане босом мафії. Вони й допомогли йому на початку. Решта — за талант і працю. Казали про співчуття до талановитого юнака дона Кастелло — голови чиказького мафіозного синдикату, який на старті сольної кар'єри Сінатри приплачував власникам клубів, де Френк співав, вкладав чимало коштів у його рекламу, одяг і музичні інструменти. Звісно, що не за блакитні очі співака, а за відсоток від збору.
Дон Кастелло, мабуть, і є той самий дон Корлеоне з «Хрещеного батька» Маріо П'юзо, а співак Джонні Фонтейн нагадує самого Френка. Не заперечувала це й дочка співака Христина. Допомагали йому і в тяжкі 50-ті, коли він не мав роботи. Тоді ж мафіозі змусили керівництво Columbia pictures надати Френкові останній шанс у фільмі «Звідси до вічності». Концерти Сінатри 70-х фінансував гангстер Луї Пацелла, а в останній альбом співака «Дуети» вклав кошти впливовий клан Дженовезе.
Френк ніколи не забував друзів. То «випадково» опинявся у літаку разом із небожами Аль Капоне, то разом із Лакі Лучано «світився» на фото. З Семом Джанканою Сінатру пов'язували не тільки справи, а й дружні стосунки. Сінатра присвячував Семові свої пісні, а на мізинці Джанкани красувалася каблучка із сапфіром — подарунок Френка.
Драми душевні й творчі
У коханні Френк був щедрий по-італійському, а кожна його пісня — освідчення у коханні. Цей кволий на вигляд брюнет діяв на жінок гіпнотично, захоплюючи своїм шаленим темпераментом.
Йому вдалося підкорити серця багатьох зірок світового класу, серед яких — Елізабет Тейлор і Марлен Дітріх, Мерилін Монро, Джуді Гарланд і Софі Лорен. Лише дві з-поміж цього сузір'я «зачепили» по-справжньому залізне серце «гангстера зразка 1929 року» — Ава Гарднер, рокова жінка Голлівуду, та «остання з богинь» Мерилін Монро.
Френк зустрів Гарднер наприкінці 40-х, коли вир невдач ледь не поглинув його. Америка на той час захоплювалася музикою стилю country: мода на Сінатру закінчилася, зали, де співав він, спорожніли, та наостанок — втрата голосу через емоційні потрясіння. Для обох ця зустріч стала доленосною...
Ава зустріла чоловіка свого життя, який допоміг їй вибратися з трясовини депресії. У них багато чого було спільного — пристрасті, смаки. Однак їхнє шлюбне життя псували ревнощі, а також жорсткі графіки гастролей і газетні плітки щодо адюльтерних пригод Сінатри у Лас-Вегасі. Френк відновив свій репертуар і голос: доля краще за нас знає, чого ми варті.
Із протиборства цих зірок і народився великий артист Френк Сінатра. Після розлучення з Френком Ава назавжди полишила Америку.
Таємниця Мерилін
Блиск влади, і тих, хто біля неї, завжди притягував Сінатру. Він прагнув дружби Джона Кеннеді, молодого перспективного політика, який, на думку Френка, мав допомогти йому та його друзям-мафіозі. Перемогу Кеннеді на виборчих перегонах 1960 року забезпечив не тільки незвичайний голос Сінатри, а й конверти із «зеленими» від самого Сема Джанкани.
Та усе зруйнувалося того дня, коли на столі Роберта Кеннеді, міністра юстиції й брата президента, опинилася доповідна записка від шефа ФБР Едгара Гувера. Тривалий час він стежив за Френком, збираючи компромат на співака.
1962-го пішла із життя Мерилін Монро. З нею у Френка був найбільш тривалий, але сумний роман. Мимовільний свідок її душевної драми із Джоном Кеннеді, співак зворушливо опікував Мерилін, аби вона зненацька не наковталася піґулок. Френк запропонував Мерилін руку й серце. Проте у відповідь почув незрозуміле: «Не турбуйся, я не затримаюсь тут надовго». До кінця життя Сінатра мучився думками про те, що не встиг допомогти цій самотній жінці, такій незахищеній від нелегкої долі.
А рік по тому у Далласі вбили Джона Кеннеді. Ця звістка приголомшила Сінатру. Мабуть, уперше у житті він замислився над тим, чого усе варте, коли президента великої країни вбивають ні за цапову душу... Рік 1963-й завершувався похмуро. У Каліфорнії з готелю було викрадено сина співака — Френка Сінатру-молодшого.
Ці події тяжко вплинули на психологічний стан Френка: оптиміст за характером, він піддався депресії, запиячив і відсторонився від людей. Біль втрат останніх років прагнув втілити у піснях.
Творчість Сінатри 60-х — найяскравіше із його невмирущої спадщини естрадної класики. Саме тоді Френка п'ятиразово вшановували премією Grammy, а хіти того часу стали його візитною карткою — від знаменитої Strangers In The Night («Мандрівники в ночі») та I Left My Heart In San Fransisco («Я полишив моє серце в Сан-Франциско») — до жартівливої Pocketful Of Miracles («Кишеня, повна чудес»), різдвяної пісеньки-казки, яку співак виконував разом із дитячим хором. Музичні ритми Полінезії відчуваються в пісні Forget Domani («Забудь Домані»). Лірично й розчулено звертається Сінатра до молодшої дочки Христини у пісні Tina, а любовний дует Somethin' Stupid («Хтось з глузду з'їхав») зворушливо виконує разом із дочкою Ненсі, відомою співачкою. В ритмічних мелодіях голос Френка, його італійський темперамент заряджають енергією та оптимізмом. Про ліричні пісні Сінатри, осяяні теплом його серця, можна говорити нескінченно — настільки самобутньо-яскрава манера його виконання. Та краще слухати. Тому що почуття любові, яке дарував він людям, є індульгенцією за усі гріхи його не надто праведного життя.
У середині 60-х років Сінатра ще був неодружений. 50-літній ювілей збігся з новим його захопленням — золотоволосою актрисою Міа Ферроу. Та засмучувала 30-літня різниця у віці. У день одруження Сінатра зателефонував до Ави Гарднер у Лондон. «Якийсь ти нерадісний,— казала Ава.— Може, зачекаєш зі шлюбом?» З Міа співак прожив лише рік. Ава ставилася до неї з ніжністю і якось говорила їй: «Ти дитина, якої у нас із Frankie ніколи не було. І вже ніколи не буде».
Finita la comedia
Так, не старішав він із часом, лише сивина посріблила скроні. Таким входив у добу 70-х років, героїчно змагаючись з часом, віком і скороминущою модою. Вже погасли зірки багатьох його конкурентів, а Френк ще співав. Тонкий знавець шоу-бізнесу, Сінатра у своїх концертах зберігав надзвичайний артистизм і талант інтерпретатора разом із виваженою ринковою стратегією. Наприкінці 70-х співак виконав один зі своїх шедеврів — суперхіт New York, New York, чим повернув до себе любов численної аудиторії.
Найпопулярніші свої шлягери Сінатра записав 1993 року в альбом «Дуети» разом із Барбарою Стрейзанд, Шарлем Азнавуром та іншими зірками. Цей альбом тричі (!) здобував платиновий сертифікат.
А в грудні 1995-го співак широко відсвяткував свій 80-річний ювілей. Здавалося, уся Америка вшановувала вічно молодого Френка Сінатру, який вперто не хотів старіти.
Володимир СКРИНЧЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- СОЛОДКЕ ПРОКЛЯТТЯ ГЕНІАЛЬНОСТІ
назад »»»