ПРОДАМО ЧИ ВІДДАМО ЗА ТАК?
Фонд держмайна оприлюднив новий проект Закону «Про Державну програму приватизації на 2010–2014 роки». На відміну від багатовекторності попередніх, пропонована програма має одну основну мету — сприяти оптимізації частки держсектора за критерієм конкурентоспроможності та вивільненню держави від невластивих для неї функцій в умовах ринкової економіки.
Нині процес роздержавлення майна здійснюється відповідно до програми, що була розрахована на 2000–2002 рр. і згідно із законом продовжує діяти до затвердження нової.
Процес приватизації, розпочатий у 1992-му як широкомасштабний соціально-економічний проект трансформації держвласності, мав на меті за стислі терміни забезпечити стратегічні позиції приватної власності в економіці. Однак дещо затягнувся.
Після 2002 року не було ухвалено жодного проекту Держпрограми приватизації. Як результат — втрата системної політики у сфері трансформації відносин власності.
Сучасний стан реформ в економіці обумовив нові підходи до приватизації та підготовки концептуально нового програмного документа, який протягом п'яти років має забезпечити завершення процесу приватизації, оптимізацію держсектора економіки, сконцентрувати зусилля держави на виконанні основних функцій.
Цілі та механізми
Розробники програми вважають, що приватизація має стати одним із основних інструментів для відновлення економічного зростання. Цілями державного регулювання у сфері зміни власності є визначення мети, шляхів і завдань приватизації на завершальному етапі трансформації держвласності, коли в країні сформувалася ринкова економіка, а приватний сектор посів стратегічні позиції; систематизація процесу та встановлення послідовних етапів реформи у сфері приватизації.
Основні шляхи досягнення мети — забезпечення високих темпів приватизації держоб'єктів, на які немає заборони на приватизацію і які є надлишковими для виконання державою своїх функцій; застосування індивідуальних засад при приватизації стратегічних підприємств і підприємств-монополістів (група «Г»); використання програмно-цільового підходу до приватизації держоб'єктів групи «Г» у стратегічних галузях; внесення до приватизації земельних ділянок, на яких розташовано державні об'єкти, що підлягають приватизації, або об'єкти, які були приватизовані без них. Зменшення обмежень для внесення держоб'єктів до приватизації за умови, що це не позначиться негативно на виконанні державою своїх функцій; залучення до приватизації інвесторів, зацікавлених у довгостроковому розвитку підприємств; збільшення для них привабливості приватизації, створення позитивного іміджу цього процесу в суспільстві та міжнародній спільноті.
Етапи реалізації
На першому етапі (2010 р.) держоб'єкти приватизують на основі чинного законодавства. Водночас створюється необхідна правова та організаційна бази для переходу до приватизації на засадах, визначених Президентом України.
Другий етап (2011–2012 рр.) передбачає завершення продажу об'єктів масової приватизації і об'єктів, приватизація яких розпочалася до набрання чинності новою програмою. Третій етап (2013–2014 рр.) — завершальний період дії програми. Тоді приватизація має здійснюватися як складова реформування стратегічно важливих і соціально значущих галузей. До кінця 2014-го має закінчитися приватизація як широкомасштабний соціально-економічний проект. При цьому підбиватимуть її підсумки, готуватимуть необхідні інституційні зміни (удосконалення законодавства та діяльності органів, що робили приватизацію для виконання ними в більш широкому обсязі функцій обліку та управління об'єктами держвласності).
Очікувані результати
Виконання програми має дозволити завершити масштабний процес трансформації відносин власності у державному секторі. Документом передбачено створення умов для внесення до процесу приватизації всіх об'єктів, подальше перебування яких у держвласності економічно недоцільне. Приватизація має стати значним резервом забезпечення економічного зростання.
Одним із головних результатів має бути зниження частки держсектора в економіці до 25–30% ВВП. У цьому секторі буде сформовано виробничий комплекс, який спроможний забезпечити ефективне виконання державою своїх функцій. Планується збільшити рівень капіталізації активів держсектора втричі.
Виконання програми має сприяти масштабному залученню приватного капіталу, в тому числі іноземного, що стане вирішальним чинником прискорення структурної перебудови економіки, створення потужних вертикально інтегрованих структур, які будуть конкурентоспроможні на світових ринках; проведення модернізації виробництва, впровадження нових технологій та видів продукції, сучасного менеджменту. Крім того, має бути створено базу для розвитку малого і середнього бізнесу, який легко і швидко адаптується до ринкових умов.
Передбачається також зменшити навантаження на державу щодо управління держсектором. Це дасть змогу забезпечити зростання ефективності управління: зменшення управлінських витрат, скорочення витрат на фінансову підтримку збиткових і малорентабельних підприємств і, як наслідок, збільшення рівня дохідності об'єктів держвласності.
Протягом 2010–2014 рр. передбачається залучити до держбюджету кошти від продажу та управління державним майном на 50–70 млрд грн, які можуть бути використані для структурної перебудови економіки й модернізації виробництва, оновлення матеріальної бази сфери соціально-важливих послуг для населення.
Ухвалення програми має систематизувати процес реформ у сфері приватизації та визначити послідовні кроки його реалізації, а також досягти максимальної ефективності приватизації держмайна; залучити до процесу зміни власності широке коло покупців, зацікавлених у довгостроковому розвитку підприємств. Слід обмежити ризики під час проведення приватизації об'єктів, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або мають ознаки домінування на державному ринку товарів (робіт, послуг). Досягти запланованої глибини реформування держвласності; підвищити відкритість та прозорість процесу приватизації; забезпечити реалізацію завдань і проведення реформ у сфері приватизації, завершити приватизацію як проект трансформації відносин власності.
Нові плани
Спочатку уряд задекларував амбітні приватизаційні плани. Очікувалось, що цьогоріч державну скарбницю наповнять 10 млрд грн від продажу держмайна. Однак після коригування держбюджету ця сума зменшилась до 6,1 млрд грн. У приватизаційному плані значаться 237 компаній, 73 із яких будуть продані на конкурсних умовах, решта — на фондовій біржі. Влада хоче продати «Укртелеком», львівську вугільну компанію, АК «Свема», 25% пакетів акцій Одеса-, Суми-, Полтава- та «Прикарпаттяобленерго». ФДМ провів оцінку початкової вартості перших трьох обленерго для подальшого продажу на фондовій біржі, вона становить 345 млн грн. «Одеський припортовий завод» і «Турбоатом» до поточних лотів не увійшли, але дискусії про їхню приватизацію тривають.
Експерти зазначають, що плани уряду у сфері приватизації можуть забезпечити відновлення цього процесу. Однак приватизацію продовжують розглядати як джерело наповнення держбюджету. Це не створює передумов для інвестицій у галузі й технологічний розвиток. Найбільшим у приватизаційному плані є держпакет (92,79%) телекомунікаційного оператора «Укртелеком». Його продаж планували на серпень на відкритому аукціоні стратегічному інвесторові разом із соціальними зобов'язаннями, які є чималими. У ФДМ сподіваються отримати від приватизації монополіста фіксованого телефонного зв'язку 10 млрд грн. Раніше можна було «вторгувати» й 25 млрд. Однак зараз компанія не в найкращому стані і коли її продадуть — невідомо.
Аби поліпшити фінансовий стан «Укртелекому» перед його приватизацією, Мінтрансзв'язку запропонувало проект закону, яким передбачено створення Фонду універсальних телекомунікаційних послуг. Його наповнюватимуть за рахунок обов'язкової для всіх користувачів телекомунікаційних послуг 3% надбавки до тарифу. Кошти фонду витрачатимуть на відшкодування операторам фіксованого телефонного зв'язку збитків від надання телефонних послуг у сільській, гірській місцевості та віддалених регіонах. Оператори мобільного зв'язку пропонують урядові відхилити законопроект і спільно розробити програму дій щодо телефонізації чітко визначеної кількості населених пунктів, які конче її потребують. Програму має бути розроблено з урахуванням сучасних реалій ринку, розвитку технологій та якості телекомунікаційних послуг.
Скромні здобутки
Нещодавно відбувся повторний продаж «Луганськтепловозу», який торік було повернуто до державної власності після оскарження результатів аукціону 2007 року. Стартова ціна підприємства становила 400 млн грн, а еквівалент повернення коштів попередньому власникові є делікатним питанням, особливо з урахуванням девальвації гривні. За правилами, до конкурсу мали допускати компанії, котрі не менш як три роки виробляють залізничні локомотиви, електропоїзди або комплектуючі до них чи використовують їх у своїй діяльності. Відповідно до умов конкурсу інвестор протягом шести місяців від моменту переходу права власності на пакет акцій має сплатити заборгованість із зарплати та соціальних платежів і не допускати їхнього виникнення у майбутньому.
Аукціон із продажу «Луганськтепловозу» мав стати показовим для оцінки ефективності управління приватизаційними процесами у країні. Це мало визначатися кількома чинниками: розміром суми, що повинна бути повернута попередньому власникові (із / чи без урахування компенсації курсової різниці) й термінами її повернення; складом і кваліфікацією учасників конкурсу, оскільки відповідно до законодавства України про приватизацію покупцями об'єктів приватизації не можуть бути юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків.
Одначе перший приватизаційний досвід нової влади бюджетного оптимізму не додав. Він нагадав перший досвід п'ятирічної давності попередньої влади з «Криворіжсталлю», але лише в тому, що тоді й зараз продано підприємство, яке було повернуте до державної власності. Все інше було не таким. Певна річ, підприємства не можна зіставити, як і ціни за них. І все ж п'ять років тому ціна другого продажу суттєво перевищувала ціну першого. Нині ж — навпаки. Тоді перемогу здобула інша компанія, до того ж зі світовим іменем. Зараз перемогла та сама компанія, що й раніше — Брянський машинобудівний завод. Головне — тоді був публічний конкурс, під час якого учасники запекло торгувалися. Тепер — непублічний, під час якого ніхто не торгувався.
Уперше від приходу до влади Президента Віктора Януковича та його команди приватизаційний конкурс завершився за півгодини. На аукціоні з продажу унікального в цій галузі підприємства, яке виробляє залізничні локомотиви та вагони, не було зроблено жодної пропозиції про підвищення ціни. Пропозиція Сумського виробничого об'єднання ім. Фрунзе, що контролює російський бізнесмен Костянтин Григоришин, дорівнювала стартовій ціні, визначеній ФДМ, і становила 400 млн грн. Брянський машинобудівний завод, що входить до російського «Трансмашхолдингу», запропонував лише на 10 млн грн більше і виграв конкурс. Ще одного потенційного учасника — кіпрську компанію «Мантара-холдинг», яку пов'язують із бізнесменом Ігорем Коломойським, не було допущено до приватизаційного конкурсу.
Загалом ситуація для спостерігачів і журналістів виглядала як повтор аукціону з продажу «Одеського припортового заводу», коли учасники конкурсу фактично не виявляли бажання торгуватись. А ціна, запропонована ними, була низька. Тоді конкурс було припинено і визнано таким, що не відбувся. Тепер, як твердять деякі експерти, ситуація дещо інша. Переможець був відомий заздалегідь. У 2007-му Брянський машинобудівний завод уже перемагав на конкурсі з продажу «Луганськтепловозу», запропонувавши тільки на 500 тис. більше стартової ціни підприємства, яка тоді становила 293 млн грн. Але тоді інші претенденти на купівлю, контрольовані українською фінансово-промисловою групою «ТАС» і «Приватбанком», яких не допустили до участі у конкурсі, домоглися судового рішення про недійсність договору купівлі-продажу.
Через це у цьогорічному квітні було ухвалено судове рішення про те, що Україна має повернути Брянському машинобудівному заводу гроші, які російський інвестор сплатив за українське підприємство. При цьому суму визначали за курсом гривні до долара. Тож 292 млн грн за курсом 2007-го нині перетворилися на більш ніж 400 млн грн, що фактично перевищує нинішню ціну продажу. На думку аналітиків, «Луганськтепловоз» продали удвічі дешевше від його ринкової ціни. До речі, вартість акцій на біржі в день продажу підприємства була вдвічі більша. Цього достатньо, щоб визначити прозору ціну конкурсу.
У ФДМ твердять, що зиск України від цієї приватизації у тому, що тепер російський інвестор має вирішувати проблеми із заборгованістю зарплати на «Луганськтепловозі», яка останнім часом зросла до 27 млн грн. Тим часом на підприємстві зауважують, що важливим є не тільки те, що новий власник зобов'язався погасити борги. Важливим є доступ до надійного російського ринку збуту заводської продукції. Адже останніми роками підприємство не мало жодного замовлення від «Укрзалізниці». Єдиним замовником була російська залізниця.
Утім, результати конкурсу, як і минулого разу, оскаржено у суді компанією «Мантара-холдинг». Від такої приватизації залишився неприємний осад, а якщо пригадати невдалий продаж попередньою владою «Одеського припортового», навіть посилився. Так що закордонні інвестори, за винятком хіба що російських, мабуть, отримають черговий привід засумніватись: чи варто співпрацювати з Україною? Тим паче що й своїх проблем у них вистачає.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»