АВІАНОСНИЙ
КИТАЙ
«Нема серйознішого доказу, що країна стає супердержавою, ніж будівництво авіаносців. Розуміння цього виклику стало необхідністю. Китай має всі засоби і повинен їх використати»,— так сказав адмірал Ху Жанлін в інтерв’ю одній із газет рік тому. Перехід до цього найвищого рівня морських озброєнь ставить перед серйозним викликом не тільки промисловість, а й збройні сили та політичне керівництво, професіоналізм і креативність технічного персоналу, а отже, всю міць країни.
Су-27к проти МіГ-29к
У вісімдесяті роки, коли почалась підготовка до будівництва перших радянських авіаносців, точилася конкуренція між проектно-конструкторськими бюро Мікояна-Гуревича та Сухого. Незважаючи на відсутність ринкової економіки, вона була абсолютно реальною. Конкуренція стосувалась нагород, премій, привілеїв для конструкторів і керівництва. На відміну від подібних військових кораблів Сполучених Штатів, Великої Британії та Франції, так званий важкий авіаносний крейсер був задуманий як вузькоспеціалізований ескортний корабель для оборони радянських ескадр від ворожих кораблів і літаків під час довгих рейдів далеко від рідних портів. Тому не дивно, що в ролі корабельних літаків були використані винищувачі цих обох авіаконцернів із відповідними змінами.
У дев’яностих роках Су-27к був удосконалений таким чином, що дозволив перетворити його з палубного винищувача на палубний багатоцільовий всепогодний літак. У 1998 році його взяли на озброєння під маркою Су-33. У той самий час його конкурент із МАПО МіГ переживав складний період — прототип не взяли на озброєння. Лише підписаний у 2004-му договір між Росією та Індією, який передбачав ремонт, модернізацію і передачу останній легкого авіаносця «Адмірал Горшков», змінив його долю. З огляду на відносно малі розміри «Горшкова», індійці зацікавилися використанням як палубних літаків швидше «МіГів», ніж «сушок». Відновлена програма розвитку палубного «двадцять дев’ятого» збіглася в часі з принципово якісною зміною у російській авіаційній промисловості (застосування найновітнішої електроніки на основі оригінальних російських винаходів). На додаток новий МіГ-29к має дуже багато ідентичних частин і блоків з МіГ-35, однак потребує менше палива і легший в обслуговуванні. Врешті-решт, і російський військовий флот планує тепер обмін Су-33 на МіГ-29к.
Як Су-33 став J-15
Минулого року російські медіа повідомляли, як Кремль відмовив Китаю у продажу реактивних винищувачів типу Су-33, посилаючись на китайське промислове піратство у випадку Су-27. Спочатку китайський уряд просив продати два Су-33 з метою «випробування». У процесі переговорів китайська сторона збільшила «пробне» замовлення до 14 і навіть 50 літаків. Але це не могло усунути основну проблему — відсутність гарантій для російської сторони, що знову не відбудеться нелегальне копіювання її літаків. Вочевидь, метою ОКБ Сухого була трансакція щодо надання багаторічних послуг у ремонті і консультаціях з експлуатації, а не продаж власних технічних винаходів і досягнень за ціною двох екземплярів без компенсації витрачених коштів.
У цей час у Росії, ймовірно, ще не знали про те, що китайці вже мають незавершений прототип літака цієї марки. Т-10к вони придбали в Україні у 2005 році. Завдяки йому китайські спеціалісти опанували технологію складних крил. Прогнозують, що J-15 буде оснащений авіонікою і озброєнням аналогічним до Су-30 МКК/J-11. Отже, замість співпраці з китайцями при будівництві двох і експлуатації трьох авіаносців росіяни залишаться «з носом».
З російського боку не бракує злісних коментарів на адресу найновішого китайського піратства. Як повідомила агенція РІА «Новости», найновіший китайський «клон», який незабаром повинен розпочати льотні випробування, «через убоге технічне оснащення не зможе скласти конкуренцію своєму російському прототипу Су-33». Річ у тім, що йдеться трохи не про те. Все ми розкриємо нижче.
Російські втрати — проблеми чи початок катастрофи?
Після створення авіапромисловості в КНР у шістдесятих роках Радянський Союз мусив змиритися з втратами секретів своїх бойових літаків. Виявилося, що китайці значно краще і дешевше виробляють винищувачі МіГ-19. Також вдалими виявилися тамтешні копії «двадцять першого». У Піднебесній успішно «клонували» й інші літаки радянського виробництва. І не тільки літаки, а також автомати АК-47. Їхніми покупцями були Пакистан і Єгипет.
У ХХІ ст. китайці спробували копіювати значно складніші винищувачі, яким є Су-27. Це боротьба, з одного боку, за продуктивність праці, а з іншого — за досвід у виробництві кораблів і літаків. Як досі китайці не виконали своїх обіцянок щодо виробництва 1200 дешевших копій, наситивши ними закордонні ринки? Можливо, як і передбачала російська преса, вони не в змозі копіювати радари або двигуни. Проте здобутий з українських складів Су-27к змінить цю ситуацію.
Довготермінові цілі політики КНР і авіаносці
Як повідомляла японська преса («Асахі Шімбун»), у Шанхаї продовжується будівництво нового величезного доку на острові. Він призначений для будівництва середніх авіаносців (тоннажністю 50–60 тисяч тонн) із традиційними силовими установками. Під час прес-конференції з приводу відправки китайських кораблів у Червоне море міністр оборони Хуанг Чепін згадав про необхідність мати на озброєнні кораблі цього класу.
З багатьох джерел повідомляють про дивну долю недобудованого російського авіаносця «Варяг». Китайська туристична фірма купила його в Україні у 2002 році для переобладнання на плавуче казино. Але проведені до цього часу роботи з його перебудови виразно свідчать про спробу доведення його до експлуатаційного стану як військового корабля. Якщо при цьому врахувати, що належить спочатку підготувати офіцерський і молодший командний склад, то можна отримати цілком прозору ситуацію. Старший авіаносець буде навчальним кораблем, два нові — бойовими. Термін завершення будівництва цих двох авіаносців ще не є певним, але подейкують, що це станеться 2015–2020 року. Китайське військово-морське озброєння здійснюється наповну!
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- СІЗІФОВА ПРАЦЯ
- ПАКИСТАН: МІЖ ПОВІННЮ ТА ПОШЕСТЮ
назад »»»