ЗІРКА ПРИНАДЛИВОГО ЩАСТЯ
Її, дуже допитливу дівчинку, найбільше цікавило, як створена Земля, яке її місце під Сонцем, і що там, в її глибинах. Із роками захоплення дівчинки не минуло, і 19-літня Зіна Аксентьєва, дізнавшись про вакансії в Одеській астрономічній обсерваторії, в 1919 році влаштовується туди на роботу, поєднавши трудову діяльність з навчанням в університеті. Так вона познайомилася зі своїм кумиром — академіком Орловим, який у ті часи був директором Одеської обсерваторії й професором університету.
Вона йому багато допомогла під час організації в Полтаві найпершої в Україні гравіметричної обсерваторії. Першим завданням, у виконанні якого брала участь Аксентьєва, було визначення сили тяжіння в різних місцях України з метою виготовлення гравіметричної карти. Почалося життя «на колесах» — конячка, бричка, важкі ящики з приладдям і дороги...
Величезної праці, напруження і терпіння вимагали дослідження, адже вченим треба було визначити, що діється в глибинах Землі, до яких безпосереднє проникнення неможливе. Користувалися непрямими методами, спостерігаючи різні явища на поверхні планети, відбирали ті, які відображають внутрішню її будову й механічні властивості. Зінаїда Аксентьєва мужньо пройшла ці дороги. Важливу роль відіграли не лише її талант, знання, особисті риси характеру, а й ставлення глибоковіруючої людини до Землі, як до живого організму. Їй боліло, коли бачила, як люди, шукаючи природні багатства, навмання безжально «довбають» поверхню планети. Тож треба було дати їм орієнтири.
Ця робота — основа для створення гравіметричної карти України, необхідної при пошуках корисних копалин, значною мірою допомагала геологам знаходити поклади нафти та газу.
У роки війни, евакуйовані до Іркутська, полтавські астрономи не припиняли досліджень. 1943-го вона захистила кандидатську дисертацію. Повернувшись до Полтави після звільнення міста від загарбників, Зінаїда Миколаївна відновлювала роботу обсерваторії. У 1947 році захистила докторську дисертацію.
Вражали досягнення цієї жінки, якій довелося виховувати сина й доньку. Злі язики пліткували, що її наукові успіхи стали можливими завдяки особливому ставленню до неї Орлова. А хіба вона не заслуговувала особливого ставлення? Інформація деяких публікацій, що З. Аксентьєва стала дружиною О. Орлова, не відповідала дійсності. У Олександра Яковича була дружина і шестеро дітей.
Коли Орлов залишив директорське крісло через погіршення здоров’я, замість нього керівником призначили Зінаїду Миколаївну. Під її орудою Полтавська гравіметрична обсерваторія стала однією з провідних наукових установ у СРСР із вивчення проблеми обертання Землі. Тут функціонувало Центральне бюро Радянської служби широти, яке оперативно визначало координати полюса Землі для практичних цілей. У неї було багато задумів. Проте здійснити вона встигла далеко не всі. 1969 року З. Аксентьєвої не стало. Нині наукова громадськість відзначає 110-ту річницю від дня її народження.
Міжнародний астрономічний союз, високо оцінюючи її внесок у розвиток астрономічної науки, присвоїв одному з кратерів на планеті Венера ім’я «Аксентьєва». А на Місяці є «Кратер Орлова».
Людмила ШЕРШЕЛЬ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- ПЕРО І НЕБО
назад »»»