НОВОРІЧНІ
МАРЕННЯ
СПЕКОТНОЇ ПОРИ
Традиційним уособленням новорічної ялинки в Україні споконвіку була ялина звичайна, або у Карпатах по-тутешньому смерека.
Як легендарний едельвейс, або шовкова косиця, що росте на неприступних урвищах, скелях-стрімчаках високо в горах і досяжний лише гордим і мужнім, сильним духом легеням-гуцулам, так і струнка карпатська красуня-смерічка заплітає свої довгі дівочі коси-гілля і чепурить колючі вії-хвоїнки у висотному гірському поясі аж за тисячу метрів (над рівнем моря). Там більше літньої вологи і прохолоди (та й спокою!). Така собі карпатська тайга — між 1200 і 1500 м над рівнем моря. Там, до речі, живе і чорний, з червоною шапочкою на голові, карпатський красень дятел, або жовна.
Щоправда, смерековий пояс у Карпатах на північних, холодніших, схилах хребтів знижується до 750 м, зате на південних, тепліших, у Закарпатті піднімається до 1650 м. На нього припадає 16 % площі Карпат (70% становить буковий пояс, розміщений нижче).
1.
Порівняно з тим, що зникає, «червонокнижним», едельвейсом смерек у Карпатах Бог зберіг більше. Всі вони тут одна від одної краща: високі, елегантні, прямі як струна — зваблюють, заворожують, особливо взимку, під Новий рік. Стовбури таких дерев мають колоноподібну форму з високо піднятою кроною. Окремі екземпляри велетнів смереки досягають 50 м заввишки і мають діаметр стовбура до 1,6 м.
Особливо багато смерекових лісів (смеречників) на Чорногорі — найвищому гірському масиві, де крають хмари шість найвищих у Карпатах вершин із висотою понад 2000 м (Бребенескул, Піп Іван, Петрос, Гутин-Томнатик, Ребра і, звичайно, найвища Говерла, 2061 м — «українська Фудзіяма»). Власне, Чорногора нині є заповідною. Це територія Карпатського національного природного парку (м. Яремче) та біосферного заповідника (м. Рахів). А весь південний макросхил гори Говерли — дрімучі незаймані ліси.
Проте не тільки ялина або смерека з давніх часів символізувала і була невід’ємним атрибутом приходу в Україні Нового року.
Смарагдовими шатами на білому гірському покривалі у тріскучі морози виблискують ошатні й поважні ялиці (рос. — пихта), які за світло-сірий колір стовбура звуть ще білими. Ростуть вони в корінних прадавніх деревостанах, тобто у пралісах. Можуть досягати у висоту до 60 м і 2 м у діаметрі. Крона в ялиці конусоподібна, густа і вкриває стовбур, буває, й до поверхні ґрунту. Кора лагідна і гладка на дотик, тільки з віком шершавіє.
Хвоїнки в ялиці ніжні, довші й світліші за смерекові, з двома світлими лініями-смужками на нижньому боці. Вони витриваліші, ніж у ялини. Всі новорічні й різдвяні свята вистоять і не осиплються! А в природних місцезростаннях тримається на гілках до десяти і більше років.
Особливо цікавим у лісотипологічному плані є урочище Ялинкуватий, що в Угольсько-Широколужанському (басейни річок Велика і Мала Угольки, с. Широкий Луг) відділенні Карпатського біосферного заповідника — у Закарпатській області. Тут на висотах 800–900 м збереглися чисті реліктові ялицеві лісостани. Острівні осередки цих темнохвойних порід становлять неабиякий науковий інтерес для вивчення історичного минулого карпатських лісів.
2.
Незвичайна, казкова й таємнича (можна лишень уявити!) зустріч Нового року в такому лісі. Та ще й у присутності найбільш дикого в тутешніх місцях карпатського глухаря (глушця), або готура, що мешкає у смузі ялицевого рідколісся та соснового криволісся водночас із тетеруком, трипалим дятлом тощо. Залітають сюди і червоногруді снігурі, шишкарі, корольки, горіхівка. Прикрасить новорічну ніч і карпатська білка. Цей симпатичний аборигенний звірок має своєрідне забарвлення хутра: влітку воно чорне, а взимку — темно-сіре. Забігти на галявину, а то й на засніжену полонину може косоокий заєць-русак.
Росте в Карпатах і свій кедр, точніше європейська кедрова сосна. Зокрема, у заповідному урочищі «Кедроватий» (Бистрицьке відділення Карпатського НПП) на площі 1495 га. Це найбільш східне природне місцезростання європейського кедра. Тут він прижився на суцільно кам’янистому схилі.
У природному заповіднику «Горгани» (Надвірнянський район Івано-Франківської області) карпатський кедр (разом із ялиною у «шлюбі»!) формує смереково-кедрові субори. Зокрема в урочищі Джурджі серед кам’яних розсипищ, які по-місцевому звуться «греготами». Від того й назва гір — Горгани, найбільш скелясті й важкодоступні в Карпатах. Кедр європейський, або кедрина, як цю породу називають місцеві жителі, може утворювати цілі зарості, так звані кедрачі, або кедрівники. Живе це реліктове дерево довго — 500–600 років.
Власне, ліси з європейської кедрової сосни є головним об’єктом охорони цього заповідника. До слова, ще у 1935 році в басейні річки Лімниці на площі 255 га було створено кедровий заповідник, а в 1936-му — Український парк природи площею до 1800 га. І ким ви думаєте? Митрополитом Андреєм Шептицьким, який щиро проповідував християнське вчення і відношення людини до природи (суть якого — людина для прощення за свій первородний гріх має відновити природу до стану Едемського саду).
3.
Проте найбільш «сивобородим» хвойним деревом Карпат, яке в недалекому історичному минулому прикрашало новорічні палаци королівських замків, є тис ягідний. Це дерево-релікт (нині вимирає) — ще з неогенового геологічного періоду (13–15 млн років тому). Помінялись земні природні умови (біологічному виду еволюція виділяє як мінімум 3–4 млн років і він закономірно мусить мінятися).
Тис ягідний — рідкісна рослина, що росте у природних умовах переважно в Карпатах. Хоча його батьківщиною були південні райони нинішньої України, зокрема гірський Крим (де він і зараз росте). На своїй прабатьківщині тис досягає висоти 28 м, його діаметр — до 1,5 м.
Крона у дерева густа, часто багатоверха. Кора гладенька, тонка, червоно-бура, з віком відшаровується пластинами. Хвоя завдовжки до 2,5 см, зверху темно-зелена, знизу світло-зелена, блискуча. Тримається, якщо зрізати (не приведи Господи!), то буде стояти аж шість–вісім років!
Дерево росте надто повільно. Тому відновлюється проблематично — як релікт не сприймає наші «темпи цивілізації», звикло до відтинків часу виміром мільйони літ. А живе одне дерево 3000–4000 років! Плодоносить тис ягідний на відкритих місцях аж після 30-ти, а в насадженнях навіть після 70 років, а то й пізніше. Шишок у тиса, порівняно з іншими хвойними, немає. А замість них — красиві шишко-ягоди червоного кольору, зауважте: отруйні, зате лікувальні.
Людина ж бо примудрилася використовувати його для озеленення міст (приручила!), виготовляє з нього меблі (відоме «червоне дерево», так ще звуть тис), бо має гарну текстуру деревини. Тисова деревина тверда, важка, стійка, не гниє («не гний-дерево»). У Карпатах воно росте в кількох місцях. Перше — Княждвірський ботанічний заказник на Івано-Франківщині, у Коломийському районі біля села Княжий Двір (Печенізьке лісництво). Тут на площі 280 га зростає ще 22800 збережених тисових дерев діаметром понад 30 см.
Сумно, але факт: тис ягідний потрапив до Червоної книги України. Та хіба він такий один бідолаха! Там отримали строк 541 подібний до нього «штрафник» (із 25-тисячного рослинного різноманіття України, включаючи нижчих; зокрема одних грибів маємо до 15 тис. видів, а вищих судинних лише 5100 одиниць).
Другим значним після Княждвірського заказника є Угольський осередок тиса ягідного на Закарпатті. Це територія Карпатського біосферного заповідника. На важкодоступних скелястих схилах під пологом лісу тут на площі близько 10 га збереглося майже 1500 екземплярів тиса. А на холодному північному схилі Чорногори дотепер відоме лише єдине місце природного зростання тиса звичайного.
4.
Це називається дожилися, дохазяйнувалися! Принагідно скажу: які б були свята, радість від них велика. Та, як казали ще древні, все проходить. Так, усе минає, річка життя тече. Проте вже те життя, хоч як банально, буде без цього останнього деревця тиса мізерним...
На створення одного біологічного виду (того ж тиса) природа витрачає 15-16 тис. років. Ми живемо двічі: матеріально й духовно. Іспит перед Богом у вічності — то іспит перед майбутнім тих, що залишаються після нас. То навіть якщо тис ягідний вимирає через природні причини (зміна клімату), чи не людина доклала зусиль до цього природно-антропогенного катаклізму?
Але чи тільки тис (вічне дерево, «залізне дерево», як тільки його не називали) зникає?
Лісів в Україні залишилось 15,6% загальної площі. В європейських державах, навіть більш розвинутих (Франція, Німеччина, Італія) ця цифра становить 20–25 відсотків. А в Карпатах, де ліс — основний ресурс, лісистість менш ніж половина площі, а мала б бути 60–65 відсотків.
Другим після Карпат лісовим регіоном в Україні є Полісся. Тільки там із хвойних уже суцільно переважає сосна. Тож доводиться її заготовляти для новорічних ялинок. Звичайно, росте і ялина, але її значно менше. Лише до озера Острів’янського, що посеред Шацького поозер’я на Волині, доходить південний край суцільного поширення ялини європейської.
Утім, ми вже і в Києві переходимо на новорічну ялинку з сосни, а то й пластикову, штучну. Новорічні ялинки потрібно вирощувати, і нині це роблять, зокрема, у природному заповіднику «Горгани». Що поробиш, життя диктує свої правила. Залишається їх дотримуватися. Можна зрубати заповідну новорічну ялинку, але на наступний Новий рік, якщо дасть Бог дожити, може статися так, що не буде що рубати!
...Гірсько-долинні ландшафти, лазурні куполи величавих вершин, чисте повітря, дрімучі ліси густих бучин і темних смеречників, вузькі долини бурхливих кришталевих річок, дерев’яні церкви запам’ятовуються в українських Карпатах неповторними на все життя.
Володимир ГЕТЬМАН
також у паперовій версії читайте:
- СВІТОВИЙ ОКЕАН ЗАДИХАЄТЬСЯ?
- ЯКЩО МОВИМО — «ПЕРЛИНА»...
назад »»»