НА «КРИМСЬКИХ ХВИЛЯХ»
У Феодосії вшосте відбувся Міжнародний відкритий конкурс-фестиваль молодих талантів «Кримські хвилі». Цього разу, як ніколи, він був щедрий на нагороди. Учасники отримали понад 600 відзнак у різних номінаціях і вікових категоріях. Гран-прі вибороли конкурсанти з України (вокал), Росії (хореографія) та Білорусі (нова категорія з-поміж вокалістів «Профі»).
Гран-прі для Кемерова навіяв«Вітер перемін»
Гран-прі з хореографії повезла до російського міста Кемерова хореографічна студія «Вітер перемін». Їхні «Танець з барабанами» та «Осетинський танець» надовго залишатимуться в пам'яті людей. Ансамбль існує з 1992 року. Він став лауреатом першої премії на фестивалі «Роза ветров» у Москві, переможцем конкурсу на приз газети «Труд», володарем Гран-прі «Дзеркала світу» в Москві тощо. У його репертуарі — танці народів світу, естрадні й так звані малі форми для кількох солістів. Аби приїхати на фестиваль, колектив заручився підтримкою департаменту освіти та місцевого губернатора, який ввів його до програми «Дитячий відпочинок» і допоміг із проїздом: кожна дитина отримала в подарунок від залізниці квиток вартістю майже 11 тис. грн.
Як розповів Володимир Цой, «Осетинський танець» він поставив під час конфлікту Грузії й Південної Осетії. Коли ж привезли танець на фестиваль до Москви, осетини, котрі також брали участь у мистецьких перегонах, визнали постановку професійною. Втім, особисто мені в «Осетинському танці» не вистачило невеликої дрібнички, того, що в Грузії називають «тойпойнт» — коли чоловіки, як балерини на пуантах, танцюють на пальцях, але у м'яких шкіряних черевиках. Хоча керівники колективу Володимир і Жанна Цой запевняють, що соліст виконує цей складний елемент, але він зламав палець, тому цього разу танцював на носках.
Гостинне фестивальне місто також не пасло задніх — найкращий хореографічний колектив із Феодосії «Вікторія» став лауреатом першої премії. У нього була потужна підтримка земляків. Недарма кажуть, що вдома і стіни допомагають.
Польські «Мажоретки» лише другі
Шкода, але польському ансамблю «Мажоретки», якому аплодувала Європа, Бразилія, Венесуела, Південна Корея, і котрий закривав своїм запальним шоу гала-концерт, дісталося друге місце. Танцівниці насправді дуже артистичні, кожен їхній рух вивірений і точний, до того ж вони синхронні, неначе дихає одна жива істота або працює якийсь дивовижний механізм. Журі, певно, маючи на увазі саме «мажореток», зазначило, що в деяких колективах відсутні хлопці. Хоча з ними вкрай важко працювати, та залучати їх до хореографії потрібно. Як на мене, дівчата працюють у певному жанрі, й колектив самодостатній без хлопців. Утім, невдоволеними польські танцівниці залишилися не тому, що отримали невисокі бали. Їх уразив сервіс українського курорту.
— У нас на 40 чоловік працював один душ із гарячою водою,— каже Альдона Крупа, керівник ансамблю з польського міста Рачибуш.— Розклад репетицій не був заздалегідь узгоджений, тому ми витрачали багато часу на стояння в черзі. До того ж не було перекладача з російської, й ми не все розуміли. Перевдягалися на балконі, тому, коли пішов дощ, зіпсувалося концертне вбрання. Коли ж на нашого учасника впав зі стелі величезний шматок штукатурки, стало і зовсім сумно. Об'їздили чи не весь світ, а такого сервісу ніде не бачили.
Пісні лунали різними мовами світу
Вокалісти на сервіс не скаржилися, навіть із категорії «Профі», які також поїздили по світу. Глядачі гарячими оплесками проводжали зі сцени білоруську виконавицю з Бобруйська Маргариту Халатову, яка співала... сербську пісню і відомий хіт «Сто часов счастья». Вона зізналася, що хоч і білоруска, але тато у неї вірменин, а мама — гречанка. Сама ж дівчина, на жаль, не знає вірменської, та її душа відгукується на національну музику і мову. До слова, єреванець Самсон Панян виборов першу премію в категорії «Профі» саме з вірменською «Молитвою». Його підтримували родичі й вірменська діаспора в Криму, розмахуючи національними прапорцями. Так що конкурсний день, коли змагалися «Профі», став на фестивалі ледь не Днем Вірменії.
Друге місце посів харків'янин Микола Рябуха, котрий виконав російський шлягер «Вдоль по Питерской» та власну пісню про кохання. Співачка з республіки Саха (Якутія) Любов Контантинова-Китали Куо була третьою. Вона заспівала пісню-благословення — тойок і шлягер бурятською мовою «Юундеб, хелиш» («Чому, скажи»).
Найвищу нагороду серед молодих вокалістів виборола харківська п'ятикласниця Валерія Симулик. Дівча вразило не тільки чудовим виразним голосом і умінням блискуче ним володіти та імпровізувати, а й недитячою харизмою, яка допомагала юній виконавиці легко тримати увагу залу. Впевнені джазові інтонації, розкутість і артистичність з перших, узятих дівчинкою нот, довели, що народилася яскрава зірка. Валерія не лише навчається вокалу, а й займається хореографією, бо вважає, що артист має вміти все.
Неначе спів жайворонка
Співачка з республіки Саха (Якутія) Любов Контантинова-Китали Куо показала на фестивалі вміння володіти горловим співом ще напередодні свого виступу на конкурсі. Це сталося під час екскурсії до Генуезької фортеці. Вона залучила всіх охочих до виконання ритуального якутського танцю і пожартувала: «Хочете вірте, хочете ні, але цей танець викликає дощ». Звичайно, ніхто не повірив: Крим — не те місце, де так просто може задощити. Та вже за півгодини набігла хмаринка і з неба полилося, як із відра.
Її голос бринів неначе струна якогось дивовижного інструменту, інколи нагадуючи спів жайворонка, журавля або крик чайок. Дивовижно, що такі речі вміє людина. А коли дівчина брала до рук хомус, тоді вчувалися ще й інші звуки природи — іржання коней, шум вітру, плескіт хвиль, навіть скреготіння заліза.
Для того щоб потрапити на конкурс до Феодосії, вокалістка та її продюсер, кандидат педагогічних наук, докторант Московського державного університету культури і мистецтв Міхнаса Атласова взяли кредит (півмільйона рублів). Тож після повернення додому їм доведеться багато працювати чи шукати спонсорів, аби віддати кредит.
Любов не тільки співає, а й має власних учнів — викладає вокал, а саме народний спів та мистецтво гри на хомусі (або варгані) у рідному місті. Це стародавній якутський музичний інструмент, який виготовляють з металу, хоча є дерев'яні й кістяні хомуси. Існують сувенірні ювелірні вироби, які вкривають інкрустацією. Ці неначе космічні звуки очищують людину, лікують внутрішні органи, дихання, шлунок.
На конкурсі Любов вийшла у стилізованому з національним колоритом костюмі, прикрашеному хутром зі срібними прикрасами. Виявляється, що у Якутії з давніх-давен жінки носили на собі від восьми кілограмів срібних прикрас: сережок, кольє, браслетів, перснів. Інколи їхня вага сягала 16 кг. Це своєрідні жіночі обереги, як і вишиті узори на вбранні, що різняться від того, кому вони належать — дитині, дівчині чи дорослій жінці. Так одяглася співачка для виконання пісні-благословення — тойок, у якій благословляла природу Криму та жителів півострова, зичила всім усіляких гараздів, щастя, добра. Вона ще й заграла на хомусі. Іншим номером був шлягер бурятською мовою «Юундеб, хелиш» («Чому, скажи»). До нього вокалістка одягла блакитне вбрання і прикраси з береста, виготовлені якутською майстринею Антоніною Христофоровою на замовлення. Її голову прикрашала ураса — головний убір, який нагадує житло якутів, а на шиї були прикраси, виконані з кори берези.
Та попри дивовижне звучання її голосу, Любов (за підсумками голосування журі) посіла у номінації «Профі» третє місце. Напевно, Схід — річ тонка, не всім зрозуміла. І оцінювачам, мабуть, більш звична європейська школа. Проте яскрава зовнішність співачки з Якутії та її манера володіння голосом надовго залишаться в пам'яті тих, хто почув його хоча б раз.
«Корили» молодих маститі міжнародники
Фест зібрав понад двісті вокалістів і більш ніж двадцять хореографічних колективів з України, Росії, Білорусі, Молдови, Польщі, Болгарії, Румунії, Грузії та Вірменії. Склад журі також міжнародний — Україна, Росія, Білорусь, Молдова.
Поважному журі з вокалу, яке очолювала Лілія Іванова, завідувач відділу музичного мистецтва естради музучилища імені Бориса Лятошинського, довелося прослухати понад 400 пісень. Вона зазначила, що географія фестивалю стала ширша. З'явилося багато авторських пісень. Пані Іванова була приємно здивована дитячим багатоголоссям у вокальних колективах, особливо в ансамблі «Вітер перемін» із Владивостока, котрий очолює Тетяна Савостьянова, випускниця Гнесінки. Хоча, на її думку, торік загальний рівень учасників був вищий, але цього разу з'явилися яскраві й колоритні зірочки.
Хореографічне журі вшосте очолив завідувач кафедри хореографії Рівненського гуманітарного університету Володимир Годовський. Він переконаний, що виконавці, які брали участь у конкурсі, хороші, тож вибирати доводилося кращих із кращих. Утім, у репертуарі деяких колективів є агресивні танці.
— Світ нині переповнений злоби, та все ж хореографія, на мою думку, не повинна це відтворювати буквально, вона має нести у світ добро і любов, — вважає голова хореографічного журі.
також у паперовій версії читайте:
- ОЛЕГ ЛАПОНОГОВ: «ВІД СТРЕСУ МЕНЕ ВРЯТУВАВ ГОЛОД»
назад »»»