ПОТРІБНИЙ ПРЕЦЕДЕНТ, ЩОБ УСІ СХАМЕНУЛИСЯ
Восьмого серпня відзначали День працівників ветеринарної медицини. Йдеться про людей, які мають пряме відношення до безпечності нашого харчування. Привітавши заступника голови Державного комітету ветеринарної медицини України Віталія Башинського з професійним святом, журналіст «Української перспективи» повів із ним ділову розмову. Торкнувся питань, які стосуються не лише професіоналів, а й широкої громадськості.
— Віталію Володимировичу, останнім часом ведеться багато розмов про необхідність реформування системи державного контролю у сфері харчової безпеки. Поточна ситуація в Україні викликає занепокоєння, і, на жаль, ми вже не можемо, як раніше, говорити: пийте, діти, молоко — будете здорові. Чому чинна система дає збій? Що потрібно зробити, аби вона діяла ефективно?
— Те, що є на українських теренах, це відгомін радянської системи. Згадаймо, як тоді вибудовували відносини. Все на території великої держави було державним, включаючи виробників продукції, її переробників, реалізаторів і, звичайно, контролюючі органи. Тому жодних суперечок між ними не могло бути. Тому нікого не хвилювало, скільки разів держава перевіряла саму себе.
Після того як з'явилося багато приватних підприємств, постало питання навантаження на бізнес. Тому що до виробника заходить ветеринарний лікар, пожежник, представник санітарно-епідеміологічної служби, еколог... Інакше кажучи, велика кількість контролюючих служб перетворилася для бізнесу на великий тягар. Проте що важливо — навіть за такої ситуації, коли контролерів і контролю багато, ми не можемо гарантувати харчову безпеку, яку нині забезпечує Бельгія або Німеччина.
— Чому?
— Це питання раніше поставало тільки в наших іноземних партнерів. Але згодом в уряді з'явилися нові прогресивні люди, які замислилися, чому Україна, маючи такий колосальний аграрний потенціал, не може експортувати, наприклад, свою молочну продукцію чи інші продукти харчування. Натомість потрапляє у деякі, прямо скажемо, скандальні ситуації, як торік із соняшниковою олією або раніше зі хлорофеніколами у сухому молоці українського виробництва.
Відповідь проста — контролюючі органи не повинні гарантувати безпечність харчової продукції, що виробляють підприємства. Це вже не їхня функція. Зараз цю відповідальність покладають на виробника. Так заведено в усіх цивілізованих державах. А контролюючі органи мають стежити за тим, щоб виробник належно дбав про безпечність своєї продукції.
Той скандал із соняшниковою олією та сухим молоком багато чого навчив нас. Через те, що в Україні різні аспекти безпеки харчових продуктів контролюють різні органи, ми не можемо виконати одну з основних вимог ЄС, що позбавляє наших виробників виходу на європейські ринки, тобто не можемо забезпечити горизонтальний контроль: від лану до столу.
— Гадаю, значною підпорою для нього стане травневе розпорядження Кабінету Міністрів щодо плану першочергових дій, спрямованих на вдосконалення системи санітарного та фітосанітарного контролю. Розкажіть докладніше про цей урядовий документ.
— Цей план складається з шести пунктів. Один із них передбачає напрацювання підзаконних документів, які б чітко розмежовували повноваження певних контролюючих органів.
В Україні три органи дбають про безпечність харчових продуктів. Це Державна санітарно-епідеміологічна служба, яка контролює всі готові харчові продукти згідно із Законом «Про якість та безпечність харчової продукції», другий — це Державна ветеринарна служба, котра наглядає за всіма продуктами тваринного походження, третій — Держспоживстандарт, який контролює виробництво продукції на відповідність стандартам. Раніше ця система працювала ефективно, але тепер вона громіздка, перешкоджає розвитку бізнесу і обмежує потенціал харчової промисловості. Тож необхідні зміни. Однак це не повинно бути руйнуванням старої системи, а навпаки, має бути проведена робота щодо врівноваження і встановлення відповідальності, компетенції, як кажуть.
— Споживачі майже цілковито втратили довіру до якості українських продуктів. Чи зможе поліпшити ситуацію із запровадження на вітчизняних харчопереробних підприємствах сучасних ефективних систем харчової безпеки, наприклад, НАССР*?
— Однозначно може. НАССР — система відомчого контролю якості й безпеки. Відомчого — це слово треба підкреслити тричі. Тобто держава не має контролювати те, що може контролювати підприємство.
Чому ця система популярна в Європейському Союзі та, зрештою, і в США? У них інша назва, але принцип залишається таким самим, як і в НАССР. Ці системи забезпечують найменшу кількість відкликів продукції з ринку. Це колосальне заощадження коштів! Адже відклик продукції — втрата репутації підприємства, втрата прибутку.
Можна багато говорити про цей інструмент. Система НАССР є пластичною, логічною і зрозумілою. НАССР удосконалює державний контроль при мінімальному втручанні у діяльність підприємства, щоб гарантувати безпеку продукції виробництва. Хочу наголосити на слові «дієвість». Зараз усе більше підприємств заявляє про те, що вони запровадили у себе НАССР. Але для нас, як державного органу, важливий не документ, а факт того, що система працює і гарантує безпечність продукції. Задля цього у нас підготовлено близько 50 інспекторів, які можуть визнавати дієвість НАССР і допомагати підприємствам зробити її такою.
Більшість харчових виробників повинна запровадити НАССР. Зі свого боку, держава підтримуватиме таку ініціативу і надаватиме їм певні преференції, щоб заохочувати інших до відповідних кроків. У Державному комітеті ветеринарної медицини підписано 88-й наказ, яким передбачено, що підприємства з дієвою системою НАССР можуть відправляти свою продукцію на експорт без дослідження кожної партії, а лише на основі державного моніторингу. Тобто так само, як для продукції внутрішнього обігу. Найближчим часом буде передбачено, що статусу експортерів підприємства набуватимуть за умови впровадження дієвої системи НАССР.
Утім, система НАССР для декого може бути не тільки помічником, а й перепоною. Наприклад, для підприємств, які досі використовують збірне молоко від приватного сектора. Там система НАССР не зможе працювати і одразу визнає невідповідність постачальника, бо чітко прописані вимоги щодо отримання молока. А як бабця отримувала молоко вдома, в якому посуді принесла на збірний пункт?
Проконтролювати це на рівні держави неможливо. Таке молоко використовувати у сучасному промисловому виробництві не можна. На жаль, у нас нині такого молока 86%, за офіційними даними, а я гадаю, що зараз уже більше.
— Якщо система НАССР підтверджує свою ефективність, то чи не варто зробити її обов'язковою для всіх переробних підприємств, особливо з урахуванням виходу на зовнішні ринки?
— Для експортерів до Європейського Союзу ця система є обов'язковою. Вітчизняний закон про безпечність і якість теж передбачає, що кожен виробник має її впровадити. Але підзаконними актами ніхто чітко не встановив перехідний період і він плавно протікає вже близько десяти років.
Усе залежатиме від того, наскільки рішуче діятиме влада. Якщо Кабінет Міністрів або Верховна Рада поставлять за мету привести наших виробників у відповідність до європейських вимог, то систему НАССР може бути впроваджено впродовж року. У 88-му наказі чітко зазначено, що підприємства, які не мають впровадженої системи НАССР, повинні скласти перспективний план, щоб через рік цю систему було визнано дієвою навіть без сертифіката.
— НАССР на вітчизняних підприємствах впроваджують повільно. Що заважає?
— Проблема в тому, що відповідальність за якість харчових продуктів досі розподілена між контролером і виробником: це пережиток старої радянської системи. У світі відповідальність лежить тільки на виробникові. Якби сьогодні у нас було створено прецедент закриття двох-трьох потужних компаній через випуск небезпечної продукції, то завтра система НАССР була б підтримана усіма, бо гарантує від таких ситуацій.
Проте досі жодного такого прецеденту не було. Тому систему НАССР підприємства розглядають як додаткові непотрібні витрати. Навіть якщо виробник випустить кефір, від якого отруяться діти, покарають передовсім санітарного лікаря та офіційного ветеринарного лікаря, а не виробника, бо вважається, що вони погано контролюють. Зрозумійте, навіть офіційний ветеринарний лікар, котрий щодня працює безпосередньо на підприємстві, не в змозі перевірити кожен пункт.
Проблеми є і з сировинною зоною. Від неякісної чи небезпечної сировини офіційний лікар теж не зможе вберегти. Отже, реформа, що триває, є нагальною. Вона вимагає змін не тільки від держави, а й від виробників.
— Яку допомогу у підготовці ветеринарних інспекторів, працівників підприємств харчової промисловості надають іноземні фахівці?
— Ресурси комітету обмежені, а реформа потребує інвестицій насамперед у підвищенні кваліфікації. Тому залучаємо міжнародні проекти, які нині працюють в Україні.
Найперше це проект Міжнародної фінансової корпорації «Безпечність харчової продукції в Україні». Його фахівці проводять навчання для наших інспекторів у регіонах щодо перевірки дієвості системи НАССР. Проект також активно допомагає у розробці запитань для перевірок, або, як їх ще називають, «чек-листів». Чек-лист — сучасний інструмент перевірки та кращий навчальний посібник. Коли з чек-листом ти перевіряєш підприємство, не пропустиш жодного пункту і чітко знатимеш, як побудувати інспекційну роботу і скільки для цього потрібно часу.
Чек-лист є об'єктивним, бо для кожного підприємства він однаковий. Якщо раніше акти складали в довільній формі, при їхньому порівнянні можна було сказати, що до певного підприємства поставилися з упередженням. Тепер це виключено.
Ми також співпрацюємо з проектом ЄС «Виконання Україною зобов'язань щодо членства в СОТ та реалізації політики добросусідства в сільському секторі». Це масштабна співпраця. Зокрема, проект надає безплатні рекомендації виробникам щодо впровадження системи НАССР на підприємствах Івано-Франківської, Сумської та Чернігівської областей. Вони поставили на мільйон 200 тис. єврообладнання до вітчизняних лабораторій. Наші спеціалісти проходять навчання в Європейському Союзі. Цьому сприяє третій проект — проект TWINNING. Усі три проекти вдалі і працюють на зміцнення системи харчової безпеки держави.
Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,«Українська перспектива»
також у паперовій версії читайте:
- ЛЕГЕНДАРНИЙ «АТОМНИЙ» ПОЛК
назад »»»