ЕЛЕКТРОННИХ ШАХРАЇВ І ВІРТУАЛЬНИХ ПОВІЙ ЛОВИТИМЕ ОДИН ДЕПАРТАМЕНТ
Майже місяць тому, відповідно до наказу МВС від 7 липня 2010 року, Департамент боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, було реорганізовано на Департамент боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми (ДБКТЛ). Зміна нібито невелика, але суттєва. Докладно про це йшлося на прес-конференції, що відбулася минулого тижня в Міністерстві внутрішніх справ.
Проституція крокує в ногу з часом
Новітні телекомунікативні системи зв'язку, простіше кажучи мобільні телефони та Інтернет, міцно увійшли в усі сфери нашого життя, в тому числі й ті, що пов'язані з найдавнішою професією. Тепер мало хто з повій почне давати в газетах зашифровані оголошення на кшталт «Дівчата познайомляться» або «Особиста секретарка». Набагато простіше і вигідніше розмістити на сайті певної специфіки повний спектр послуг і тарифів на них, а крім того, ще й фото виконавиці в одягненому чи оголеному вигляді. І, звичайно, контактний телефон.
Утім, Інтернет створює зручності не лише для клієнтів, котрі замовляють дівчат, а й для працівників міліції, які їх ловлять. Щоправда, «чиста» проституція за нашими законами карається невеликим грошовим стягненням, який накладають адміністративні комісії місцевих органів влади, та ще й до того ж не за місцем скоєння правопорушення, а за місцем проживання правопорушниці. Але ж міліція ловить повій не задля дрібних штрафів, а для отримання цікавої інформації кримінального характеру. Адже серед сотні спійманих дівчат обов'язково знайдеться кілька, які дадуть свідчення, що їх втягнули у проституцію шляхом шантажу і погроз, а потім на суді вкажуть на того, хто застосовував до них фізичне або психологічне насильство. А це вже не «чиста» проституція, котру кваліфікують як адміністративне правопорушення, а кримінальний злочин під назвою «звідництво», або «сутенерство» — відповідно ст. 302 і 303 ККУ.
Справжню революцію Інтернет зробив у сфері розповсюдження порнографії (ст. 301 ККУ). До того торгівлю журналами та відеокасетами відповідного змісту вели двома способами. Перший — через друзів і знайомих. Другий — стояти на ринках чи в інших людних місцях і пошепки пропонувати перехожим придбати «доросле відео». Перший спосіб вважався безпечний, але малоприбутковий через вузьке коло клієнтури. Другий більш дохідний, але живеш як на вулкані, бо перший-ліпший покупець може виявитися зашифрованим працівником міліції, котрий проводить оперативну закупівлю. Зате через Інтернет — зовсім інша річ. Продавець і покупець не знають і не бачать одне одного. Їх узагалі можуть розділяти сотні й тисячі кілометрів, а торгівля йде. Подобаються уривки з фільму — переказуй гроші зі свого рахунку куди треба і отримуй його увесь. А як є гроші, можеш навіть надсилати щось на кшталт сценарію, і дівчата-актриси виконають свої ролі в режимі реального часу.
Із прицілом на майбутнє
Відповідно до бюлетеня за 2009 рік, офіційно опублікованого ФБР США, доходи від кіберзлочинності протягом року перевищили трильйон доларів і значно випередили за прибутковістю наркобізнес, торгівлю зброєю тощо. За підрахунками фахівців, Україна входить до десятки держав із найвищим рівнем поширення цього виду криміналу, куди входять дитяча порнографія, шахрайство, численні порушення авторських і суміжних прав із використанням комп'ютерних систем, електронне вимагання. Перелічені злочини в переважній більшості мають транснаціональний організований характер.
У структурі ДБКТЛ і до липня 2010 року існував відділ по боротьбі з кіберзлочинністю. Проте через викладені обставини статус цього підрозділу значно підвищився, штат збільшився і його реформовано в управління. Як повідомив начальник департаменту Юрій Кучер, тепер його відомство розділене на два управління: перше — по боротьбі з торгівлею людьми, а друге — з кіберзлочинністю. Як свідчить практика, ці два пріоритетні напрями роботи пов'язані між собою і стосуються міжнародної правоохоронної діяльності. Співробітники реорганізованого підрозділу тісно співпрацюють з Євросоюзом, ОБСЄ, Міжнародною організацією з міграції та іншими наднаціональними інститутами.
До речі, у складі ДБКТЛ функціонує відділ боротьби зі злочинами у сфері електронних платежів, завдання якого — ловити, в тому числі, кардерів, про злочинну діяльність яких неодноразово писала наша газета. З одного боку, це може викликати подив: де дівчата, а де банкоматні шахраї? Але виявляється, що в сучасному електронному світі все взаємопов'язане, і це підтверджує сюжет афери, викритої в одній з високорозвинутих країн Заходу.
Там в одному з банків працював молодий клерк — талановитий математик і програміст, у якого по роботі все було чудово і якому довірили відповідальну ділянку — забезпечувати функціонування системи електронних платежів. Однак не все у нього ладилося в особистому житті, тому він надто захопився Інтернет-повіями та віртуальним сексом. Таке задоволення (особливо з його чудернацькими забаганками) коштувало дуже дорого, і невдовзі хлопчині почало не вистачати зарплати. Тоді він замість грошей запропонував дівчатам розплачуватися секретами фірми, тобто передавати дампи і пін-коди клієнтів свого банку.
Хто не знає, пояснимо, що дампа — це комплект електронної інформації, яку у вигляді магнітної смужки або металевого чипа наносять на кредитну картку. Завдяки їй банкомат у будь-якій точці світу прочитає, скільки грошей на рахунку і видасть скільки завгодно купюр у межах цієї суми. Сторінку з дампою зловмисник може отримати електронною поштою, потім за допомогою спеціального приладу, що називається скімер, нанести на магнітний носій. Після цього наклеїти хоч на шматок білого пластику і сміливо йти до банкомату знімати з чужого рахунку гроші.
Повії, котрі слабо розумілися на електроніці, зазвичай посилали дивака під три чорти з його дампами, поки не знайшлася одна, котра поцікавилася у своїх знайомих, що воно таке і з чим його «їдять». А ті знайомі виявилися людьми грамотними і одразу зметикували, що натрапили на золоте дно. Так утворилася небезпечна злочинна група кардерів. Банківський хлопчина лантухами відправляв своїй повії дампи, друзі цієї дівчини, у свою чергу, розсилали їх по підпільних друкарнях скімерів, а ті поширювали картки з-поміж дропів, тобто людей, котрі безпосередньо знімають гроші з банкоматів. Усі вони підтримували зв'язок між собою безконтактним способом, тобто через електронну пошту.
Викривати подібні угруповання складно, адже конфіденційну банківську інформацію викрадають, скажімо, в Північній Америці, підпільна друкарня діє в Західні Європі, а гроші з банкоматів знімають у Києві чи Одесі. Тому, аби ефективно протидіяти кардер-шахрайству, правоохоронцям бажано перекрити агентурою усі ходи-виходи шахрайського лабіринту, в тому числі віртуальні притони. Якщо на наших українських теренах ця практика ще, можливо, не дуже зрозуміла, то варто провести аналогію з радянськими часами, коли навколо повій неодмінно крутилися валютники, спекулянти і скупники краденого. Так само й зараз: якщо системно отримувати оперативну інформацію від електронних повій, то рано чи пізно вийдеш на слід електронних шахраїв.
Результати сьогодення
Таким чином, створення кібер-відділу у складі міліції моралі можна вважати далекоглядним кроком. Однак операції такого ґатунку — справа майбутнього (можливо, й не надто далекого), а поки що працівники Департаменту боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми можуть похвалитися розкриттям злочинів більш звичного характеру. Цього року ними задокументовано сім злочинних груп, із яких п'ять відправлено до суду, решту розслідують. До кримінальної відповідальності притягнуто 21 їхнього учасника, визволено понад 60 осіб, яких було продано у рабство або сексуальну експлуатацію.
Наприклад, у травні було ліквідовано транснаціональний канал торгівлі людьми, через який українок «експортували» для сексуальної експлуатації до Індонезії. В ході операції задокументовано діяльність двох мешканок Житомирської та Київської областей, котрі в мережі Інтернет розміщували пропозиції взяти участь у фотосесіях для заняття модельною діяльністю жінкам віком 18–22 років. Отримавши від охочих згоду, вони оформляли відповідні документи для виїзду до Індонезії, де в подальшому їх утримували у розважальних закладах країни. Вжитими заходами у взаємодії з робочим апаратом «Укрбюро» Інтерполу, а також консульським представництвом України в Республіці Індонезія з сексуального рабства було визволено та повернуто на Батьківщину 18 українок. Водночас у Житомирі й неподалік аеропорту «Бориспіль» було затримано основних фігурантів оборудки, а також організатора, котрі зізнались у скоєнні низки тяжких злочинів, пов'язаних із торгівлею людьми.
Об'єктом торгівлі людьми, як відомо, можуть бути не лише молоді жінки, а й немовлята. Так, в Одеській області за участю працівників департаменту було ліквідовано організовану злочинну групу, до складу якої входило четверо посадовців дитячої клінічної лікарні та райдержадміністрації, які протягом двох останніх років незаконно позбавляли батьківських прав юридично неграмотних дорослих людей, котрі створили неблагополучні малозабезпечені сім'ї. Мета цих оборудок — подальша передача їхніх дітей для всиновлення третім особам. Установлено, що сума хабара сягала від 2 до 10 тис. дол. за незаконну передачу однієї дитини.
А нещодавно працівникам ДБКТЛ у взаємодії з Держприкордонслужбою вдалося припинити діяльність транснаціонального угруповання у складі громадян України та Ізраїлю, які тривалий час вербували й переміщували громадян України, Росії, Молдови, Білорусі й Узбекистану до Азербайджану і Еквадору з метою вилучення органів для подальшої трансплантації нирок заможним реципієнтам. Організацію «чорних трансплантологів», до складу якої входило 12 осіб, очолював ізраїльський підданий. В числі інших у ній перебувало четверо фахових лікарів клініки імені Шалімова. Семеро вербувальників через оголошення в Інтернеті пропонували громадянам продати свою нирку за 10 тис. дол. США. На цю пропозицію переважно погоджувалися малозабезпечені громадяни. Найбільшим «попитом» користувалися донори-жінки віком від 18 до 25 років, котрі мали добре здоров'я. Вже встановлено майже 50 таких осіб, які пожертвували своєю ниркою.
З'ясувалось, що реципієнти за трансплантацію здорової нирки, яку зазвичай проводили у приватних клініках Азербайджану, Еквадору або в одній з київських клінік, платили організаторам від 100 до 200 тис. дол. США. За кожну операцію українські хірурги отримували від 15 до 20 тис. дол. Загальний обіг коштів «бізнесу на органах» орієнтовно становив майже 18 млн дол. на рік, а чистий прибуток трафікерів сягав 15 млн. Усього члени цього «синдикату», яких уже затримано «на гарячому» в Києві, заробили понад 40 млн дол. Наразі заарештовано чотирьох найактивніших учасників групи.
Рентабельність такого «бізнесу» була високою. За словами Юрія Кучера, під час обшуку в одного з цих лікарів вилучено 200 тис. дол. США готівкою та ще 300 тис. на картці депозитного рахунку, не беручи до уваги їхніх елітних будинків і дорогих автомобілів.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- ХРОНІКА ПРИГОД
назад »»»