«ХЛІБНА» АРИФМЕТИКА
Експерти Продовольчої організації ООН прогнозують зменшення світового врожаю пшениці через несприятливі спекотні погодні умови. Проте побоювання нової глобальної продовольчої кризи поки не обґрунтовані, бо світових запасів зерна ще достатньо для покриття його очікуваного дефіциту, вважають фахівці Організації Об'єднаних Націй. Але якщо погодні умови не поліпшаться, це може негативно позначитися на врожаї озимих і матиме неабиякий вплив на світові поставки пшениці у 2011–2012 роках.
Нині у Франції очікують зменшення врожаю пшениці на 10%, у Бельгії буде гірший врожай картоплі, в Італії на 15% менше зберуть помідорів, у Німеччині загинуло майже 20% урожаю ячменю, тамтешні броварні можуть підвищити ціни на пиво через подорожчання основних інгредієнтів. У ЄС вже почали готуватися до напруженої ситуації на споживчому ринку, навіть до можливого дефіциту продуктів харчування.
Ситуація на погодних фронтах сколихнула світові біржі, «підігріла» ціни на ринку зерна. Якщо у середині червня продовольча пшениця коштувала 165–180 дол. за тонну, то у липні ціни підскочили до 210–250 дол., побивши дворічний рекорд. Це найбільші темпи її здорожчання за останні 30 років. Зросли ціни на кукурудзу і рис. І це — не межа. А ще шість-сім тижнів тому більшість фахівців прогнозувало, що ціни на зерно будуть нижчими від торішніх.
Зараз на ринку всі купують зерно і немає продавців. Експерти ж згадують 1973 рік, коли Радянський Союз потерпав від катастрофічної посухи, що спричинила зменшення запасів зернових. Тоді Москва пішла на світовий ринок, аби поповнити їхню нестачу. Було закуплено майже всі надлишки зерна, які мали США. Ці закупки пізніше назвали «великим зерновим пограбуванням». Вони спричинили значне зростання світових цін, як і у період продовольчої кризи 2007–2008 років. Трейдери, аналітики, представники харчової індустрії побоюються, що ціни можуть стрімко підніматися і надалі через несприятливу погоду у Росії, де вже загинуло майже 20% зернових. Раніше прогнозували, що РФ збере 95–97 млн т зерна, тепер говорять про 70–75 млн.
Росія з 15 серпня до 31 грудня цього року заборонила експорт зернових. Відповідну постанову підписав прем'єр-міністр Володимир Путін. Зокрема, заборону встановлено на вивезення пшениці, ячменю, жита, кукурудзи, пшеничного та пшенично-житнього борошна. Крім цього, міністерство економічного розвитку РФ внесло на розгляд комісії Митного союзу пропозицію щодо застосування заборонних заходів іншими учасниками організації. Як пояснив В. Путін, це обмеження запроваджено, аби не допустити зростання внутрішніх цін на зерно, щоб зберегти поголів'я худоби і сформувати зернові резерви наступного року. Раніше у міністерстві сільського господарства РФ стверджували, що Росія не тільки не відмовиться від експорту зерна, а й залишить його на торішньому рівні, коли було зібрано рекордний врожай.
Уряд Росії надасть допомогу сільгоспвиробникам, які постраждали від посухи, на 35 млн рублів (1,2 млрд дол.). Аналітики вважають, що найбільше постраждають від ужитих РФ заходів основні імпортери її зерна — Туреччина, Єгипет, Ізраїль, Сирія, Іран, Лівія. Прогнозується, що Росія може втратити позиції одного з головних постачальників зерна на світовому ринку, зараз вона посідає третє місце за експортом зернових.
І ми не ликом шиті
На експортну заборону РФ український ринок відреагував миттєво. За день ціни зросли на 150 грн на всі зернові культури. Експерти прогнозують, що зерно дорожчатиме й далі. В країні вже зібрано 28 млн т ранніх зернових (на 15% менше від торішнього) на 95% запланованої площі. Середня врожайність — 24,7 ц, що на 3,5% менше від торішнього. Суттєве зниження врожайності зафіксоване у Полтавській та Сумській областях. Дались взнаки суворі морози. На сході Полтавщини загинули озимі посіви рапсу і ячменю. На Харківщині є райони, де цілковито загинули озимі.
Раніше, коли продовольчого зерна було менше, а якість гірша, уряд змінював його класифікацію. Це давало змогу виробникам продавати частину врожаю не як фураж, а як продовольче зерно. Не виключали такої можливості цьогоріч, зокрема й урядовці. Проте глава уряду заявив, що забороняє вдаватись до заходів, які можуть призвести до погіршення якості хліба. Хто «хімічитиме», відповість перед законом.
Цього року урядовці прогнозують урожай зерна на рівні 42 млн т, а ранніх зернових — 29 млн т, продовольчого зерна — 6–7 млн т (внутрішня потреба — 5 млн т). Ураховуючи перехідні залишки на 6 млн т, країна повністю забезпечує свої потреби і може експортувати 16–17 млн т зерна. Тож підстав для перешкоджання експорту немає. В уряді запевняють, що не мають наміру застосовувати жодних обмежувальних заходів стосовно експорту зернових у поточному маркетинговому році.
Одначе баланс збіжжя постійно уточнюватимуть, аби не перевищити експортні можливості, посилюватимуть контроль над обліком і якістю зерна за чинними стандартами. В Аграрній палаті прогнозують: країна недоотримає 4 млн т продовольчої пшениці, загалом зберуть 38–40 млн т зернових. Погодні умови можуть спричинити втрати пізніх культур, але сприятимуть визріванню якісного винограду.
Аграрний фонд (АФ) почав закуповувати пшеницю до Центрального резерву, вже придбано 450 тис т. Закуповують зерно і в регіонах, аби підвищити рівень продовольчої безпеки країни. Мінпаливенерго та МінАПК доручено забезпечити накопичення міндобрив і дизпалива, щоб успішно завершити підготовку до осінньої сівби.
Держава завжди була серйозним гравцем на вітчизняному зерноринку. Коли заявила, що через АФ закуповуватиме пшеницю і ячмінь, ціни перевищували ринкові. Тому чимало аграріїв прагнуло продати йому збіжжя. Зараз ті ціни програють ринковим. Тож не дивно, що сільгоспвиробники зайняли очікувальну позицію. Звичайно, почесно мати справу з державою. Але хочеться й живу копійку заробити, бо працюємо в ринкових умовах.
У США фермерам до початку сівби держава пропонує продати врожай за фіксованою ціною. Вона не ринкова, але пристойна. Фермери, які погоджуються на співпрацю, отримують частину грошей перед осінньою сівбою озимих чи перед весняними роботами і ще частину — після збирання врожаю. А держава отримує можливість повноцінно виконувати функції зернотрейдера, реально впливати на ситуацію, що складається на зерноринку.
Проте коли американський фермер не співпрацює з державою, йому доводиться грати за правилами ринку. Вони прості: якщо ціна на зерно підскочила, виробник у виграші, коли знизилася, доводиться підраховувати збитки. Якщо такий механізм запрацює в Україні, у сільгоспвиробників буде вибір — погоджуватися на фіксовану ціну, яка гарантує нехай незначний, але все ж прибуток, чи ризикувати. Цей вибір буде свідомий.
Неофіційне ембарго
Тим часом вітчизняні трейдери заявляють про блокування експорту зерна, особливо продовольчого. Експортери звернулися до влади з проханням забезпечити нормальне функціонування ринку зерна. В експертних колах заговорили про можливість подорожчання хліба в країні. Нинішня ситуація на світовому ринку зерна є максимально сприятливою для України. Зменшення обсягів врожаю через спекотні погодні умови в Росії, Казахстані, Канаді, Аргентині створюють попит на українське збіжжя.
Однак наприкінці липня вітчизняні експортери зерна опинились у парадоксальній ситуації. На кілька днів було фактично припинене митне оформлення і відвантаження зерна з портів України. Кілька днів діяла усна заборона залізниці на приймання пшениці для відвантаження у порти. Тобто заявки на вагони приймали, але фактично їх не подавали. Про це заявили громадські професійні організації, котрі представляють інтереси працівників АПК. Якщо зерно таки доїхало до порту, його зустрічала перепона — якість збіжжя мали підтвердити митники. А експертизу треба проводити у Києві.
За офіційною версією, така парадоксальна ситуація виникла через необхідність проведення контрольних заходів боротьби з контрабандою. В результаті зернотрейдери через те, що було зупинено експорт 260 тис. т зерна у портах і 250 тис. т на залізничних станціях, зазнали збитків на понад мільйон доларів. Аграрії вже заявили про штучне обмеження експорту зерна з України і звернулися до Президента і глави уряду з відкритим листом.
Усі експортні проблеми виробників збіжжя, пов'язані з простоєм зерна у портах, виникли через зменшення прогнозних показників нинішнього врожаю і погіршення через складні погодні умови якості збіжжя. Уже навіть лунають заклики, що недоцільно захоплюватись експортом зерна, бо це може загрожувати продовольчій безпеці держави. Дехто дає урядові цінні поради. Лідер Компартії Петро Симоненко запропонував ужити надзвичайних заходів, зокрема запровадити заборону на експорт продовольчого і фуражного зерна, підвищити державні закупівельні ціни на зерно для внутрішніх потреб до світового рівня з одночасним запровадженням мораторію на підвищення цін на хліб і борошно для населення. Уряд офіційно на ті пропозиції не відреагував, тому що не повинен. А ось неофіційно деякі обмежувальні кроки зробив. У Кабміні занепокоєні, аби трейдери, бува, увесь урожай за кордон не вивезли, тож вирішили ринок «охолодити». Хоча жодного офіційного рішення не було ухвалено.
Зерновиробники запевняють, що не хочуть ставити під загрозу продовольчі запаси України. Правила гри на ринку зерна мають бути зрозумілі його учасникам. Профільний віце-прем'єр Віктор Слаута навмисне блокування експорту зерна заперечує, але натякає: поведінка трейдерів — під контролем, аби не вдавалися до спекуляцій. Натомість його колега в уряді віце-прем'єр Сергій Тігіпко блокування експорту державними органами не тільки підтвердив, а й пообіцяв вимагати покарання винних у перешкоджанні експорту зерна. Навіть лист до Генпрокуратури написав. Адже гальмування експорту збіжжя чиновниками позбавляє селян можливості отримати гроші за свою нелегку працю.
Ситуація непроста, але дозволить цьогоріч нормально заробити сільгоспвиробникам, зазначає директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа. Торік суттєво зросла собівартість виробництва сільгоспкультур, у деяких господарствах собівартість пшениці досягла 1200 грн за тонну. Це пов'язано із впливом фінансово-економічної кризи. Аграрії пережили два важкі роки. У грудні 2008-го кукурудзу змушені були продавати по 500 грн за тонну при собівартості 600–700 грн. Аналогічна ситуація була й торік.
Третього випробування аграрії не витримали б. До того ж вони змушені брати кредити під 25–30% річних. Ці витрати лягають на собівартість сільгосппродукції. Зростання цін на світовому і внутрішньому ринку дасть змогу забезпечити нормальну рентабельність виробництва основних сільгоспкультур. Це дозволить аграріям упевнено дивитись у майбутнє, закласти базу для майбутнього врожаю зернових.
Цінові перспективи
Тим часом громадян турбує інше питання: чи не зростуть ціни на борошно, тож на хліб і хлібобулочні вироби через підвищення закупівельних цін на зерно? Урядовці й пекарі поки розходяться в оцінці ситуації. Міністр АПК Микола Присяжнюк не відкидає ймовірності підвищення цін на хліб із зерна нового врожаю. Тож Мінекономіки, Мінпраці й соцзахисту мають розробити механізми захисту малозабезпечених громадян, каже він. Урядовець пообіцяв і зернові інтервенції за допомогою АФ для утримання цін на хліб.
Кабмін доручив АФ створити запаси продовольчого зерна, закупивши його 4,4 млн т, планується й ініціатива щодо підвищення закупівельних цін, аби стимулювати виробників продавати зерно державі. Перспектива зростання цін на хлібну продукцію не може тішити ані споживачів, ані державу, особливо після підвищення цін на газ для населення. Такий подвійний удар може бути дошкульний.
Причин для підвищення цін на хліб немає, запевняє глава уряду Микола Азаров. В Україні є достатні запаси продовольчого зерна, закупленого, в тому числі, й за старими цінами. Ця «подушка» може компенсувати пекарям вартість хліба. Центральна і місцева влада має зробити все необхідне, аби ринковими механізмами стабілізувати ситуацію.
Арифметика проста, кажуть аналітики. Оскільки у собівартості хліба 40% становить зерно, то зростання цін на збіжжя більш ніж на 20% викличе здорожчання собівартості хліба на 9%. Щоправда, у держави є резерви для стримування цін на продукцію із зерна. Вона має великі обсяги продовольчої пшениці й може проводити інтервенції, стримуючи ціни на розумному рівні, аби збалансувати інтереси сільгоспвиробників і споживачів.
Ціни на борошно піднімуть восени, зазначає Володимир Лапа. І перед пекарями постане питання рентабельності. Певні резерви у них є, але невеликі. У підвищенні цін суттєву роль зіграють ціни на газ та інші послуги. Тож аграрії не останні у ціновому ланцюгу. Аби пом'якшити ситуацію, АФ, який має торішні залишки зерна, має продавати його борошномельним підприємствам, хлібокомбінатам для випічки соціальних сортів хліба, щоб малозабезпечені люди могли купувати хліб за стабільною ціною. Цей хліб не буде найвищого ґатунку, але цілком придатний для споживання. Якщо так змоделювати державну політику, то за рахунок аграріїв не дотуватимуть бідних і багатих, і бідні не відчують здорожчання хліба.
Очевидно, що регулювання вартості хліба передусім стосуватиметься його соціальних сортів. А от на інші сорти ціни зростуть в межах 30%, запевняють експерти. І нагадують, що в його собівартості суттєва частка належить зарплаті, витратам на світло та пальне, які зростають швидкими темпами.
В Україні хліб не подорожчає, стверджують експерти Інституту Горшеніна. У нас ситуація з урожаєм порівняно з сусідніми державами благополучна й сприятлива для експорту зерна. Ціна на хліб — питання політичне. Після непопулярного рішення щодо підвищення ціни на газ для населення і тарифів на житлово-комунальні послуги владі треба продемонструвати кілька ефектних перемог. Утримати стабільні ціни на хліб в Україні на тлі очікування підвищення цін на хліб у Росії та ЄС — шанс для влади заявити, що вона турбується про народ.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»