ВОНА ЦЬОГО ВАРТА?
Побічним наслідком родинної війни за спадщину найбагатшої жінки Франції Ліліан Беттанкур стали витоки інформації, які можуть бути вбивчими для президента Саркозі.
Гасло найбільшого косметичного концерну «Ти цього варта» набрало у Франції іронічного звучання. Єдина дочка головної власниці фірми L'Оreal (вартість 50–60 млрд євро) Ліліан Беттанкур, Франсуаза, розпочала судову справу, намагаючись не допустити, щоб 87-річна мільярдерка обдаровувала королівськими презентами свого фотографа. Але, як буває у таких випадках, почали виникати інші обставини, цього разу політичні. Виявилося, що презенти могли також потрапити в руки правлячої партії взамін за політичний захист однієї з найбільших французьких компаній від жадібних податківців. Саркозі вже позбувся двох міністрів, третій бореться за виживання, але цього замало: прокуратура почала слідство, чи мільярдерка нелегально підтримувала виборчу кампанію президента? Опозиція відчула смажене і вимагає розпочати парламентське розслідування.
Спочатку коротко про родинний скандал, із якого все почалося. Ліліан Беттанкур, єдина донька, вихована батьком (мати померла дуже рано), успадкувала від нього фірму L'Оreal, але сама багато років жила у світі бізнесу і великої політики, як дружина міністра Андре Беттанкура, котрий помер у 2007 році. Їхня єдина дочка, а отже, найімовірніша спадкоємниця казкової фортуни, Франсуаза, була стурбована, що матір дружить з 62-літнім фотографом Франсуа Баньєром і обдаровує його презентами запаморочливої вартості. Крім острова на Сейшелах, Баньєр отримав мільярд (!) євро.
Зрештою, у Франсуа не найкраще реноме. Преса вважає його циніком, звабником старших дам і багатих чоловіків. Виникла гостра родинна суперечка, бо донька, турбуючись про сімейне майно, спробувала визнати матусю у судовому порядку частково недієздатною. Через це між ними дійшло до повного розриву. «Вона мусить погодитися з тим, що я вільна жінка»,— сказала матір журналістам. Проте дочка не погодилась і звинуватила фотографа, котрий використовує слабкість (слід вважати розумову) матері.
Французи охоче читають про скандали. Звідки про них стає відомо? Справжньою вигодою і привілеєм мільярдерів є численна прислуга: секретарки, бухгалтери, покоївки, городники, шофери. Але є і невигідність такої ситуації: обслуга знає надто багато секретів. Коли серед неї почалися звільнення з роботи, передбачливий керівник двору — мажордом мільярдерки — почав таємно записувати салонні розмови своєї господині.
А салон був знаменитий: у ньому бували найясніші та найвищі зірки республіки. Пані Беттанкур приймала всіх президентів і прем'єрів, її померлий чоловік сам був міністром у багатьох урядах. Коли мажордом передав поліції 28 дисків із записами, то щонайменше кілька важливих осіб мусили втратити нічний сон. Мажордом у спорі став на бік доньки, сподіваючись на користь для себе.
Відомо, що у світі гроші й політика взаємопроникають. Одначе у Франції всі вдають невинність, і як тільки ці зв'язки стають відомими, здивуванню і обуренню немає меж. Тривалий час ставлення французів до грошей таке саме, як до сексу: це має приватний характер. Але вже не при Саркозі! Попередні президенти (Міттеран і Ширак) жили на широку ногу, але стежили за тим, щоб принаймні публічно не демонструвати тісних стосунків із грошовими «мішками». Саркозі таких комплексів не має: до його найближчих друзів належать Мартін Буже (будівництво і телебачення) і Анрі де Кастрі (страхування). Нині родинний спір у L'Оreal спровокував запитання, яке у Франції не звикли ставити: наскільки близько еліти бізнесу можуть сидіти у салонах разом із політичною владою?
Пані Беттанкур підтримувала виборчу кампанію Саркозі, що є легально у разі незначної квоти. Проте згадані записи засвідчують, що крім чеків була ще і готівка під столом. Громадська думка все змішує і підозри приймає за факти, заздалегідь визначивши вирок. Отже, якщо гроші потрапили до партії Саркозі, вони мусили проходити через руки скарбника Еріка Верта. Річ у тім, що скарбник правлячої партії донедавна був водночас міністром фінансів. Навіть у партії це нині породжує критику, а головний суперник Саркозі, колишній прем'єр Домінік де Вільпен прямо говорить про «неподобство поєднання» функції скарбника партії та скарбника країни. Невже раніше не бачили цієї недоречності? Так чи інакше, прокуратура почала розслідування у справі нелегального фінансування виборчої кампанії Саркозі.
До мажордома приєдналась одна з колишніх бухгалтерів пані Беттанкур. Вона дала покази поліції, що Ніколя Саркозі, частий гість у резиденції мільярдерки, «отримував конверти». Президент називає всі опубліковані у пресі звинувачення брехнею. Але показники його популярності різко знизилися.
І ще гірше — дружина міністра Верта перебуває у близьких взаєминах із панею Беттанкур, працює у неї і займається корисним розміщенням річних дивідендів із прибутків L'Оreal: ні мало ні багато, а 300 мільйонів євро. Тим часом чоловік, міністр Верт, контролював податкові зобов’язання і їхнє виконання, щоб у період кризи не дати ухилятися від їхньої сплати. А пані Беттанкур є найбільшим приватним платником податків у Франції (більші податки сплачують лише державні корпорації). З піратських записів розмов випливає, що мільярдерка могла уникнути сплати частини податків, розмістивши гроші на рахунках у Швейцарії й офшорах. Це легальні операції, але у Франції їх не схвалюють. Відразу виникла підозра, що міністр, напевно, не турбував Беттанкур особливим контролем.
Опозиція не збирається пройти повз таку оказію. В опозиційній Соціалістичній партії з обуренням засуджують втручання політичної влади у справи бізнесу і протекцію, якою користується Беттанкур. Проте уряд відмежовується: чи то погано, що міністр цікавиться майбутнім підприємства? Справді, ця афера може зашкодити позиції однієї з найбільших і найвідоміших у світі французьких фірм.
Саркозі не думає здаватися. Звинувачення він назвав «обливанням помиями», але про всяк випадок звільнив двох міністрів за зловживання бюджетними грішми. «Країна переживає кризу, держава має давати приклад»,— написав Саркозі у листі до прем’єра. Президент прагне спинити міністрів, «розбещених дітей республіки», але ж він перший дає негативний приклад, пише «Ле Нувель Обсерватер», нагадавши, що лише переобладнання нового президентського літака (аеробус А330) з рейсового на спеціальний коштує 176 млн євро.
З давніх часів у Європі зберігся термін «номенклатура», який означає вузьку привілейовану касту людей на найвищих посадах. На початку 80-х років з'явилась знакова книжка «Французька номенклатура», яка створена на основі праці відомого соціолога П'єра Бурд'є «Спадкоємці» про систему відтворення еліт французької буржуазії: передачі потенціалу грошей, впливів, культури і престижу від покоління до покоління.
Як нині в країні, чия література переповнена співчуттям до бідноти і класичні твори вивчають у школі, звичайні люди ставляться до багатіїв? Делікатно кажучи, негативно. Адже це республіка, гаслом якої є «рівність і братерство». Чимало соціологів звертає увагу, що французькі погляди не сприяють ринковій економіці й узагалі розвитку підприємливості. Тут вищий, ніж у будь-якій іншій європейській державі відсоток голосів виборців збирають троцькісти, анархісти і антисистемні кандидати, котрі явно виступають проти капіталізму.
Саркозі в рамках модернізації Франції під гаслом «Чим більше стараєшся, тим більше заробляєш» енергійно зміцнював так звану податкову греблю, або безумовну планку всіх податкових обтяжень, які не можуть перевищувати 50% доходів. Якщо платник податків орієнтується, що вже оплатив половину того, що становить його дохід, то має право вимагати повернення надлишку від фінансових органів. Тому фіскали віддали пані Беттанкур 30 млн євро легально. Але, як про це йшлося вище, повернення грошей контролював міністр, чия дружина управляла інвестиціями платника податків.
Громадськість схвилювала інформацію, що ста найбагатшим особам торік із бюджету повернуто 337 млн євро як реалізацію принципу так званої податкової греблі. Хоча формально все у порядку, люди не вірять, що багатії не комбінували, тим більше, що у випадку з пані Беттанкур частину підрахунків роблять у Швейцарії, яка ревно стереже свої банківські таємниці й не має доброго реноме. Із записів мажордома випливає, що спадкоємниця L'Оreal має таємні рахунки у цій країні. Колишній суддя Ева Джолі, котра кілька років тому «повалила» все керівництво концерну Elf Aquitaine, а нині євродепутат, публічно засудила поведінку міністра Верта. Для колишньої судді останній скандал показує спосіб ведення боротьби з податковим раєм: усе на рівні риторики і нічого на практиці.
І цього всього може бути забагато навіть для такого енергійного президента як Ніколя Саркозі.
Євген ПЕТРЕНКО, за матеріалами закордонної преси
також у паперовій версії читайте:
- СПРОБА РЕАНІМУВАТИ ООН
назад »»»