КОЛИ УКРАЇНА МАТИМЕ СВІЙ КОРВЕТ?..
Військово-Морські Сили нашої держави ніяк не можуть дочекатися поповнення сучасними бойовими кораблями, спроможними виконувати завдання на просторах Чорного і Середземного морів, відстоюючи національні інтереси України.
Морські кордони України простягаються майже на дві тисячі кілометрів: від порту Усть-Дунайська, що знаходиться на західному узбережжі Чорного моря, до «крайньої точки» на Азовському морі. Загалом наша держава омивається двома морями — Чорним і Азовським. Це означає, що Україна є морською державою, тож повинна мати флот, спроможний захищати її інтереси на морських просторах. Нині цю функцію виконують Військово-Морські Сили Збройних Сил України — наймолодший вид нашого війська.
Нагадаємо, що у квітні 1992 року тодішній президент Леонід Кравчук видав указ, у якому йшлося про першочергові заходи щодо розбудови ЗСУ і в яким передбачалося формування ВМС на базі Чорноморського флоту. Щоправда, для цього знадобилося понад п'ять років.
Військові експерти зазначають, що їх створення було складним і болісним. Чого вартий лише перехід сторожового корабля Чорноморського флоту із Севастополя до Одеси: його екіпаж першим склав присягу на вірність українському народові і всупереч волі командування ЧФ пришвартувався в Одесі, заявивши про наміри служити незалежній Україні. Та послужити довго не довелось, оскільки незабаром сторожовик, зважаючи на його вік, відправили на брухт, а екіпаж розформували.
Тодішній міністр оборони Костянтин Морозов наполягав на тому, що всі судна флоту, тобто весь Чорноморський флот, має відійти Україні. Росія відразу зайняла жорстку позицію, мовляв, флот є гордістю держави і не те що про повний перехід його під юрисдикцію України не може йтися, а навіть про його поділ. Звісно, що керівництво країни, не бажаючи загострювати відносини з Російською Федерацією, до думки Костянтина Петровича не прислухалося, а невдовзі відправило генерала у відставку. Проте не відмовилося від своєї частки кораблів, запропонувавши вирішувати цю проблему за столом переговорів, а не на мітингах, які відбувалися тоді в Севастополі ледь не щодня.
Президент Росії Борис Єльцин погодився на таку пропозицію. Після довгих узгоджень спірних моментів нарешті розпочався процес розподілу Чорноморського флоту. Він був непростим, та, попри всі труднощі й негаразди, у 1997-му його завершили. Україна отримала майже 140 кораблів різного призначення, з яких понад сто відразу віддала російській стороні в рахунок погашення заборгованості за отримані енергоносії. Ті ж, що залишилися у нашій власності, були не у найкращому стані, оскільки їхній середній вік сягав 25–30 років, а деяких «екземплярів» і більше. До того ж екіпажі окремих суден, знаючи, що їхні кораблі віддадуть Україні, навмисно псували озброєння, спеціальне устаткування, ще більше ускладнюючи їхній технічний стан. Коли бути до кінця відвертими, то чорноморці тоді діяли за принципом: на тобі, Боже, що нам не гоже.
Через те що ВМС, як мовиться, на ладан дихали, Президент України видав указ, яким зобов'язав усі обласні держадміністрації, а також деякі міські взяти шефство над ними: кожен регіон опікувався конкретним кораблем. Приміром, шефи допомагали морякам ремонтувати їхні кораблі, привозили продукти харчування і навіть споруджували в Севастополі житло для офіцерів і мічманів: надана допомога вимірювалася сотнями мільйонів гривень і суттєво вплинула на боєготовність ВМС. Скажу більше: коли б не шефство над ВМС, їхній стан нині був би значно гіршим.
Якщо говорити про день сьогоднішній наших ВМС, то до їхнього складу входять 30 бойових кораблів і суден забезпечення, а також близько 15 літаків і вертольотів. Це, зокрема, фрегат «Гетьман Сагайдачний», кілька корветів і ракетних катерів. «Найкрутішим» вважається, звичайно, «Гетьман Сагайдачний», який призначався для прикордонників і мав використовуватися навіть в океанській зоні. За своїми тактико-технічними характеристиками він значно перевершує всі інші судна, має порівняно потужне озброєння і навіть вертолітний майданчик. Проте наявність лише одного такого корабля не дозволяє нашим морякам почуватися впевнено на морських широтах, бо виходити у віддалені райони світового океану він не спроможний. Порівняно «молодими» є також корвети «Луцьк» і «Тернопіль», які зійшли зі стапелів Київського заводу «Ленінська кузня» в 1994 і 2006 роках. Їхнє призначення — боротьба з підводними човнами.
До складу ударної компоненти наших ВМС входять легкий корвет і два ракетні катери. За своїми бойовими можливостями це угруповання є найменш ефективним серед військово-морських сил інших країн Чорноморського регіону. Зважаючи на кількість військових кораблів, їхні тактико-технічні характеристики і обумовлену цими чинниками спроможність виконувати завдання із відстоювання національних інтересів на морських просторах, напрошується висновок: Військово-Морські Сили України потребують технічного переоснащення, введення в експлуатацію нових кораблів, побудованих за сучасними технологіями.
Наразі на світовому ринку озброєнь можна придбати найсучасніші його зразки. Військові кораблі — не виняток. Щоправда, коштують вони надто дорого, скажімо, вартість сучасного вертольотоносця становить 300 мільйонів євро. У нас таких грошей немає. Натомість маємо можливості для їхнього серійного виробництва на власних підприємствах оборонно-промислового комплексу, що дістався нам у спадщину від колишнього Союзу. Чого вартий Чорноморський суднобудівний завод, що в Миколаєві, зі стапелів якого зійшли десятки есмінців, ракетних крейсерів і навіть авіанесучих крейсерів!
Ось уже кілька років точаться розмови навколо спорудження для потреб вітчизняних ВМС корабля класу «корвет»: не так давно з'явилася навіть програма будівництва таких кораблів, згідно з якою передбачається ввести в експлуатацію (до 2026 року) майже десять корветів. Перші чотири мають увійти до складу наших ВМС до 2017-го. Але впевненості, що цю програму буде реалізовано, немає. Причина банальна: дефіцит коштів, через що не одна програма переозброєння Збройних Сил України наказала довго жити. Адже вартість одного корвета становить більш ніж 2,5 мільярда гривень. Спорудження першого корвета планували розпочати на стапелях Миколаївського заводу у 2010 році, а в 2012-му мали відбутися перші його випробування. Однак, як кажуть в Міністерстві оборони, всі карти сплутала так звана світова фінансова криза, за якої торік військовий бюджет МО виявився найнижчим за всю історію незалежної України — 0,8 відсотка ВВП замість трьох.
Якщо Україна нарешті розпочне реалізацію програми будівництва корветів, то спроможність наших Військово-Морських Сил виконувати завдання із захисту національних інтересів на морських просторах різко зросте. На підтвердження цієї тези наведу деякі дані. Водотоннажність корвета становитиме 2500 т, він матиме довжину 112 м, а швидкість 32 вузли, тобто понад 60 км на годину.
Автономність плавання становитиме 30 діб, а дальність — чотири тисячі милі, або майже дев'ять тисяч кілометрів. Для того щоб читач краще зрозумів, багато це чи мало, скажу, що корвет зможе двічі обійти по периметру все узбережжя Чорного моря, маючи запас провіанту на 30 днів. Передбачається, що чисельність екіпажу сктановитиме 100–110 осіб. Фахівці кажуть, що це буде не звичайний корвет, а, як його називають, диво-корвет. Бо конструктори зуміли компактно розмістити комплекти протиповітряного, протикорабельного та протичовнового озброєння. Зважаючи на це, він за тактико-технічними характеристиками, спроможністю уражати цілі не поступатиметься фрегату — кораблю вищого класу, водотоннажність якого дорівнює не 2500, а 3500 т.
Корвети будуватимуть на Миколаївському підприємстві. А озброєння імпортного виробництва буде досить потужним. Зокрема, корвет планують оснастити протикорабельними ракетами, які зможуть уражати берегові цілі на відстані до 200 км, комплексами ППО з радіусом дії до 30 км, а також шістьма торпедами. Все «начиння» виготовлятимуть на підприємствах Німеччини, Італії, Франції. А ще корвет матиме бойовий вертоліт і три артилерійські установки. А от екіпаж складатиметься лише зі 100–110 матросів і офіцерів. Це стало можливим завдяки комп'ютеризації та автоматизації багатьох процесів, у яких раніше доводилося брати участь особовому складу. Передбачається, що на кораблях цього класу зможуть служити і представниці прекрасної статі, чого раніше не було у вітчизняних ВМС.
У Міністерстві оборони кажуть, що майбутній корвет розрахований на виконання завдань в акваторії як Чорного, так і Середземного морів. Фішкою майбутнього українського корвета є технології, що використовуватимуться при його будівництві: в його конструкції будуть елементи технології малої помітності, які давно використовують американці в літакобудуванні — «Стелс». Завдяки їм противнику значно важче виявляти об'єкти, що теж підвищує їхню боєздатність.
До речі, налагодження серійного випуску сучасних військових кораблів і оснащення ними наших ВМС має значення не тільки для обороноздатності держави: їх можна буде використовувати для боротьби з піратами, жертвами яких вже стали десятки українців. Бо корвети, зважаючи на їхні технічні характеристики, зможуть супроводжувати цивільні судна, гарантуючи екіпажам цілковиту безпеку, бо один лише вигляд корвета наводитиме жах на сучасних флібустьєрів.
Дехто вважає, що Україна має бути сильною морською державою. Для цього повинна будувати не лише корвети, а й кораблі значно вищого класу. Наприклад фрегати, есмінці й навіть ракетні крейсери. Якщо ми не можемо вже який рік поспіль почати серійне виробництво корвета, то чи подужаємо спорудження крейсерів? Звісно, ні, бо, на відміну від фрегата, крейсер коштуватиме в п'ять–вісім разів дорожче. Це по-перше. А по-друге, зважаючи на завдання, які стоять перед нашими ВМС, нам достатньо і корветів, хоча військові експерти не відкидають можливості у майбутньому і будівництва фрегатів. Однак говорити про це зарано. Особливо, якщо зважати на існування проблем в українському війську, які потребують негайного вирішення і значних асигнувань.
...Особовий склад Військово-Морських Сил держави з нетерпінням очікує на той момент, коли із заводських стапелів почнуть сходити бойові сучасні кораблі. Тож слово за політиками, урядовцями, від яких залежить доля українського корвета.
Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»