ПОПЕРЕДУ — РОБОТА НАД ПОМИЛКАМИ
Підписавши Закон України «Про судоустрій і статус суддів», глава держави дав старт довгоочікуваній судовій реформі. Однак поспішність, з якою Верховна Рада ухвалила згаданий нормативний акт, може обернутися новими проблемами. Свою оцінку доленосному документові дає експерт Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.
«Це може обернутися
сотнями тисяч скарг»
— Будь-яка реформа має на меті зробити правосуддя ефективнішим, аби воно краще захищало права й законні інтереси громадян. Які, на Вашу думку, загрози приховує згаданий закон у цій площині?
— Мають бути скорочені терміни розгляду справ, тобто задекларовано намір позбутися тяганини. Терміни розгляду справ у кожній інстанції не повинні перевищувати одного-двох місяців, для деяких категорій справ їх скорочено до 20, 15 і навіть п'яти днів. Однак при значному навантаженні на служителів Феміди це призведе до порушення процесуальних прав сторін і поверхового вирішення справ. Не спрацюють такі запобіжники, як скорочене провадження в адміністративному судочинстві, заборона апеляційним судам повертати справи на новий розгляд чи інші закладені в законі механізми, покликані сприяти розвантаженню суддів. Правосуддя буде швидким, але неякісним. Це може обернутися сотнями тисяч скарг до Вищої ради юстиції (ВРЮ) на порушення термінів розгляду. За допомогою таких петицій цей орган зможе ефективно маніпулювати служителями Феміди.
Наведу інший приклад того, чим на практиці можуть обернутися добрі наміри. Законом суттєво скорочено терміни, передбачені для подання апеляційної та касаційної скарг (10 і 20 днів відповідно, а для оскарження процесуальних ухвал і того менше). За відсутності доступної та ефективної правової допомоги це може завдати шкоди особам, котрі мають невисокий рівень достатку. Річ у тім, що за цей час вони не встигнуть навіть визначитися, до якого юриста звернутися, не кажучи про те, щоб правильно подати скаргу. Варто також звернути увагу, що у низці категорій справ сторони процесу виявилися позбавленими права оскаржити судове рішення.
— Розгляд соціальних спорів повернули до адміністративних судів. Це позитив чи негатив?
— Безумовно, таке рішення є правильним. Однак пропозицію повернути пенсійні спори та справи щодо соціального забезпечення з цивільного судочинства до адміністративного внесли ті, хто раніше ініціював зворотний процес, який завершився ухваленням відповідного закону, котрий набрав чинності у березні. Можна спрогнозувати, що така непослідовність, ціна якої — масштабне перекидання справ з одних судів до інших — викличе обурення діяльністю законодавців. Дехто ладен бачити в такій «каруселі» намагання відбити у громадян бажання судитися з державою.
Серед інших новел, що мають швидше деструктивний потенціал,— запровадження можливості судового розгляду справи без участі особи, яка не була повідомлена про нього, наприклад через вину пошти. У цьому ж ряду позбавлення права заявити відвід судді, якщо обставини, котрі є підставою для цього, стали відомі після початку розгляду справи.
— Які зміни сталися в процедурі добору суддів?
— Запроваджується централізований конкурс для призначення на посаду судді вперше. Ним опікуватиметься Вища кваліфікаційна комісія суддів перед направленням претендента для спеціальної підготовки та після її завершення. За результатами кваліфікаційного іспиту визначатимуть рейтинг кандидатів, згідно з яким їм буде надано право обійняти посаду.
Однак тут є суттєве «але». Конкурс мають проводити за участю спеціалізованих навчальних закладів. А це суперечить твердженню про те, що той, хто навчає, не повинен оцінювати, інакше впливу суб'єктивних чинників не уникнути.
Прикро, але добір суддів на посади в апеляційних, вищих судах і Верховному Суді залишається безконкурсним. Це можна вважати чинником, який сприятиме політизації правосуддя або корупції.
За дрібніші проступки — звільнення,
за серйозніші — догана
— Звільнити несумлінного служителя Феміди стало легше?
— У законі вперше визначено перелік підстав, за якими судді можуть бути притягнені до дисциплінарної відповідальності. Проте скидається, що автори цієї норми не бачили у вічі Закону «Про Вищу раду юстиції». Сформульовані в ньому деякі підстави для звільнення судді у зв'язку з порушенням присяги повністю включають, а подекуди є навіть ширшими, ніж підстави для дисциплінарної відповідальності, виписані в Законі «Про судоустрій і статус суддів». На практиці це означає, що за деякі дрібніші проступки передбачено звільнення, а за серйозніші — догану.
Ще одним суттєвим недоліком є збереження інквізиційної (незмагальної) процедури притягнення служителів Феміди до відповідальності, хоча задекларовано протилежне. Адже член дисциплінарного органу — Вищої кваліфікаційної комісії або Вищої ради юстиції — є слідчим, прокурором і суддею стосовно судді. Ці функції слід було б розділити: дисциплінарні інспектори мають перевіряти звернення, висувати і підтримувати в суді звинувачення, а дисциплінарний орган, з'ясувавши позицію судді чи його представника, вирішувати питання щодо відповідальності.
— Будь ласка, кілька слів про Вищу раду юстиції, яку віднедавна називають всемогутньою.
— Це не зовсім так. Однак важливо те, що цей орган усупереч ст. 131 Конституції наділено розширеними повноваженнями: призначати і звільняти голів судів та їхніх заступників, розглядати скарги мантієносців, котрим Вища кваліфікаційна комісія відмовила у рекомендації на безстрокове обрання. Варто зазначити, що формування ВРЮ не відповідає європейським стандартам, згідно з якими не менш ніж половину її складу мають становити судді, обрані суддями. А згідно із законом певну кількість членів ВРЮ з числа суддів призначають Президент, Верховна Рада, з'їзд представників юридичних вишів і установ, з'їзд адвокатів і всеукраїнська конференція працівників прокуратури. Велика різниця, чи не так?
— Чи можна говорити про девальвацію ролі Верховного Суду?
— Його позбавлено можливостей впливати на практику судів загальної юрисдикції. Він утратив повноваження давати судам роз'яснення щодо застосування законодавства, хоча за вищими судами такі повноваження збережено. Верховний Суд може переглядати рішення вищих судів у разі різного застосування лише норм матеріального, а не процесуального права, і винятково тоді, коли заяву про перегляд допустить вищий суд, рішення якого оскаржують. У разі задоволення заяви Верховний Суд може скасувати рішення і відправити справу на новий розгляд, а не ухвалити нове рішення. Тобто він перетворюється на касаційну інстанцію. Це суперечить рішенню Конституційного Суду від 11 березня, відповідно до якого Верховний Суд не є касаційною інстанцією щодо вищих судів.
— Що в законі можна назвати безумовно позитивним?
— Відмову від військових судів. Ця зміна судоустрою ліквідувала один із радянських атавізмів. Останнім часом військові судді майже не розглядали жодних справ, однак це їм не заважало бути в привілейованому становищі порівняно зі своїми колегами в частині матеріального та соціального забезпечення.
— Яка доля чекає новий закон — робота над помилками?
— Цього не уникнути. Коли його почнуть застосовувати на практиці, то прихованих каменів судової реформи, неузгодженостей і суперечностей буде виявлено значно більше, ніж можна помітити при першому знайомстві.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- МАЛИНОВИЙ БРАСЛЕТ
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
назад »»»