ЗАМІСТЬ КУЛЬТУРИ — «КУЛЬТУРА СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ»?
Якщо ти почав пити в 11 років, то тебе у молодіжному середовищі вважають «класним», а якщо ще раніше, то просто «геніальним». Це та молодь, яка в майбутньому має керувати своєю країною і піднімати вітчизняну економіку? Коли наступні покоління свій мозок проп’ють ще у молодому віці, хто робитиме нашу державу процвітаючою? Навіть не хочеться думати про те, що замість «української культури» вони розвиватимуть «культуру споживання пива»...
Мінськ заборонив своїм громадянам подорожувати до окупованих Росією регіонів Грузії — Абхазії та Південної Осетії — через Росію.
Головний канал білоруського телебачення показав інтерв'ю з президентом Грузії Михаїлом Саакашвілі, котрого вважають особистим ворогом правлячого тандема — Дмитра Медведєва і Володимира Путіна. Інтерв'ю транслювали у прайм-тайм, коли телебачення дивиться найбільше глядачів. Михаїл Саакашвілі доступно пояснив джерела і причини конфлікту між Кремлем і Тбілісі, перспективи вступу Грузії у ЄС, а також розповів про своє приватне життя. В анонсах виступу грузинського президента представили як «лідера грузинської революції».
Незабаром перед білоруськими глядачами виступить президент Латвії Валдіс Залтер із поясненнями, як захиститися від імперської Росії.
У свою чергу, читачі урядової газети «Республіка» були ознайомлені з розлогим викладом антипутінської доповіді одного з лідерів російської опозиції Бориса Нємцова.
Грузинські медіа наголошували на забороні МЗС Білорусі громадянам країни подорожувати в Абхазію і Південну Осетію, а заступник міністра закордонних справ Грузії Олександр Налбандов висловив вдячність білоруській стороні, яка «забороняє громадянам відвідувати сепаратистські провінції і тим самим де-факто вказує на нелегальність проголошеної ними незалежності». Налбандов підкреслив, що рішення Мінська є надзвичайно цінним, бо ухвалене в ситуації, коли Білорусь зазнає величезного тиску з боку Москви. У Грузії звертають увагу, що Мінськ виконує приязні жести на адресу Тбілісі після недавньої зустрічі президентів Білорусі та Грузії на дні народження Президента України Віктора Януковича. Олександр Лукашенко і Михаїл Саакашвілі серед іншого розмовляли про співпрацю в галузі туризму і торгівлі.
Зближення Саакашвілі і Лукашенка не залишилося поза увагою Росії. Тамтешні медіа підкреслюють, що інтерв'ю грузинського президента білоруському телебаченню і оголошення стосовно співпраці між двома країнами — це відповідь Мінська на поглиблення конфлікту з Москвою і агресію російських медіа щодо білоруського президента.
Російські оглядачі, зокрема політолог Андрій Суздальцев, вважають, що Лукашенко прагне спровокувати реакцію Москви, знаючи, що прем'єр Путін дуже часто дає волю своїм емоціям. Але на цей раз, переконаний Суздальцев, Кремль хоче виразно вказати Лукашенку, що не зацікавлений у ньому як у союзникові.
Бажаючи змінити лідера Білорусі, Кремль стикається з проблемою — кожен із лідерів опозиції в разі приходу до влади поведе країну подалі від Росії. А особливість медійної війни полягає в тому, що обидві сторони використовують аргументи опозиції сусідньої держави. Присвячені Лукашенку телепрограми і публікації в російській пресі не тільки подають повний склад звинувачень білоруської опозиції на адресу президента. Вони в значній мірі ґрунтуються на виступах білоруських опозиціонерів, які раніше могли тільки мріяти про доступ до російських медіа. Білоруська урядова пропаганда, організовуючи відповідь, надає доступ до підконтрольних ЗМІ провідним критикам путінського режиму в Росії та за її межами.
Більшість оглядачів переконана, що Лукашенко може в рамках Митного союзу з Росією і Казахстаном організувати постачання в Росію грузинських товарів, які підлягають російському ембарго.
Грузинські експерти схвально ставляться до нормалізації відносин Мінськ–Тбілісі. «Білорусь належить до пострадянських країн, з якими насправді варто утримувати контакти. Тим більше що Мінськ відмовився визнавати Абхазію і Південну Осетію»,— заявив грузинський політолог Олександр Ронделі.
Звичайно, грузинсько-білоруське зближення має елементи кон'юнктури, як і прийом Лукашенком киргизького президента-втікача Курманбека Бакієва. Але воно також є результатом «банкрутства» на пострадянському просторі російської політики, яка побудована на підпорядкуванні сателітів геополітичним інтересам Москви без огляду на національні інтереси колишніх радянських республік. Кремль навіть платив Мінську за свої політичні амбіції, але нинішня стратегія вичерпала себе, і партнери відчули взаємну втому. Москва хоче нейтралізувати всі білоруські прагнення вести самостійну політику, а Лукашенку стало тісно в межах, які визначила для нього Москва. Тим більше, що це була одностороння гра.
також у паперовій версії читайте:
- НИВА ВОЛАЄ: «ВОДИ!»
- УЧЕНІ ЗНАЮТЬ, У ЧОМУ ЩАСТЯ
- БЕЗ КЕРМА Й ВІТРИЛ
назад »»»