ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН НОВИЙ ДЕПАРТАМЕНТ У МВС?
Минулого тижня керівництво МВС в особі заступника міністра Валерія Корячкіна нарешті розповіло громадськості про роботу новонародженого Департаменту фінансової та економічної безпеки.
Нагадаємо, що його було створено 7 квітня 2010 року у складі Державної служби боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ). З огляду на це урядові довелося навіть злегка підкоригувати Положення про цю службу, затверджене постановою КМУ ще у 1993-му. У фахівців, та й не тільки у них, одразу виникли сумніви в доцільності існування в системі МВС ще однієї структури з генеральською посадою на чолі. На жаль, проведена відомством прес-конференція ці сумніви не розвіяла.
ДСБЕЗ — спадкоємиця колишніх відділів по боротьбі з розкраданням соціалістичної власності, більше відомих у народі під абревіатурою ОБХСС. Однією з основних форм її діяльності є перевірка фінансово-господарської діяльності підприємств. Поки всі підприємства перебували у державній власності, оперативники обходилися без особливого статусу. Однак після повалення радянської влади у цій сфері тимчасово запанував певний безлад. Перевіряти приватний бізнес кинулися всі кому не ліньки: комерційні структури почали шарпати навіть дільничні інспектори й міліціонери патрульно-постової служби. З іншого боку, підприємці часто не пускали оперативників до офісів, навіть коли йшлося про цілком законну перевірку.
Одне слово, крім Закону «Про міліцію», потрібна була ще низка підзаконних актів, які б чітко визначили, кому проводити фінансові ревізії дозволено, а кому пхати носа до чужої бухгалтерії — зась. Так 5 липня 1993 року вийшла постанова Кабінету Міністрів «Про утворення Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю». Згідно із затвердженим нею положенням, ДСБЕЗ було визнано складовою частиною кримінальної міліції, тобто вона мала можливість займатися оперативно-розшуковою діяльністю (вербувати агентуру, замовляти прослуховування тощо). Особливим пунктом було прописано право її співробітників безперешкодно входити до приміщень підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, проводити огляд виробничих, складських і торговельних приміщень, а також вилучати необхідні матеріали про кредитні й фінансові операції. А за потреби опечатувати каси і місця зберігання грошей.
Щодо організаційного плану, то там нічого не змінилося: на рівні республіки був Департамент ДСБЕЗ у складі міністерства, на рівні області — відділ у складі управління внутрішніх справ, на рівні району — відділення у складі райвідділу. Плюс відділи в лінійних управліннях міліції на залізницях. Сам департамент складався з кількох галузевих управлінь, які, зокрема, курирували державний, приватний, аграрний сектори і сферу високих технологій.
І ось у квітні 2010 року цей порядок, котрий складався протягом десятиліть, було порушено: крім Департаменту ДСБЕЗ було створено ще й Департамент фінансової та економічної безпеки. Формально вважається, що він належить до ДСБЕЗ, але тільки в тому плані, що користується усіма правами, які надає службі цей статус, а організаційно він підпорядкований міністрові внутрішніх справ. Регіональних підрозділів департамент не має — лише кілька десятків посад у центральному апараті. Його безпосереднім куратором вважається 63-літній заступник міністра генерал-майор Валерій Корячкін, котрий майже все життя пропрацював у підрозділах ОБХСС, ДСБЕЗ і податкової міліції Донеччини.
Утворення цього порівняно невеликого, але впливового підрозділу було зустрінуте громадськістю насторожено. Офіційне пояснення потреби в його існуванні — «у зв’язку зі складною ситуацією, пов’язаною з економічною кризою, і суттєвими складнощами з наповнення бюджету» — не витримує жодної критики. Для України криза минула тоді, коли попит на її основний експортний продукт — метал — почав повільно, але невпинно зростати. Саме цей чинник, а не створення нових міліцейських департаментів, сприятиме наповненню бюджету.
Першою було висунуто версію, ніби його призначено для того, аби нищити бізнес-структури, котрі симпатизують опозиції. Пояснення надто примітивне, але навіть якщо уявити, що це справді так, то, за великим рахунком, соромитися нічого: належність до певної партії не повинна бути обтяжувальною або пом’якшувальною обставиною, а людина, котра скоїла злочин, мусить відповідати перед законом незалежно від політичних уподобань. Щоб нищити економічне підґрунтя опонентів, достатньо таких наявних силових структур, як УБОЗ, податкова міліція, СБУ та ГПУ.
Інша версія — департамент створено новою владою для того, аби ретельніше розчистити авгієві стайні, залишені попередниками. Таке пояснення було б цілком логічним. Адже ні в кого немає сумніву, що серед чиновників колишнього уряду було чимало нечистих на руку людей, котрим легко було приховувати свої зловживання, перебуваючи на посадах. Одначе тепер, коли масові кадрові «зачистки» у владних кабінетах проведено, усі їхні непривабні справи вилазять назовні. Ось за них би й взятися такому собі елітному підрозділу з розплутування особливо важливих справ. У такому разі цілком виправданим виглядав би задум визначити коло досвідчених працівників і зібрати їх у відокремленому департаменті, аби звільнити від поточної повсякденної метушні, а заодно мінімізувати витікання інформації.
Однак минуло більш ніж два місяці, а презентовані результати роботи нового департаменту навіюють глибокий скепсис. Бо похвалитися заступник міністра зміг лише двома резонансними справами, перша з яких пов’язана з фіктивним підприємництвом, друга — зі сферою земельних відносин.
У першому випадку затримано п’ятьох організаторів конвертаційного центру, через який пройшло близько трьох мільярдів гривень. Зловмисники, котрі зареєстрували на підставних осіб 71 фіктивне підприємство, приховували від оподаткування гроші, одержані від продажу скрейтч-карток поповнення рахунків мобільних телефонів. У результаті проведення 44 обшуків вилучено 2,4 мільйона гривень готівкою, заблоковано на 153 розрахункових рахунках ще 1,7 мільйона, а 1,2 мільйона вилучено товаром, тобто картками.
Результат нібито пристойний, але погляньмо з іншого боку: якщо плутяги прогнали через цей «конверт» близько трьох мільярдів, значить сума, на яку було обкрадено державу за рахунок несплачених податків, обчислюється сотнями мільйонів. На цьому тлі кількість вилученого виглядає не надто вражаюче. Крім того, не встановлено, хто з представників великого бізнесу був замовником цієї оборудки і хто з високопоставлених чиновників потурав її організаторам. Оскільки без покровителів з боку контролюючих органів мільярди гривень не могли витекти в нікуди.
У другому випадку взагалі нікого зі зловмисників не те що не затримано, а навіть не встановлено. Однак виявлена оперативниками схема заслуговує на увагу. Плутяги з-поміж жителів двох сіл Київщини підшуковували власників земельних паїв і через підставних осіб подавали на них до місцевого суду позови про стягнення боргів. Боргів як таких, звичайно, не було, але для того щоб у судді склалося враження, ніби вони є, зловмисники підробляли боргові розписки. Після того як призначали дату розгляду і на засідання викликали відповідача, аферисти перехоплювали повістки і пересилали суду підроблені заяви з проханням розглядати цивільні справи без їхньої участі. А вже потім суд постановляв рішення про передачу земельної ділянки боржника-відповідача у власність позивача-позичальника в рахунок погашення боргу. Таким чином, протягом 2007-2008 років на підставі п’яти сотень незаконних судових рішень у 529 селян-пайовиків було викрадено більш як сімсот гектарів землі.
У цій історії дивує не лише те, що нікого не притягнуто до відповідальності, а й те, що кримінальну справу порушено не за фактом шахрайства, а за фактом підроблення документів — частина 1 ст. 358 ККУ — штраф до 1190 гривень. Погодьтесь, для департаменту республіканського рівня це дрібнуватий результат.
Утім, припускаючи, що кожне діло спершу не йде, сподіватимемось, що основні козирі Департамент фінансової та економічної безпеки приберіг на потім, і в майбутньому його працівники ще здивують нас своєю ефективністю.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- ХРОНІКА ПРИГОД
- АФЕРИСТКА З «ПРИВОЗУ»
назад »»»