ДЕРЖБЮДЖЕТУ «МОЛОДІ» ПЕНСІОНЕРИ НЕ ПОТРІБНІ
Нашій країні таки доведеться підвищувати пенсійний вік, аби не зруйнувалася пенсійна система, стверджують експерти ООН у своєму звіті «Демографічні та фінансові передумови пенсійної реформи в Україні: прогноз-2050». Адже демографічні перспективи невтішні. У нас один із найнижчих у Європі (загалом у світі) рівень народжуваності — 1,46 дитини. Це навіть після встановлення суттєвої державної допомоги. Тоді як в Ісландії — 2,1, Ірландії, Франції — 2, Норвегії, Швеції — 1,9, Англії, Данії, Фінляндії — 1,8.
До того ж, як свідчить практика, дія грошових стимулів народжуваності швидкоплинна, а досягнуті показники далекі від необхідних хоча б для простого відтворення поколінь. Міжнародні фахівці не вважають вірогідним повернення до розширеного відтворення населення. Прогноз Євростату передбачає, що через 50 років коефіцієнт народжуваності у державах ЄС становитиме 1,5–1,9. В Україні, за прогнозами Інституту демографії, він буде 1,6. Фахівці ООН більш оптимістичні, за їхньою гіпотезою, — 1,85.
Унаслідок поступового скорочення поколінь, що вступають у працездатний вік, за сорок років наші працівники не зможуть забезпечувати пенсіонерів. Якщо в країнах ЄС, де на пенсію виходять в середньому у 64 роки, на одного пенсіонера припадає чотири працівники, то у 2050-му буде два. У нас ситуація драматичніша — десятеро працівників утримують чотирьох пенсіонерів, у 2050-му годуватимуть вісьмох.
Особливо швидко це співвідношення зростатиме з другої половини 2030-х, коли на пенсію виходитимуть покоління народжених у 1980-х. Це приклад того, як державна політика активного стимулювання народжуваності створює штучні демографічні хвилі, що не вирішують, а поглиблюють проблеми стабілізації процесів природного відтворення населення.
У нас ситуація ускладнюється поширенням тіньової зайнятості, внаслідок чого лише 75% працівників сплачують пенсійні внески. Нині на десять платників припадає дев'ять пенсіонерів. За такої тенденції у 2025 році кількість платників і пенсіонерів зрівняється, до 2050-го пенсіонерів буде більше на 25%. Це спричинить додатковий тиск на бюджет Пенсійного фонду та держбюджет.
Експерти ООН стверджують: якщо зберегти нинішню пенсійну систему, дефіцит власних надходжень до ПФ через 15 років сягатиме 12% і 30% у 2050-му. Тож грошей на виплату пенсій бракуватиме і пенсійні виплати зменшуватимуться. Якщо зараз середня пенсія дорівнює 40% зарплати, то через сорок років — 33-28 відсотків.
Різні сценарії
Фахівці ООН прорахували кілька варіантів забезпечення стабільності нашої пенсійної системи. Це підвищення розміру пенсійного внеску для працівників і роботодавців; збільшення дотацій з держбюджету або запровадження додаткових податків; зниження розмірів пенсій порівняно з доходами тих, хто працює; скорочення кількості і рівня спеціальних пенсій; підвищення пенсійного віку. Збільшення пенсійного внеску неможливе, бо й нині він зависокий (сумарно для роботодавців і працівників 35,2%) порівняно з іншими країнами. Зростання фіскального тягаря на фонд заробітної плати до 40% у 2025 році й до 50% у 2050-му може призвести до подальшої тінізації трудових відносин і оплати праці. А у разі перекладення тягаря додаткового внеску на працівників — до зниження зарплати.
Збільшення дотацій Пенсійному фонду з держбюджету неможливе, бо витіснить інші програми економічного та соціального розвитку у сфері охорони здоров'я, освіти, інфраструктури, безпеки тощо.
В Україні один із найвищих у Європі обсяг пенсійних видатків у ВВП. У 2007 р. він становив 13,9%, у 2008-му — 15,8%. При цьому не було здійснено жодних заходів для збільшення власних надходжень пенсійної системи. Окрім деякого підвищення розміру пенсійного внеску для роботодавців і кількох спроб змусити підприємців-фізичних осіб сплачувати мінімальний пенсійний внесок. Торік пенсійні видатки ВВП сягнули рекордної позначки — понад 18%. Жодної статті видатків не було зменшено чи скасовано, а ВВП через економічну кризу різко скоротився. На цей рік пенсійні видатки плануються у 17% ВВП.
Через виборчі перегони підвищення пенсій в Україні набуло хаотичного, необґрунтованого і важко передбачуваного характеру, зазначають експерти ООН. Пенсійні видатки зростають випереджаючими темпами всупереч економічній спроможності їх забезпечити. Їхні масштаби досягли критичної межі щодо можливостей суспільних фінансів і економіки.
В ЄС-27 співвідношення пенсійних видатків до ВВП три роки тому становило 11,8%, у «старій» Європі (ЄС-15) — 12%. Близькі до України показники мали Італія, Австрія, Франція, Португалія, Німеччина, Швейцарія, Греція. Однак там суттєвіше, ніж в Україні демографічне навантаження на пенсійну систему. У більшості постсоціалістичних держав Центральної й Східної Європи пенсійні видатки не перевищують 10% ВВП.
Ухвалений у торішньому жовтні Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати» ставить нові виклики перед фінансовою спроможністю пенсійної системи, зауважують експерти ООН. Як засвідчує досвід 2005 року, різке підвищення мінімальних розмірів пенсії неодмінно супроводжується дефіцитом власних коштів ПФ. Тож тягар додаткових пенсійних зобов'язань перейде до держбюджету. Але порівняно з 2005-м ситуація ускладнюється непевною динамікою заробітної плати, пов'язаною з наслідками фінансово-економічної кризи.
Хоча деякі статті державних пенсійних видатків поступово зникнуть через природне скорочення їх отримувачів, наприклад виплати, передбачені законами «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про соціальний захист дітей війни». Проте це буде не раніше 2025 року. Навіть якщо певні категорії виплат зникнуть, це не обов'язково призведе до скорочення бюджетних видатків, адже постійно виникають нові. Останній приклад — ухвалення Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Тобто обсяг державних пенсійних зобов'язань, що мають фінансуватися за рахунок коштів держбюджету, дуже великий. Скорочення надходжень пенсійних внесків істотно збільшить цей тягар.
Найкращий варіант
Пенсійна реформа для України є вкрай важливою, констатують експерти ООН. Найменш болісним і найефективнішим, а головне перевіреним практикою багатьох держав варіантом розвитку пенсійної системи є підвищення пенсійного віку. Вони прорахували, що це дасть змогу на тривалий час послабити вплив демографічного тиску на пенсійну систему. Ефект буде відчутний одразу після запровадження, тому цей захід набуває особливого значення в період кризи. Його відмінністю є простота реалізації та мінімальний організаційний супровід.
Чинну межу пенсійного віку в Україні було встановлено у 1930-х, і відтоді її не переглядали. Серед держав СНД лише Білорусь, Росія, Узбекистан і Україна залишили пенсійний вік незмінним: 55 років для жінок, 60 — для чоловіків. В Естонії чоловіки йдуть на заслужений відпочинок у 63 роки, жінки — у 59, у Латвії — 62 і 60,5, Литві — 62,5 та 60, Молдові, Туркменістані, Азербайджані, Вірменії — 60,5 і 60,5, Грузії — 65 і 60, Казахстані — 63 і 58.
У більшості країн постсоціалістичного табору упродовж 1989–2006 рр. пенсійний вік підвищено на 1,5–5 років. У багатьох європейських країнах пенсійний вік сягає 65 років або досягнення цього порога заплановано у середньостроковій перспективі. Пенсійний вік підвищують і в інших державах. При цьому загальносвітовою є тенденція до вирівнювання пенсійного віку чоловіків і жінок, що є передумовою для утвердження гендерної рівності у трудових і пенсійних правах.
Зокрема, упродовж 1989–2006 рр. пенсійний вік для жінок у Бельгії підвищено з 60 до 64 років, Італії — з 55 до 57, Португалії — з 62 до 65, Швейцарії — з 62 до 64 років. У африканських Буркіна Фасо — з 55 до 56 років, Бурунді та Судані — з 55 до 60 років. Деякі країни задля гендерного вирівнювання підвищують пенсійний вік для жінок швидшими темпами, ніж для чоловіків. Приміром, в Ізраїлі пенсійний вік жінок було підвищено на шість років (з 60 до 66 років), в Японії — на дев'ять (з 56 до 65), Туреччині — на вісім (з 50 до 58). Для чоловіків підвищення пенсійного віку в цих країнах становило п'ять років. Загалом у більшості країн межу пенсійного віку чоловіків і жінок було установлено на однаковому рівні.
Експерти ООН стверджують, що в Україні не існує жодних об'єктивних фізіологічних, економічних, соціальних підстав для утримання нижчого пенсійного віку для жінок. Їхній менший пенсійний вік не просто необґрунтована пільга, менша тривалість трудового стажу зумовить нижчий розмір пенсії й більший ризик бідності у старості. Нині середній розмір жіночої пенсії — 67% чоловічої, тоді як співвідношення середнього заробітку жінок і чоловіків — 75 відсотків.
Переконливі аргументи
Основними перепонами підвищення пенсійного віку в Україні називають низьку тривалість життя та загострення ситуації на ринку праці. Однак ці аргументи експерти ООН спростовують. Підвищення пенсійного віку не призведе до збільшення безробіття, запевняють вони, оскільки чимало пенсіонерів (25%) продовжує працювати. Тож існує значна кількість робочих місць для осіб старшого віку (причому половина пенсіонерів працює в тіньовому секторі). Це свідчить про значний залишок потенціалу працездатності й теж є аргументом на користь підвищення пенсійного віку. До того ж на українському ринку праці склався чіткий розподіл зайнятості за «молодіжними» і «старечими» видами діяльності. Молодь «захопила» більш оплачувані сфери (фінансову, державне управління, комерційні види послуг, торгівлю, готелі, ресторани, де нормою є нестандартні форми винагороди — чайові, комісійні з продажу). Пенсіонерів там не більш як чотири — шість відсотків. Вони працюють переважно у бюджетних закладах із низькими заробітками. Тому підвищення пенсійного віку навряд чи ускладнить працевлаштування молоді, в тому числі й на перше робоче місце. Адже молодь орієнтована на інші критерії в оцінці робочих місць, ніж люди старшого віку.
Експерти дійшли висновку, що підвищення пенсійного віку на п'ять років тільки для жінок проблем не вирішить, так само як і зростання межі працездатності до 62 років для всіх. Щоб ситуація у пенсійній системі поліпшилась, українців треба змусити працювати до 65 років. Це забезпечить приріст робочої сили у 2031 році на 1,1 млн, а кількість пенсіонерів зменшиться на 2,4 млн.
Зростання обсягів зайнятості зумовлює збільшення обсягів виробництва. Тож кожний відсоток збільшення працюючих є внеском у створення додаткового ВВП. Підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років може у 2021 р. збільшити кількість працівників на півмільйона (+2,4% ВВП). Подальше підвищення пенсійного віку для жінок і чоловіків до 62 років у 2025-му збільшить обсяги зайнятості на 0,7 млн. (+4% ВВП).
Якщо пенсійний вік становитиме 65 років, ВВП додасть 6,1%, збільшиться кількість платників пенсійних внесків, повагомішають надходження до ПФ. Водночас зменшення числа пенсіонерів за віком дасть змогу скоротити видатки ПФ на виплату пенсій або підвищити їхній розмір. За підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років кількість одержувачів пенсій у 2021 р. поменшає на 8,3%, до 62 років — на 12,8% у 2025 р., до 65 років — на 19,2% у 2031 р.
Жінки в Україні працюють коротший період часу, ніж в інших державах, а перебувають на пенсії довше. Вони утримують світовий рекорд зі співвідношення перебування на пенсії та періоду праці на неї — 7,1 року на десять років праці. В Англії це 5,8 року, Угорщині — 4,9, Німеччині — 4,6, Італії — 6,2, Польщі — 5,5, Словаччині — 4,3, США — 3,8, Чехії — 4,5, Швеції — 4,4, Японії — 5,1 року. Однак підвищення пенсійного віку тільки для жінок на п'ять років дасть змогу утримати навантаження пенсіонерів на платників внесків на існуючому рівні лише до 2020-го (87%).
Антикризовий спосіб
Існує кілька способів підвищення пенсійного віку, зазначають експерти. Швидкий, коли запровадження нової межі пенсійного віку призначають на конкретну дату. Цей радикальний спосіб спинить зростання кількості пенсіонерів за віком, бо певний час (залежно від того, на скільки років підвищується пенсійний вік) не призначатимуть нові пенсії. За поступового сценарію пенсійний вік підвищують поетапно за встановленим графіком. За віддаленим — запровадження нової межі пенсійного віку переносять на майбутнє (на 10–20 років).
Найефективнішим, вважають експерти, є антикризовий сценарій: підвищення віку виходу на заслужений відпочинок для чоловіків і жінок до 65 років з 2011 р. Причому переходити до нових правил експерти радять поступово, збільшуючи пенсійний вік щороку на шість місяців. Тож реформа розтягнеться на 20 років. Навантаження на платників податків упродовж дев'яти років знизиться до 77% проти нинішніх 87%. У 2020–2030-х роках воно зросте до 80%, однак до нинішнього співвідношення ситуація повернеться у 2043 році.
Проте довше працювати українців треба заохотити. Адже за останні п'ять років учетверо зросла чисельність людей, які не мають пенсійного стажу, але мають право на отримання державної соцдопомоги.
Великий ресурс пенсійної системи — спеціальні пенсії, зауважують вітчизняні експерти. Без їхнього урегулювання підвищення пенсійного віку не дасть очікуваних результатів. Адже такі пенсії забирають величезні кошти з Пенсійного фонду. Приміром, нардепи у середньому отримують понад 15 тис. пенсії, їхні помічники — більш ніж 3 тис., судді — понад 5 тис., фахівці НБУ — більш як 4 тис., урядовці — понад 10 тис. Це у середньому, насправді набагато більше.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»