КОМУНІСТИ ПРИМІРЯЮТЬ ОПОЗИЦІЙНІ «ШТАНЦІ»
Одвічні дискусії на тему: «Що є влада та хто гідний називатися опозицією?» цього тижня отримали доволі несподіване продовження. Сталося це після заяви лідера Компартії Петра Симоненка про те, що лише очолювана ним політична сила є... справжньою опозицією.
Власне, подібним «одкровенням» можна було б і не дивуватися. Представники КПУ вже так довго борсаються на самому краю політичного Олімпу, що більшість політичних оглядачів звикла до їхніх словесних метаморфоз. Судячи з усього, Петро Симоненко відчув наближення праведного народного гніву. Цього разу — за плідну співпрацю з олігархічною (за його ж визначенням) Партією регіонів. От і почали лунати з компартійних вуст абсолютно несумісні з реальністю постулати.
Виявляється, за Симоненком, «Компартія є справжньою політичною опозицією. А опозиція — класове поняття. Ми хочемо змінити не окремих людей і партії, а поміняти соціальний устрій. Це наша стратегічна мета». Що ж, чудово. Однак не надто зрозуміло, чому цю стратегічну мету не можна реалізовувати за межами президентсько-урядової коаліції?
Пан Симоненко намагається відповісти на це запитання так: «Саме всередині коаліції Компартія відстоює інтереси народу, відмінні від інтересів олігархів. Демонстративний вихід із коаліції був би з боку КПУ вкрай безвідповідальним кроком щодо людей. По-перше, це посилило б протистояння в Раді, і ми знову скотилися б до минулої епохи бійок і блокування трибуни в сесійній залі. По-друге, якщо ми на радість і під оплески Тимошенко та Жванії відійдемо від роботи в коаліції, то віддамо весь процес ухвалення рішень винятково в руки капіталістичних партій».
Що ж, спробуємо проаналізувати ці несподівані комуністичні «одкровення». Отже, яким чином КПУ всередині коаліції відстоює інтереси простого народу. Останнім часом парламентська більшість відзначилася ухваленням цілої низки рішень, котрі ще матимуть неабиякий резонанс у майбутньому.
Зокрема, було ухвалено нові правила виборів до місцевих органів влади. Саме цього тижня на цьому чи не найбільш суперечливому документі поставив свій президентський автограф Віктор Янукович. Згідно з законом ціла низка політичних проектів (до речі, вельми популярних серед народних мас) фактично була позбавлена права участі у виборах. І якщо таку позицію коаліції комуністи вважають взірцем захисту народних інтересів, то це дуже дивно.
Ще один бестселер, котрий вийшов з-під коаліційного «пера»,— нова редакція закону про судоустрій (також підписана цього тижня главою держави). Цей документ, розкритикований багатьма провідними юристами, фактично позбавляє представників народних мас права оскаржувати неправомірні дії суддів. Відтак захистом інтересів трудящих тут, вибачайте на слові, і не пахне.
Чимало запитань є й до ухвалених змін до Бюджетного кодексу. Єдине, чого вдалося досягти (зокрема й за участі комуністів),— це пригальмувати остаточне рішення стосовно Податкового кодексу. Цей документ нині відправлено на так зване всенародне обговорення. Втім, навряд чи в цьому є заслуга пана Симоненка. Ухвалення цього документа в першому читанні викликало в суспільстві небачений резонанс. А комуністи не оминули нагоди й собі долучитися до протестних голосів. Як це вони, до речі, дуже добре вміють робити. Та й ще невідомо, чим завершиться згадане «всенародне обговорення» і який текст ми побачимо восени, коли Податковий кодекс повернеться до урядово-парламентського лона...
Петро Симоненко також стверджує, що вихід його фракції з коаліції був би «безвідповідальним», адже після цього в парламенті знову б запанували бійки та протистояння. Однак незрозуміло, на яких підставах він про це говорить. Елементарний математичний підрахунок доводить: від КПУ в коаліції наразі нічого не залежить. Принцип так званого «індивідуального членства» позбавив фракцію не лише статусу «золотої» акції, а й будь-яких акцій, котрі хоч якось котирувалися б у сучасному політикумі.
До того ж комуністи вже давно перестали бути організаторами якихось бійок. Скажімо, в часи функціонування попередньої коаліції (чи, точніше сказати, «недокоаліції») за бійки відповідали «регіонали». А комуністи, навпаки, раз за разом підігравали Юлії Тимошенко, коли в неї не виходило власними силами переграти свого соратника часів Помаранчевої революції Віктора Ющенка.
Далі Симоненко запевняє, буцімто його відхід від коаліційної діяльності призведе до того, що рішення ухвалюватимуть винятково представники капіталістичних партій. Петре Миколайовичу, погляньте навколо: а хто ж, по вашому, їх ухвалює нині? Якщо комуністи так палко протестують проти підвищення цін на газ для населення з 1 серпня, то їхні партнери (якби вони вважали КПУ за партнерів) принаймні відтермінували б такий нерадісний для населення вердикт.
На ділі ж ми отримали лише чергову публічну перепалку, результат якої — пшик! Бо Прем’єр-міністр Микола Азаров у відповідь на всі звинувачення Симоненка в «тупому підвищенні тарифів» порадив головному комуністу України... пригадати рубрикацію «Літературної газети». «Там колись була така рубрика: «Якби я був директором»,— пригадав головний урядовець.— І туди весь народ Радянського Союзу писав. І ми пропонуємо: звертайтеся, Петре Миколайовичу! Будемо розглядати». Інакше, як відвертою насмішкою таку відповідь назвати не можна. От тільки єдиний, хто цього не усвідомив,— сам «опозиційний» ініціатор комунального скандалу.
До речі, ще один показовий момент. «Праведний гнів» Симоненка розлігся так далеко, що він не забув не лише про чинний уряд, а й про попередній: «Що стосується Юлії Тимошенко й іже з нею, то вони не хочуть змінювати лад. Вони хочуть зайняти місце Януковича й Азарова, їм не важливі інтереси трудящих, їм важливі їхні особисті інтереси, того капіталу, який вони представляють».
Вибачайте, але це вже з народної мудрості про невістку. Бо чинний Кабінет Міністрів, у чию коаліцію входить невтомний борець за права трудящих, підвищуючи тарифи на газ, скасував саме постанову попереднього уряду (що його очолювала Юлія Тимошенко) про недопущення збільшення цих тарифів у 2010 році.
Зрозуміло, не знати цього факту Петро Симоненко не може апріорі. От і виходить, що в пошуках опозиційної ніші він переграв навіть себе. Бо за всі часи перебування комуністів у парламентських стінах такого відвертого блюзнірства з їхнього боку ще не було. Хоча... Усе ж колись робиться вперше, чом би й не спробувати? Особливо, якщо «старші товариші» по коаліції так розважатися не забороняють. Поки що принаймні...
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАКОНИ ПІДПИСАНО
- НЕПЕРЕБОРНІ «ЧОРНІ СПИСКИ»
- МВФ ВИДІЛИВ КРЕДИТ УКРАЇНІ
- УПЦ КП ГОТОВА ДО ДІАЛОГУ
назад »»»