ПОЛІТ ЗАВДОВЖКИ СТО РОКІВ
Київ посідає особливе місце в історії вітчизняної авіації. Саме тут піднялися в повітря перші в Російській імперії літаки. І нині Україна є однією з восьми авіаційних держав світу. Саме у нашій країні створено найбільші в історії людства літаки Ан-124 «Руслан» та Ан-225 «Мрія». Як це починалося?
«Гордий птах злетить з вершини Монте-Чечері, сповнюючи світ захопленням і зачудуванням...» Ці слова Леонардо да Вінчі, котрий винайшов літальний апарат — прототип дельтаплана, передрікли грандіозне майбутнє людства, яке врешті приборкало небо. 1903 року в США піднявся в повітря перший у світі літак братів Райт. Через три роки полетів перший літак у Європі — «авієтка» француза Сантос-Дюмона. Літати чи протегувати авіаторам виявилося престижним і почесним.
1. Російська імперія також не пасла задніх. В Одесі 1908 року було засновано «Одеський аероклуб» — перший у Росії. Успішні польоти почалися, коли пілотувати французьку чудо-техніку став Михайло Єфимов, чемпіон Росії з мотогонок, перший російський авіатор. Другим пілотом в Одесі став Сергій Уточкін.
А починалося все в Києві. Професор Київського політеху М. Артем’єв у 1905 році створив повітроплавальну секцію. 1909 року заснував «Київське товариство повітроплавання». Воно мало свій друкований орган — журнал, власний аеродром на Куренівці. Міська влада сприяла виставкам, демонстраційним польотам і змаганням «літунів».
100 років тому, 23 травня 1910-го, професор князь Олександр Кудашев здійснив перший в Російській імперії політ над полем недалеко від іподрому. Отже, перший російський аероплан, який піднявся в повітря, було створено в нашому місті. Найзнаменитіший із київських конструкторів — Ігор Сікорський — навчався в Київському політехнічному інституті. 3 червня 1910 на літаку «БІС-2» він пролетів 250 метрів, а наприкінці 1911 року на своєму С-6 установив перший російський рекорд швидкості з екіпажем із трьох чоловік — 111 км/год.
Тільки третім у Російській імперії став апарат не київського конструктора: 19 червня 1910 року аероплан інженера Гаккеля злетів з аеродрому Гатчини (біля Санкт-Петербурга).
2. У квітні 1912 року 23-літнього студента КПІ Ігоря Сікорського запросили на Російсько-Балтійський вагонний завод як головного конструктора щойно створеного авіаційного відділення. Його технічний персонал склали переважно київські конструктори. У березні 1913 року тут злетів двомоторний (пізніше — чотиримоторний) літак-гігант «Руський витязь». А в грудні 1913-го ще один — «Ілля Муромець», який прославився під час війни. Того ж року київський конструктор Дмитро Григорович на авіаційному заводі Щетиніна в Петербурзі створив літаючі човни М-5 і М-9 — найвидатніші гідролітаки Першої світової війни. Імена Сікорського, Кудашева, Григоровича увійшли в історію світової авіації. А багато хто залишився невідомим.
Окрім Києва, літаки створювали також одеські конструктори. Банкір А. Анатра на базі майстерень аероклубу створив в Одесі завод, що випускав головним чином літаючі човни Д. Григоровича, які не поступалися зарубіжним. Будували літаки у Харкові, в Тернополі, у Севастополі, на Сумщині.
У революційні роки І. Сікорський полишив Росію, опинився у США, де заснував фірму Sicorskiy Aero Engineering Corporation. Щоб не конкурувати з гігантами Boeing чи Martin Lokheed, він повернувся до свого «першого київського кохання» — вертольотів. 1939 року злетів його «первісток» — гелікоптер У8-300.
3. У вересні 1911-го відбувся випуск першої в Російській імперії школи пілотів при Одеському аероклубі. В Росії «План організації авіаційної служби в армії» було затверджено у квітні того ж року. Вже у 1911–1913 роках авіація довела свою незамінність для воєнних дій. Літак стали вважати дієвою зброєю.
Серед воєнних льотчиків, які проявили себе в роки Першої світової, чимало вихідців з України. Один із них — капітан Л. Мацієвич із Черкащини. Також розробник тактики винищувальної авіації Євграф Крутень. А найвідоміший із бойових пілотів того часу — Петро Нестеров. 27 серпня 1914 року над сирецьким полем у Києві він уперше у світі виконав замкнену петлю у вертикальній площині, яку згодом назвали «мертвою», 8 вересня збив тараном літак супротивника і загинув.
Війна спонукала завод товариства «Дека» організувати в місті Олександрівську (нині Запоріжжя) виробництво авіадвигунів. Так було покладено початок авіаційному моторобудуванню. Тепер це — гордість української промисловості — завод «Мотор-Січ».
Після громадянської війни для розвитку авіації були потрібні передусім кадри. В Україні піонером цієї справи знову став КПІ, де у 1921 році було відкрито авіаспеціальність, а у 1933 році на її базі було організовано Київський авіаційний інститут. У 1930 році — Харківський. Тут на кафедрі авіадвигунів славетний конструктор Архип Люлька розробив проект першого в СРСР турбореактивного двигуна.
...Хочеться вірити, що видатні витвори вітчизняного авіапрому ще не раз прославлять Україну.
Андрій ШЕСТАКОВ
також у паперовій версії читайте:
- «НА СХОДІ В ГОРОДАХ»
назад »»»