ПАСТКА ДЛЯ ПРАВОСУДДЯ
Стан виконання рішень суду в Україні за винятком кримінальних справ є малоефективним, навіть плачевним. Такої думки дотримуються юристи-практики, науковці, правозахисники. Виконують лише 30% судових вердиктів. За таких умов право на справедливий суд перетворюється на фікцію, порушується також право власності.
Вичерпаний потенціал
Робота семи тисяч виконавців протягом майже десяти років не могла забезпечити гарантування результатів правосуддя, адже за наявного законодавчого підходу іншого марно було й очікувати, зазначає виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський. Незважаючи на певні зусилля влади, проблему не вирішують, і кількість невиконаних судових рішень щороку збільшується.
З одного боку, у ст. 124 Конституції зафіксовано: судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Виконання рішення суду чи судового наказу в цивільній справі здійснюється відповідно до ст. 367–389 Цивільного процесуального кодексу, Закону «Про виконавче провадження», інструкції Міністерства юстиції «Про проведення виконавчих дій» та інших правових актів.
З іншого боку, згадані закони «Про виконавче провадження» та «Про державну виконавчу службу» було ухвалено у 1998–1999 роках. Ці документи мали врегульовувати суспільні відносини, які існували на той час. Потенціал цих нормотворчих актів — перехідних на шляху до створення дієвої європейської моделі системи примусового виконання судових рішень — вичерпано, зазначає Володимир Яворський. Закладений в них механізм виконання рішень судів потребує корінних змін і має бути приведений у відповідність до сучасних реалій.
Парадоксальна ситуація в цій сфері склалася на законодавчому рівні: держава захищає боржника, а не стягувача, вона надає йому легітимні можливості для ухилення від виконання судових рішень. Але ж основною функцією судового рішення є відновлення порушених прав заявника, тож пріоритет має бути надано інтересам постраждалої сторони. Тим часом чинне законодавство наділяє боржника численними можливостями протидіяти виконанню судового рішення і не нести за це відповідальності. Без його згоди на вчинення кожної процесуальної дії виконання судового вердикту неможливе.
Сам собі виконавець
Що робити в таких умовах «щасливчикам», які домоглися в суді справедливості й очікують на швидке її торжество в реальності? Правники пропонують їм короткий навчальний курс під умовною назвою «Сам собі виконавець». Тож після відкриття провадження держвиконавець починає розшук майна боржника, надсилаючи запити у БТІ, ДАІ, ДПА. Відповідь можна очікувати через місяць. Після цього готують постанову про арешт майна і коштів на рахунках, відправляють її до відповідних органів. На виконання цієї процедури піде ще майже місяць. А боржник, якого поінформували про відкрите проти нього провадження, часу не гає: переоформляє земельні ділянки, будинки, квартири, автомобілі на довірених осіб.
Банк, отримавши постанову про арешт коштів на рахунку боржника, повідомляє йому про це, той їх знімає, а після цього згаданий документ реєструють. Можна тільки позаздрити жителям країн, де такі постанови надсилають в електронному вигляді, і час відправлення та приймання чітко фіксується. Якщо боржник примудриться перевести свої кошти після отримання фінустановою постанови про арешт, то з банку стягнуть цю суму в двократному розмірі.
Вітчизняний законодавець наділив боржника привілеєм оскаржувати дії держвиконавця та його постанови як до його керівництва, так і суду. При цьому виконавче провадження може бути зупинене. Якщо вміло використовувати цей інструмент, то можна цілковито паралізувати роботу державного виконавця або принаймні суттєво затягнути процес. Цим арсенал боротьби не вичерпується. Юристи-практики передають із вуст в уста історію про те, як метикуватий боржник, підписавшись замість заявника, подав заяву до одного з відділів ДВС із проханням повернути виконавчий документ без виконання. Зробити це було нескладно, адже в канцелярії не прийнято цікавитися паперами, що підтверджують повноваження заявника.
Аби мінімізувати ці прояви, стягувач, котрий добився поновлення своїх прав у суді, має активно допомагати держвиконавцю чи то пак тримати кожен його крок під контролем. Отож якщо є можливість, слід рекомендованим листом відправити боржникові постанову про те, що проти нього відкрито виконавче провадження. Якщо він якимось чином (імовірно, що не без сприяння виконавця) виявиться непоінформованим про цей факт, то матиме потенційну можливість оскаржити його дії, отже, затягуватиме процес.
Правозахисники рекомендують брати участь у виконавчих діях із перевірки майнового стану боржника, опису та арешту його майна. Належить простежити, щоб, крім запитів до податкової інспекції, реєстраційної палати, ДАІ, БТІ, виконавець звернувся також до органів місцевого самоврядування за інформацією про виділення боржнику земельної ділянки, видачі дозволу на проведення підприємницької діяльності, РАЦСу, аби встановити шлюбні зв'язки, щоб мати можливість виявити спільне майно подружжя.
Адмінарешт
і доступ до реєстрів
Як дати лад неконтрольованій стихії під назвою «невиконання судових рішень»? Під завісу роботи сесії Верховної Ради народні обранці вели мову про ухвалення Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень». За основу було взято законопроект № 2782, який пройшов перше читання.
У цьому нормотворчому документі запропоновано посилити судовий контроль за виконанням рішень судів. Адже нині переважну більшість скарг на дії чи бездіяльність виконавців розглядають в адміністративному порядку органи виконавчої влади.
Слід суттєво обмежити право судового виконавця зупиняти виконавче провадження. Необхідно скасувати термін на добровільне виконання рішення (нині держвиконавець може надати боржникові таке право). Виконавці повинні отримати безпосередній доступ до електронних реєстрів, до інформації не тільки про рахунки боржника, а й про рух коштів на них. Наразі Міністерство юстиції спільно з ДПА, МВС і Пенсійним фондом створили нормативну базу для електронного обміну такою інформацією, здійснюється її технічне впровадження, однак запрацювати така система зможе лише після ухвалення згаданого законопроекту.
Нині боржник не несе кримінальної відповідальності за невиконання рішень суду, адмінвідповідальність є недостатньою, щоб реально вплинути на нього. Тому пропонується посилити останню, запровадивши таку санкцію як адмінарешт терміном на 15 діб.
Згаданим законопроектом запропоновано викласти в новій редакції Закон «Про виконавче провадження», а також внести зміни до Цивільного процесуального, Господарського процесуального, Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів, кодексу адміністративного судочинства і законів «Про державну виконавчу службу», «Про банки і банківську діяльність».
Упровадження запропонованих змін має вивести Україну з лідерів за кількістю скарг до Європейського суду з прав людини, адже найчастіше наші співвітчизники апелюють туди саме з приводу невиконання рішень вітчизняних судових інстанцій.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ПАТРІАРХАЛЬНІ СТЕРЕОТИПИ
- У МВС КІЛЬКІСТЬ НА ШКОДУ ЯКОСТІ?
назад »»»