МВС: ПЕРШІ ПІДСУМКИ РОБОТИ НОВОЇ КОМАНДИ
Липень — це місяць, коли в МВС, за традицією, підбивають підсумки роботи за півріччя. Цього року воно водночас було й першим ґрунтовним звітом нового керівництва, яке чотири місяці тому очолило відомство.
Кадри вирішують усе
Найпомітнішим результатом його діяльності стало, безперечно, «зміцнення» кадрів. Як повідомив на розширеному засіданні колегії перший заступник міністра Сергій Попков, змінено 578 керівників номенклатури МВС, із них 92 — у центральному апараті. Тобто коли врахувати, що сержанти і дільничні до номенклатури міністерства явно не належать, то стане зрозуміло, що були звільнені усі начальники не лише обласних управлінь, а й районних відділів внутрішніх справ. А оскільки не може бути такого, щоб усі вони не відповідали займаним посадам, то напрошується не надто приємний висновок про те, що в цій ситуації враховували не лише професійну придатність, а й політичну лояльність.
До речі, 12 березня цього року, тобто наступного після формування нового уряду дня, Президент Віктор Янукович, виступаючи перед керівниками правоохоронних органів, запевнив, що кадровий склад буде переглянуто, але не повинен повторитися 2005 рік і професіонали мають залишитися. Вочевидь, у МВС для виконання рекомендації глави держави застосували свій «творчий» підхід.
До числа приємних досягнень слід віднести підвищення зарплати особовому складу внаслідок збільшення фінансування відомства з державного бюджету на 15 відсотків: з 8,4 млрд грн у 2009 році до 9,9 млрд у 2010-му. Причому йдеться лише про видатки загального фонду, а є ще гроші так званого спеціального фонду, до якого належать кошти, які міліціонери самі для себе зароблять: чи то на охороні, чи то на видаванні закордонних паспортів, чи то на екзаменаційно-реєстраційних послугах Державтоінспекції. Втім, навіть якщо вони на них нічого не зароблять, то мінімальна заробітна плата найменшої міліцейської посади в Україні все одно становитиме не менш ніж 1450 гривень. У Києві, зокрема, не менш як 1650 гривень.
Злочинність зросла, бо її стали інакше рахувати
Щодо об'єктивних умов, у яких довелося керувати новій команді, то найважливішою з них є збільшення на третину кількості злочинів, зареєстрованих у першій половині 2010 року, порівняно з аналогічним періодом минулого року: з 194 до 257 тис. Одначе тут, щоб випередити можливі звинувачення опонентів, слід визнати, що ні нове керівництво МВС, ні міліція загалом, за великим рахунком, не має до цього начебто різкого стрибка злочинності ніякого відношення. Річ у тім, що парламент країни не дуже вдало експериментує з методикою оцінки, від якої залежить, як кваліфікувати одне й те саме діяння: як адміністративне правопорушення чи як кримінальний злочин.
Адмінправопорушення — це, як відомо, невеликий штраф, якщо з порушника є що взяти, або 15 діб арешту, коли з нього нічого взяти. Злочин — це теж штраф (але більший) або позбавлення волі (можливо з відстрочкою). А крім того, тавро судимості та «паличка» для кримінальної статистики.
Передовсім це стосується крадіжок, частка яких у загальному масиві злочинності найвища. До червня 2005 року порогом кримінально караної крадіжки був матеріальний збиток на суму 51 грн. Після нього — 525 грн. У результаті у першій половині 2006 р., порівняно з першою половиною 2005-го кількість зареєстрованих крадіжок зменшилася на 41 відсоток.
У червні 2009 року все було навпаки: Верховна Рада знизила поріг із 907 до 60 гривень, і тепер у першому півріччі нинішнього року, порівняно з першим півріччям попереднього маємо зростання крадіжок у два з половиною рази — з 51 до 125 тис.
Усе це, звичайно, позначилося й на загальній статистиці злочинів. Так, у 2005 році їх було зареєстровано 485 тисяч, у 2006-му — 420, у 2007-му — 401, у 2008-му — 384, тобто з кожним роком усе менше й менше. Зате у 2009-му аж 434 тисячі, й нинішнього 2010-го їх, безперечно, буде ще більше. Але, як ви розумієте, з подібних коливань не можна робити висновки про те, поліпшилася чи ускладнилася криміногенна обстановка, краще чи гірше стали працювати правоохоронні органи, ефективно чи бездарно керує ними урядова команда.
Іноді складається враження, що подібні депутатські викрутаси в галузі законодавства позбавлені будь-якої логіки і мають на меті лише одне — заплутати експертів і аналітиків. Але виходячи з принципу, що все дійсне — розумне, мусимо визнати, що певний здоровий глузд у цих маневрах все ж таки був. Так, у 2005 році завдяки десятиразовому підвищенню порога міліції вдалося відкараскатися від мороки з розслідуванням крадіжок мобільних телефонів, хвиля яких накрила Україну і погрожувала паралізувати роботу органів внутрішніх справ. Адже коли крадіжка кваліфікується як адмінправопорушення, по ній не треба проводити весь комплекс слідчо-оперативних заходів. А через кілька років, коли мобілок стало хоч греблю гати, проблема втратила свою гостроту і люди перестали турбувати міліцію такими дрібницями.
До речі, немає жодної гарантії, що через якісь обставини Верховна Рада завтра знову не підніме поріг і знову не почнеться плутанина. З огляду на це, Генеральна прокуратура України слушно запропонувала криміналізувати крадіжку залежно не від суми заподіяного збитку, а від способу її скоєння. Розглянемо на такому прикладі. Один чоловік викрав із прилавку на ринку пляшку пива вартістю три гривні. Інший на тому ж ринку витягнув у когось з кишені гаманець, в якому було три гривні. Виходячи з суми збитку, вважається, що злочину не скоїв ні той, ні інший. Але перший приблизно знав, на яку суму він краде, зате інший не знав, скільки грошей у гаманці — може три, а може три тисячі гривень. До того ж перший, можливо, бідолаха, якому дуже кортіло втамувати спрагу, а грошей не було. Зате другий — професійний кишеньковий злодій, якого варто ізолювати від суспільства у виправній колонії.
У зв'язку з цим прокуратура й пропонує скласти кілька градацій крадіжки. Скажімо, викрадення майна, залишеного без догляду, де повинен бути якийсь поріг, і крадіжка з квартири зі зламом дверей, де ніякого порога не повинно бути. Це на кшталт того, як кваліфікується грабіж: незалежно від суми збитку, тобто «з нуля». Вирвав грабіжник у жіночки сумку, був спійманий і одразу ж потрапив до категорії злочинців, незважаючи на те, що в сумочці нічого не було, а сама сумочка для потерпілої матеріальної цінності не становить. Бо злочин було скоєно у небезпечний для суспільства спосіб.
Саме ці пропозиції й спробував викласти журналістам перший заступник міністра МВС Сергій Попков, але зробив це настільки незграбно, що наступного дня у засобах масової інформації пішла «гуляти» нісенітниця, ніби міліція хоче скасувати будь-який поріг крадіжки, а всіх крадіїв судити, як то кажуть, «з нуля». ГПУ навіть змушена була офіційно поправити колегу і роз'яснити що й до чого. У цій ситуації можна лише поспівчувати генералові Попкову, який ще не освоївся у новій ролі. Що не кажи, одне діло — командувати внутрішніми військами, зовсім інше — в ранзі першого заступника міністра презентувати публіці складні юридичні схеми кримінального права.
ГУБОЗ вирішив скоротитися
Найбільшим сюрпризом з боку нового керівництва МВС було скорочення апарату ГУБОЗ, яке начебто й не позначилося на результатах його роботи. Варто зазначити, що скорочення штатів у МВС — вічна тема, але спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю завжди були такою собі «священною коровою», і про їх скорочення не йшлося з часу їхнього офіційного «народження» у 1991 році.
Отже, згідно з офіційним повідомленням, за півроку чисельність центрального апарату ГУБОЗ скоротилася з 464 до 390 працівників, тобто на 15 відсотків, але кількість викритих ними організованих злочинних угруповань збільшилася з'163 до 188. Тож виходить, що оперативників стало менше, але працювати вони почали краще. Проте не поспішаймо з висновками — голі цифри враження не справляють, бо відомо, що за бажання організованою злочинною групою можна кваліфікувати навіть трьох підлітків, які систематично скоюють квартирні крадіжки. Потрібна конкретика.
І ось вона: за той самий період до лави підсудних відправлено на 25 відсотків більше організаторів конвертаційних центрів. Як приклад, у Дніпропетровській області до суду відправлено кримінальну справу проти злочинної організації у складі шести жителів Кривого Рогу, котрі створили потужний конвертаційний центр, через який «пройшло» понад 84,6 мільйона гривень. Лідера «конверта» заарештували.
На перший погляд, подібний результат мав би стати приводом для оптимізму, але насправді він вселяє глибокий скепсис. І ось чому.
На тій самій нараді 12 березня Президент Віктор Янукович дорікнув правоохоронцям, що вони раз за разом звітують про викриття конвертаційних центрів із мільйонними оборотами, замість того щоб повідбивати руки тим, хто обкрадає державу податковими махінаціями. Треба роз'яснити читачеві причину цього слушного зауваження глави держави.
Адже корінь зла — не в конвертаційних центрах, а в замовниках їхніх послуг, а ними є переважно власники великих, можна сказати, базових підприємств української економіки. Задля того, щоб зменшити свої податкові зобов'язання перед державою, вони штучно занижують суму прибутку шляхом штучного збільшення сум валових витрат. Наприклад, роблять вигляд, ніби замовили якійсь фірмі виконання ремонтно-будівельних робіт, перерахували їй за це величезні гроші, а тепер, мовляв, беріть податки не з нас, а з них. Податковий інспектор йде шукати цю фірму, а за зазначеною у реквізитах адресою ніякої фірми немає, бо вона фіктивна. А поки накладуть арешт на її рахунки, замовник — директор заводу — через підставних осіб швиденько отримає назад свої гроші й лишиться чистим перед законом. А підставних осіб, якщо спіймають, судитимуть лише за фіктивне підприємництво.
Тож конвертаційний центр — це і є ті самі підставні особи, «шістки» й «пішаки», завдання яких — зареєструвати фірму, відкрити на неї рахунок і, найголовніше, донести гроші цілими від касового віконечка банку до замовника. За це вони й отримують свій відносно скромний гонорар.
У криворізькому випадку замовником послуг конвертаційного центру з такими великими оборотами могло бути тільки потужне підприємство. Проте оперативники ГУБОЗу встановити його не змогли. Зате арешти дрібних заробітчан презентували як найбільший за півроку успіх у боротьбі з організованою злочинністю.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- ХРОНІКА ПРИГОД
назад »»»