ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОДУКТ НА ТЕРЕЗАХ РИНКУ
Чарівною паличкою розвитку економіки вважають інновації. Цікаво дізнатись, що думають із цього приводу ті, хто їх створює. Анкети з такими запитаннями запропонували фахівці державної установи «Інститут економіки і прогнозування» НАНУ. Збір, обробку й аналіз опитувань на провідних харківських підприємствах, науково-дослідних і проектно-конструкторських організаціях здійснювали фахівці кафедри економіки і маркетингу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», яку я очолюю.
Весь комплекс запропонованих запитань можна розподілити на дві групи: перша — чинники, які залежать безпосередньо від суб'єктів підприємництва; друга — зовнішні чинники, в тому числі вплив держави на розвиток інвестиційно-інноваційної діяльності.
Гірше, зате своє
Щодо першої групи опитування розпочалось із запитання: «Як ви оцінюєте ступінь інноваційної активності на вашому підприємстві (установі)?». Високий або дуже високий рівень зазначили 42% анкетованих. Це дещо вищі показники, ніж середні по Харківщині і Україні, оскільки в опитуванні брали участь переважно суб'єкти, що мають непогані результати роботи. Однак бентежить, що низьку або дуже низьку оцінку інноваційної діяльності поставила собі третина респондентів.
Пояснюється це і недостатньою активністю самих розробників: більшість їх (58,3%) навіть не спромоглася проводити моніторинг — постійне відстежування наукоємності виробництва. Тобто процес управління нововведеннями виявився недостатньо керованим.
Питома вага наукоємної продукції на об'єктах, що досліджувались, становить не більш як 70%. Це переважно заслуга передових підприємств і установ, таких, як НДІ технологічного профілю «ВЕЛТ», у якого наукоємні розробки становлять 90%, електротехнічного підприємства СП ЗАТ «ХЕМЗ-ІРЕС» — до 95 %, ВАТ «Турбоатом» — 100%.
— У нас немає іншого виходу,— пояснює заступник генерального директора СП ЗАТ «ХЕМЗ-ІРЕС» Ю. Стеценко.— Інакше й імідж втратимо, і продукція на складах лежатиме. А так — беруть.
Звідки ж береться нове? Дві третини розробників створюють інновації самі. Начебто добре. Але ж і в державі, і у світі є виконавці, що досягли більших успіхів у конкретних інноваціях. Однак скористатися їхнім досвідом складно — не вистачає коштів. Тому часом і виходить з вітчизняних робіт нове, та не найбільш прогресивне. Половина установ знаходить можливості залучити до виконання нових розробок організації на території України, а чверть (серед яких ЗАТ «Південкабель», державне авіаційне підприємство) звертається до послуг колег з інших держав.
— Ми входимо до системи «Інтеркабелю», що об'єднує представників різних країн,— розповідає радник директора ЗАТ «Південкабель» В. Карпушенко.— Зокрема, проводимо спільні розробки з відповідним московським інститутом. Взаємне збагачення думок дозволяє створювати якісні конкурентоспроможні товари.
Логічно, що виробничники використовують у себе майже 84% українських нововведень.
— З ким співпрацюємо? — перепитує заступник директора Українського державного науково-технологічного центру «Енергосталь» О. Рудюк.— З «Діпрококсом» вирішуємо проблеми екологічності нововведень, створюємо газоочисне обладнання, з донеччанами вдалося поліпшити роботу прокатного устаткування... Чимало допомагають нам фахівці з Запоріжжя, Харкова, адже там працюють знані вчені.
— Ми і фахівці Харківського політехнічного працюємо як одна команда,— додає радник директора ЗАТ «Південкабель» В. Карпушенко.— Не було б їхньої допомоги, навряд чи вдалося б здійснити розробку прогресивних кабелів, за яку разом із «політехніками» одержали Державну премію.
І все ж у цьому напрямку можна зробити більше. Наприклад, у США понад дві третини досліджень виконуються в університетах, де зосереджені висококваліфіковані спеціалісти. Чверть респондентів співпрацює з академічними установами. Виробничники, науковці все частіше звертаються до послуг галузевих інститутів, більшість із яких нещодавно була ледь живою. Саме вони близькі до виробництва, тож у змозі створювати потрібні машини, технології.
Все ж, як бачимо, більшість нововведень виконується самотужки. Це пояснюється нестачею коштів, аби замовити розробки в інших. Та, як свідчать опитування, тільки 40% вітчизняних установ здійснюють розробку інновацій за завданнями українських замовників і тільки двоє — ЗАТ «Південкабель» та УКРДНТЦ «Енергосталь» — виконують такі роботи у близькому зарубіжжі. Ширші зв'язки мають «енергосталівці»: в Росії результатами їхніх проектно-дослідних робіт зі створення комплексу металургійного обладнання користуються комбінати-гіганти Магнітогорська, Челябінська, а до Казахстану поставляється ще й комплекс металургійного обладнання.
Коли нема чим
торгувати
Подібний системний підхід сприяє створенню високоякісних агрегатів з повною відповідальністю одного суб'єкта. Коли різні складники технологічного комплексу розробляються і виготовляються різними виконавцями, у разі виникнення неполадок важко швидко їх усунути. Тому й має подібна продукція попит.
Її виконавці не проти продажу прав на використання їхньої інтелектуальної власності та, відповідно, одержання коштів, у тому числі валютних. Готова піти на подібні операції на внутрішньому ринку лише чверть розробників інновацій, на зовнішньому — трохи більше (третина), там сплачують валютою. Головна причина — нема чим торгувати, розробки неконкурентоздатні. Та є й інші фактори. Дорого коштує оформлення відповідних заявок, розробники не хочуть ділитися секретами, плодити конкурентів. З цієї причини не торгують продуктами інтелектуальної власності ЗАТ «Південкабель», СП ЗАТ «ХЕМЗ-ІРЕС», у яких є що запропонувати ринку.
Бентежить те, що більш як 40% респондентів мають низький і дуже низький стан інноваційної діяльності. Лише шоста частина опитуваних суб'єктів виконує роботи на території СНД, що свідчить про необхідність підвищення рівня харківських розробок. Передові установи інноваційного розвитку — УКРДНТЦ «Енергосталь», ЗАТ «Південкабель» та ін. — повинні стати прикладом для тих, хто ще не вийшов на такі рубежі.
Розгляньмо вплив зовнішніх чинників на результати інноваційної діяльності харківських розробників, які віднесені нами до другої групи показників. На запитання «Від кого залежить результативність розвитку?» переважна більшість опитуваних — три чверті — визначила необхідність державної підтримки. Нові, особливо піонерські розробки, вимагають чимало коштів, тож власних накопичень інноваторів не вистачає. Тому в розвинутих країнах значну допомогу надає уряд. Наприклад, у США програми з розробки космічних проектів, нових поколінь комп'ютерів повністю фінансує держава.
Тому важливо було дізнатися — від кого чекати допомоги з кооперації. Три чверті респондентів назвали важливими зв'язки з українськими підприємствами. Вони використовують вітчизняний метал, що важливо для розвитку своє металургії. Однак і тут є резерви. Приміром, фірма «ДРІВПЛЕКС» закуповує прокат у Китаї. Навіть з урахуванням транспортних витрат виходить дешевше.
Понад 40% опитаних вважають неодмінним фактором успіху рівень компетентності, освіти кадрів. Разом з університетами промисловці визначають, які фахівці їм потрібні. У ЗАТ «Південкабель», наприклад, працює філіал кафедри політеху. Студенти виконують реальні дипломні проекти, проходять виробничу практику на підприємствах, тож потім не потребують часу на адаптацію.
Турботлива мати
чи мачуха?
Ми перелічили те, чого бажають інноватори. А що ж дає їм держава? 75% стверджують — нічого. Три підприємства отримали держзамовлення, та це — державні структури. Подібних прикладів одиниці.
Чого ж очікують від держави дослідники і підприємці? 75% опитаних прагнуть отримати держзамовлення. Однак реально його одержало у три рази менше бажаючих. Дві третини респондентів воліють мати податковий кредит та компенсацію кредитної ставки, трохи менше — державні дотації.
Інноватори готові обходитися переважно своїми силами. Ніхто з них не чекає повного відшкодування коштів на нові розробки з боку держави. Процес створення інновацій — тривалий, вимагає значних витрат, прибутковість нововведень настає не одразу. Майже 85% респондентів визначили необхідність надання податкових пільг. Наприклад, у США інноватори звільняються від податків на строк до семи років. 60% опитаних вважають за необхідне надання їм дешевих пільгових кредитів та часткового бюджетного фінансування з наступною перевіркою цільового використання коштів. Значна частина респондентів наполягає на компенсації з держбюджету відсоткових ставок за інноваційні кредити.
— Крім того,— додає заступник генерального директора СП ЗАТ «ХЕМЗ-ІРЕС» Ю. Стеценко,— для машинобудівних підприємств із значним виробничим циклом відповідні пільги дозволили б ефективніше використовувати обігові кошти, що покращило б фінансовий стан і результати виробничої діяльності підприємств.
Інноватори не проти залучати кошти різноманітних приватних структур. Три чверті з них висловили бажання використовувати часткове фінансування з боку венчурних та інших фірм з сумісним використанням одержаних результатів. Водночас надати згоду на наступний викуп прав на результати інноваційного проекту не побажав ніхто. І це природно — не віддати ж свої інтелектуальні цінності! На нашу думку, недостатня кількість опитуваних — третина (переважно бюджетні організації) — зажадала звільнення інноваційної продукції від обкладання ПДВ.
Рівень інноваційної діяльності обумовлюється також економічними можливостями держави. Тому останнє запитання — які макроекономічні чинники найбільш негативно впливають на формування інвестиційного ресурсу інноваційної діяльності?
Понад 90% посилались на недосконалість існуючої податкової системи. 60% скаржились на відсутність державної підтримки вкладених інвестицій. На жаль, на це звертають недостатню увагу. А відсутність подібних гарантій має негативні наслідки.
Так на Харківському СП ЗАТ «ХЕМЗ-ІРЕС» під нові розробки закордонний інвестор вклав значні кошти. До закінчення процесу оформлення в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку вони були розміщені в «Укрпромбанку». Але Нацбанк відкликав з останнього ліцензії і відповідні інноваційні кошти «заморозили». Хто ж після цього вкладатиме гроші?
Підіб'ємо підсумки щодо другої групи факторів. Найбільше розробники і підприємці чекають від держави надання податкових пільг, дешевих кредитів, держзамовлень на нові розробки. На жаль, до 75% із них не відчувають державної підтримки розвитку наукоємного виробництва.
Анатолій ЯКОВЛЄВ,
доктор економічних наук,
м. Харків
також у паперовій версії читайте:
- ЧИ СТАНЕ СПРАВДІ ДОСТУПНИМ «ДОСТУПНЕ ЖИТЛО»?
назад »»»