«ЗОЛОТЕ НАМИСТО З ДІАМАНТОМ»
Так президент Академії наук України Борис Патон назвав харківський Інститут радіофізики і електроніки (ІРЕ) НАН України на його 50-річчя. Нині, напередодні 55-ліття, він також лишається провідним національним центром досліджень у галузі радіофізики та електроніки, взаємодії електромагнітних хвиль із твердим тілом і біологічними об’єктами, в поширенні радіохвиль у навколишньому середовищі, зондуванні предметів природного та штучного середовища. Колективу належить провідна роль у створенні радіотехнічних систем, підвищенні обороноздатності країни.
Солдати особливого фронту
Можна назвати буквально кількох людей, котрі жодного дня не служили в збройних силах, проте удостоїлись честі бути відзначеними у міжнародному збірнику «Солдати ХХ століття».
Саме до них належав наш земляк Семен Брауде (1911–2003). Він також — один із головних фундаторів Інституту радіофізики та електроніки. Фізик Брауде — солдат невидимого інтелектуального протистояння двох світів, як тоді мовили. Працюючи в Українському фізико-технічному інституті (УФТІ), молодий учений вчасно захистив кандидатську дисертацію з актуальної радіолокаційної тематики. Його наукові ідеї конче знадобились під час оборони Москви, коли ворожі бомбардувальники хмарою сунули на столицю СРСР. Вивезений із Харкова унікальний радіолокатор Семена Брауде відразу поставили на бойове чергування із завданням вчасно сповіщати про наближення ворожих літаків. Наукова команда недосипала, недоїдала, але з поставленим завданням впоралась: видавала для зенітників точні дані про наближення ворога, «сліпила» стервятників, які втрачали орієнтири та скидали бомби абиде. Важливий внесок Брауде був гідно оцінений — його нагородили бойовою медаллю «За оборону Москви», якою відзначали відважних фронтовиків. Протягом свого довгого і плідного трудового життя Семен Якович заробив чимало різних нагород, але ту медаль цінував понад усе.
Після війни «сухопутного» Брауде покликало на підмогу морське відомство. І тут він марно хліб не їв. Зокрема, на Балтиці успішно вирішив проблему бойового застосування морських радіолокаторів. Тому його поважно називали «морським професором». Роботи вченого в галузі радіоокеанографії вважаються класикою у світовій науковій літературі.
У подальшій діяльності Семен Якович довів можливість дистанційного (за сотні кілометрів) передбачення штормів і цунамі. За цикл таких робіт групі Брауде присудили Державну премію СРСР.
Ефективний тандем
У 1955 році Семен Якович разом зі своїм другом і однодумцем академіком Олександром Усиковим організував Інститут радіофізики та електроніки. Його першим керівником протягом 40 років був Усиков, котрий вдало поєднував майстерність організатора і талант ученого. Так, ще в повоєнні роки він за допомогою винайденого ним радіолокаційного приладу значно пришвидшив роботи з відновлення в країні зруйнованих високовольтних ліній електропередач і силових підземних кабелів. Діапазон наукових інтересів Олександра Яковича був надзвичайно широким і різноплановим — від синтезу рельєфу планети Венера до таємниць звучання скрипок Страдиварі. «Життя коротке, мистецтво вічне»,— полюбляв повторювати він, і знаходив особливу поезію в науці — відкриттях, винаходах теорії.
Творчий тандем Усиков-Брауде приділяв особливу увагу радіоастрономії, яка стала окремою дисципліною, але в ній залишалась неосвоєною так звана декаметрова область. Почали зі створення ефективних радіотелескопів. У 1972 році в районі села Гракова (Харківщина) були розміщені грандіозний радіотелескоп УТР-2 і радіометрична система УРАН. Вони й донині не мають аналогів у світі. Великі антени для телескопів навели науковців на думку застосувати подібні прилади для глобального короткохвильового радіозв’язку. Для моряків учені запропонували ряд центрів зв’язку, що дало змогу набагато підвищити якість передачі інформації суднам, що перебувають у світовому океані. На жаль, ці важливі об’єкти залишились недовершеними: завадив розпад Союзу.
У 1985-му на базі радіоастрономічного сектора ІРЕ був створений Інститут радіоастрономії АН УРСР, в якому Брауде очолив відділ. Його творчість набула нових граней, адже заклад майже не пов’язаний із оборонними дослідженнями, а відкритість тематики сприяла міжнародному співробітництву. Зокрема, далекий космос, на відміну від навколоземного простору, не є ареною воєнного протистояння наддержав. Саме ця обставина сприяла тому, що 1991 року завдяки зарубіжним грантам і участі в міжнародних програмах, інститут вижив у важкий постперебудовний період. Він і нині має перспективи розвитку.
До останніх днів життя Семен Якович виконував обов’язки радника керівництва інституту. Від солідної наукової пенсії відмовився (не бажав почуватися пенсіонером від науки). Його справа не обірвалась із кінцем його земного існування, вона продовжується у працях численних учнів і послідовників. У міжзірковому просторі на відстані 65 світових літ від Землі мчать імпульси радіолокаторів, відправлені ще молодим Семеном Брауде, «цивільним солдатом ХХ століття», котрий багато зробив, аби й далі продовжувало сяяти «золоте намисто з діамантом» та ближчими стали далекі зорі...
Віталій СТЕГНІЙ, Харків
також у паперовій версії читайте:
- ПРО ТИХ, КОМУ «ДО ЛАМПОЧКИ»...
- ІЗ ДОСЬЄ «ДУ»
- ВІДКРИТТЯ ЗРОБИЛИ... СЕМИКЛАСНИКИ
- ЧИМ МЕНШЕ КАЛОРІЙ, ТИМ БІЛЬШЕ СТРЕСУ
- ЦІЛИТЕЛЬ — КОХАННЯ
назад »»»