ЩО НА СХОДІ, ЩО НА ЗАХОДІ
СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ І ДНІСТЕР— НАЙБРУДНІШІ РІЧКИ УКРАЇНИ
Такого висновку дійшло об'єднання «Громада рибалок України», котре разом із Центральною географічною обсерваторією країни провело ретельне комплексне радіологічне, гідробіологічне та хіміко-аналітичне дослідження 26-ти найбільш популярних у державі водойм.
Уперше, до речі, їх обстежували і за рибогосподарськими нормами, які більш суворі, ніж санітарно-епідеміологічні. Лідерами за рівнем нечистот виявились:
Сіверський Донець...
Ця річка найбільша в східній Україні. Бере початок на Середньоросійській височині (село Подольки Прохорівського району Бєлгородської області РФ). Басейн Дінця наповнюють понад три тисячі річок завдовжки 10–100 кілометрів. Живиться він переважно джерельною водою та опадами. Минула зима видалась сніжною, тому Донець, якщо посуха не вдарить, буде з водою. Його підтримуватимуть озера і болота в заплаві. Повний рівень води триматиметься й за допомогою гребель. Завдяки їм створене Печенізьке водосховище, котре забезпечує водою півторамільйонний Харків. У середині течії Донець підживлюється і водами Дніпра (через канал Дніпро—Донбас).
Річка інтенсивно і нещадно експлуатується не тільки у східній Україні, а й у Росії. У роки війни у Прохорівському районі тривали жорстокі бої (відома Курська битва). У самій річці та на її берегах залишилось безліч різного понівеченого озброєння та набоїв, які й досі вимиваються опадами, іржавіють і потрапляють у воду. На Бєлгородщині Донець отримує ще солідну порцію викидів залізорудних та переробних підприємств. Досі там не встановлено сучасних очисних і захисних споруд. Та, власне, ніхто не бажає дбати в Росії про «чужу» річку, а від наших екологів промисловці «відбиваються» мізерними штрафами. Щороку використовується понад два кубічні кілометри води Дінця, а половина її повертається у вигляді забруднених відходів, що еквівалентно скороченню стоку на 32 кубічні метри на секунду. Отже, п'ята частина стоку річки втрачається і стільки ж забруднюється.
Постраждав Донець ще у ХVІІІ ст., коли вирубали вікові дуби, які росли вздовж русла і надійно захищали від розмивання берегів, посух, інших природних катаклізмів. З цього приводу уславлений художник Ілля Репін (виходець із Слобожанщини) з болем у серці писав архітектору Стасову: «Вони вирубали мої улюблені дубові ліси, де стільки дитячих спогадів. Подивіться згори на дерев'яну церкву, раніше вона вимальовувалась на тлі темного лісу, у якому виблискував Донець. Навесні ми рвали там дивовижні конвалії, а тепер це голий простір, вкритий пеньками...»
А колишній голова земської управи Вовчанського уїзду (теж Слобожанщина) граф Василь Колокольцов не тільки переживав за Донець, а робив усе можливе, аби відновити лісові насадження вздовж ріки. Закупив у Франції власним коштом саджанці цінних порід дерев, організував громаду, яка їх висаджувала. У посушливі роки возив воду бочками, поливав. За життя Колокольцова притоки Сіверського Дінця — Вовча (звідти й назва уїзду) та інші чудово живили й оздоровлювали головну водну магістраль. На ній споруджували загати, водяні млини, котрі сприяли водопіллю. У воді водилось чимало цінної риби, луки давали чудовий вітамінний корм для худоби. А в наш час дехто скаржиться: мовляв, мало ефекту від лісових насаджень, землі багато забирають. Але ж водойми захищають лани від суховіїв та спекоти, ерозії ґрунтів, затримують вологу, допомагають боротися зі шкідниками і хворобами сільгоспкультур.
Невдовзі розроблення корисних копалин у Донбасі змінусувало корисні показники головної ріки — різко знизився рівень підземних вод. А зменшення вікових лісів уздовж Дінця та видобуток копалин спричинили обміління ріки та припинення судноплавства і скорочення русла на 20 км.
Зрештою, після значного зниження швидкості течії (на деяких ділянках вона практично нульова) і забруднення добривами, нафтопродуктами, фенолами, цинком, міддю, іншими відходами підприємств Бєлгородщини, Харківщини та Донбасу, річка практично не самоочищається (наближається до мертвої). Нині в Сіверському Дінці, особливо на території Харківщини і Донбасу, виявлено майже всю таблицю Менделєєва.
Якщо ще в середині ХІХ ст. у річці водилось багато цінної риби (сом, судак, щука, лящ, сазан), то нині такі екземпляри зустрічаються дуже рідко: переважає дрібнориб'я — окунь, плотва, краснопірка. А притоки головної ріки Казенний Торець, Бахмут, Лугань настільки забруднені, що ловити рибу там категорично заборонено — можна отруїтись. Через непродуману діяльність людини (переважно розорювання степів) у басейні Сіверського Дінця назавжди зникли дикий кінь, степова антилопа, сагайдак та багато інших дуже важливих для екологічної рівноваги тварин. Нині тут можна зустріти лише щурів, польових і летючих мишей, водяну та зелену жабу.
Зникли степові орли, журавлі-красавки, тиркуші, кречети, стрепети, беркути, білохвості орлани, сапсани, осоїди, скопи. Щоправда, збереглись кілька видів качок та куликів, ворона, дроздовидна камишівка і дуже рідко зустрічаються лелеки та чаплі. У перелітний сезон ще можна побачити сірого гусака, казарку. Ці негативні зміни спричинені переважно вирубуванням вікових дібров. Ще Петро І та Катерина ІІ «посприяли» Дінцю — використовували тамтешній дубняк для побудови кораблів під час російсько-турецьких воєн. Нині збереглися залишки колишніх дібров — північніше Ізюма, де проходить межа степу і лісостепу, а також на околицях Чугуєва.
1996 року було ухвалено рішення про розробку інвестиційного регіонального проекту з екологічного оздоровлення басейну ріки Сіверський Донець і покращення якості води. У басейні ріки, куди входять Харківська, Луганська та Донецька області, проживає 11 мільйонів осіб — майже чверть населення України. Ось ціна проблеми! Проект має й інший аспект. Сіверський Донець є транскордонною рікою. На засіданнях ради керівників прикордонних областей України, РФ і Республіки Білорусь харківський регіональний проект було підтримано. Керівники Бєлгородської, Харківської, Луганської і Донецької областей підписали меморандум «Про спільні дії з охорони та використання вод басейна ріки Сіверський Донець», в якому підтверджено наміри об'єднати зусилля регіонів із метою оздоровлення природних комплексів і обмеження транскордонного забруднення водних ресурсів згаданої ріки. Проте вкрай мало зроблено на практиці. А від належного стану екології Сіверського Дінця значною мірою залежить якість питної води для мільйонів громадян.
...Дністер
Головна річка західної частини України. Вона бере початок у Карпатах, а численні її притоки спадають із гірських схилів. Карпати загалом екологічно чистий край. Якщо ріка починається з променистих ручаїв, животворних джерел, то й надалі має бути чистою, прозорою, зарибленою. На жаль, далеко не завжди відбувається так.
Дністер попервах тече через Львівщину. І практично відразу потрапляє в лабети відходів сірчаних підприємств. Далі прямує через Івано-Франківщину, Буковину, Одещину. 66 км тягнеться територією Придністровської республіки.
Як і Сіверський Донець, Дністер можна назвати головною об'єднуючою водною магістраллю регіону. Тутешні мешканці повинні дбати про свою святиню, охороняти, розумно й ощадливо користуватись її багатством. Мусять...
У горах між Надвірною і Ділятином (Івано-Франківська обл.) за колишнього Союзу видобували уран (знаю про це достеменно, бо у 80-х роках, працюючи в обласній газеті «Прикарпатська правда», бував у тих місцях). На жаль, відходи цього виробництва і досі завдають шкоди довкіллю, про їхню утилізацію ніхто не дбає. Ще більша біда для ріки — нафтовидобувні і переробні підприємства Дрогобича і Борислава.
...Вечір. Хлоп'ята скрутили волосінь, бредуть берегом. На низці — з десяток окунців: денний вилов... на трьох. Ставши на узбережні валуни, довго відмивають ноги: нафта...
...У верхів'ї Дністер тече у глибокій вузькій долині і має характер гірської річки. Нижче міста Галича течія стає більш спокійною, в заводях ще водиться риба, зимує судак, короп прижився. А галицькі рибалки тут як тут. Діжка карбіду в річку — і риби наче не було.
...У середині течії, де Збруч впадає у Дністер, меліоратори пригнали екскаватор, перекрили річище, а рибу — в сіті.
— Трапляються різні браконьєри: з карбідом, мішком хлорки... Та найбільша небезпека — підприємство, котре бере чисту воду з ріки, а повертає твань.
Дністер, особливо в середній і нижній частинах, подекуди вже зеленіє. А на ділянці від села Вихватинці, де простирається Дубосарське водосховище (близько 120 км), зелень остаточно зникає тільки під час великих повеней. На Дністрі розташовані Могилів-Подільський, Ямпіль, Сороки, Кам'янка, Рибниця, Дубосари, Григоріополь, Бендери, Тирасполь, Слободзея, Дністров та інші поселення. У середньому щодоби вони скидають у ріку кілька тисяч кубометрів господарсько-фекальних і виробничо-забруднених вод... Колі-титр — показник бактеріального забруднення води — середньої та нижньої течії Дністра у 8–10 разів вищий, ніж у верхів'ї. Б'ють на сполох місцеві влади: на будівництво, реконструкцію очисних споруд немає коштів. Тим часом забруднена вода тече у Чорне море. А ще додають «кіптяви» Дністру й сусіди — Придністровська республіка (барвники, гас, кислоти, сульфат натрію).
Штрафи, суди... Проте це мізерія для підприємства — сплатити штраф у кількасот гривень.
Дельта Дністра — місце гніздування великої кількості птахів. На її території росте чимало рідкісних рослин. Район злиття Дністра з Турунчуком занесено до міжнародного списку Рамсарської конвенції про захист водно-болотних угідь. На території Одеської області створене заповідне урочище «Дністровські плавні». Проте заповідний режим усюди порушується, бо вода тут украй забруднена нафтопродуктами, фенолами, формальдегідами, закислена.
Дністровська вода є головною питною для Одеси та районів області. Десять років тому у водогін міста потрапили шкідливі річкові віруси, що спричинили ротавірусне інфікування городян. Аби уникнути подібної загрози, в Одесі вирішують три проблеми: використання установок доочистки, розширення видобутку підземної води і реконструкція міськводогону та водостанції «Дністер». Успіх залежатиме від упровадження комплексу оздоровчих заходів усього басейну.
Ще проблема, яка також чекає на вирішення — Дністр тече в глибокому каньйоні, котрий офіційно визнано одним із семи природних чудес України. Я не раз бував у цих місцях, милувався красотами. Але треба, щоб вони могли привабити туристів, особливо закордонних. «Зелений» сільський туризм, який у цих краях розповсюджений, мало цікавить іноземців. Слід будувати сучасні центри, бази з усім комплексом побутових і культурних зручностей та послуг, пропонувати кінні подорожі, риболовлю, прогулянки на байдарках, плотах. Тоді Дністровський каньйон зароблятиме чималі гроші.
Користуючись щедрістю Сіверського Дінця, Дністра, інших річок, ми перебираємо «зайвину», яка потрібна для життя і відтворення їх самих. Беручи чисту воду, ми не завжди пильнуємо межу, а тому помста природи за невміле використання її багатств буває вельми відчутною. Пам'ятаймо про це!
Віталій СТЕГНІЙ, басейн Сіверського Дінця і Дністра
також у паперовій версії читайте:
- КВІТКА ЩИРОЇ СИМПАТІЇ
назад »»»